09 листопада 2022 року м.Дніпросправа № 280/10767/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 280/10767/21 (суддя Новікова І.В., справа розглянута в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) від 01.09.2021 №0836578-2406-0828, №0836579-2406-0828 та №0836580-2406-0828.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, спірними рішеннями йому протиправно визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2020 рік. Позивач зазначає, що у його власності протягом 2020 року дійсно перебували об'єкти житлової нерухомості, а саме три квартири. Разом з тим, позивач вважає, що під час прийняття рішення відповідачем не було враховано те, що рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 внесено зміни до Положення про податок на майно, та встановлено нульову ставку податку на об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб та загальна площа яких не перевищує 120 кв.м. (для квартир). За таких обставин, позивач вважає, що оскільки розмір площі об'єктів нерухомості не перевищує 120 кв.м, то підстави для нарахування податку відсутні. Просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування. Зазначає, що рішенням від 28.01.2015 №5 Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 21.12.2016 №49, встановлено ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 1% за 1 кв.м. При цьому, відповідач вказав на те, що відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування зменшується для житлового будинку незалежно від їх кількості на 60 кв.м..
Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІТС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 3-х об'єктів житлової нерухомості, а саме:
1) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,87 кв.м.;
2) квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 49,35 кв.м;
3) 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 35,25 кв.м.
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а саме:
- №0836578-2406-0828 від 01.09.2021 на суму 1213,01 грн.;
- №0836579-2406-0828 від 01.09.2021 на суму 1154,07 грн.;
- №0836580-2406-0828 від 01.09.2021 на суму 412,17 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, прийшов до висновку, що відповідачем не було при прийняті оскаржених рішень взято до уваги пільги, які встановлені рішеннями Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та №30 від 26.02.2016.
Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомими підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, з наведених норм права можна дійти висновку, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.
При цьому, розмір такого податку хоча і визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, проте не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до п. 2 цього Положення, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.2.2.1 Положення, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.2.3.1 Положення).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Тобто, законодавець делегував органам місцевого самоврядування право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території.
Рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30, абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів «за 1 кв. метр бази оподаткування» доповнено словами «за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».
Отже, рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 встановлено пільгу у вигляді нульової ставки податку для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.метрів.
Як встановлено судом, загальна площа нерухомого майна позивача не перевищує 120 кв.метрів, у зв'язку з чим підстави для нарахування податку у відповідача були відсутні.
Слід зазначити, що положення частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та рішення міської ради, якими внесені зміни до цього положення та якими встановлено нульову ставку податку для квартир, площа яких не перевищує 120 кв. м., є чинними і повинні застосовуватись у спірних в цій справі правовідносинах.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач у справі не довів суду правомірності своїх рішень, а тому у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог і скасування таких рішень.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 280/10767/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак