09 листопада 2022 року м.Дніпросправа № 160/12/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 160/12/22 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., справа розглянута в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01.01.2016 до 28.02.2018.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 року у справі № 160/15483/20, залишеним в цій частині без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року, визнано, окрім іншого, протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року та компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року. На виконання рішення суду відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року у сумі 4 427,55 грн., однак у якості базового місяця застосовано грудень 2015 року. Вважаючи неправомірним застосування відповідачем грудня 2015 року замість січня 2008 року в якості базового місяця, що призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак останній повідомив, що відсутні підстави для проведення перерахунку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січня 2008 року та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості недоотриманої індексації з 01.01.2016 року до 01.02.2018 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 02.02.2018 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.02.2018 року по 28.02.2018 року включно та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості неотриманої індексації з 02.02.2018 року по 28.02.2018 року включно.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що індексація грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а тому в діях відповідача відсутні порушення.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) № 165 від 31.07.2020 року майора ОСОБА_1 начальника інженерної служби (23 тарифний розряд), відповідно до п. 2 ч. 5 статті ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено наказом командира військової частини (по особовому складу) від 17.07.2020 року № 199 з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
З 02.08.2020 року майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовій облік до Новомосковського ОМТЦК та СП Дніпропетровської області.
У день виключення позивача зі списків військової частини розрахунок із позивачем проведено не у повному обсязі, а саме - не було нараховано та виплачено індексацію грошових доходів, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 року у справі № 160/15483/20 визнано, окрім іншого, протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року та компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01.01.201 року по 01.02.2018 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року у справі № 160/15483/20 залишено без змін рішення від 06.01.2021 року в цій частині.
Позивачем зазначається та відповідачем не заперечується, що на виконання рішення суду останнім здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року в сумі 4 417,55 грн. з урахуванням базового місяця - грудня 2015 року.
Отримавши розрахунок за індексацію, позивач звернувся на адресу військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за зазначений період із урахуванням базового місяця - січня 2008 року, за результатом розгляду якої відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частиною 1 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 6 стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".)
Відповідно до абз. 5 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників
Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту (п. 1-1 Порядку №1078).
Згідно з абз. 1-4 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З аналізу викладених норм встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Спірним у даних правовідносинах є питання визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
При вирішенні спору, колегія суддів враховує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 року у справі № 160/15483/20, що набрало законної сили, яким визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З зазначеного вбачається, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 року, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018 року), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року відповідачем як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення застосовувався січень 2015 року, що є порушення вимог зазначеного вище законодавства.
Водночас, оскільки надбавка не носить постійного характеру та не була основною і змінювалась, а з 01.03.2018 року скасована, тому така складова грошового забезпечення не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року.
В подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, а також Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України", базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
За таких обставин суд погоджується з аргументами позивача щодо правомірності застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року вбачалась незмінність посадових окладів військовослужбовців.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року, як встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 року у справі № 160/15483/20, тоді як за період з 02.02.2018 року по 28.02.2018 року включно індексація відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася, з огляду на що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача застосовувати січень 2008 року як базовий місяць при нарахуванні індексації за період з 02.02.2018 року по 28.02.2018 року включно є передчасними.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року, слід зазначити наступне.
Індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Враховуючи наявність факту недоплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року та факт невиплати сум індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2016 року по 28.02.2018 року колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.
З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 160/12/22 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак