17 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 280/4004/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2022 ( суддя першої інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/4004/22 за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя, Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Запоріжжя (, Оперативного командування "ІНФОРМАЦІЯ_1", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України Міністерства оборони України , в якому позивач просить суд:
визнати бездіяльність Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя та Оперативного командування "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо не призначення військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби;
визнати протиправними дії Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя та Оперативного командування "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо призову позивача на військову службу;
зобов'язати Центральний об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя та Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " призначити відносно позивача військово-медичну експертизу на предмет визначення його придатним до військової служби під час воєнного стану;
визнати незаконним наказ Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 07.05.2022 №58-рс щодо призначення позивача на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та скасувати його.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.04.2018 призовною комісією Запорізького ОМВК визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено приданим у воєнний час. Зазначає, що у зв'язку із врученням йому повістки, позивач 10.03.2022 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 де отримав військову форму, при цьому позивач зазначає, що незважаючи на те, що він повідомляв співробітникам центру комплектування про те, що він має уроджені вади із здоров'ям його не було направлено на обстеження ані у центрі комплектування, ані до стаціонарної медичної установи. Позивач зазначає, що після призову на військову службу він постійно хворів, у зв'язку з чим не має змоги у повній мірі виконувати обов'язки військової служби, а також на думку позивача він потребує детального медичного обстеження для визначення стану придатності до військової служби. Позивач звертав увагу на те, що його призов на військову службу без проходження медичного обстеження, враховуючи попередню непридатність до військової служби, є незаконним. Також, позивач вказував на те, що з огляду на стан його здоров'я та наявні захворювання він повинен проходити військову службу за військовою спеціальністю, яка відповідає стану здоров'я, зокрема на посаді водія, що відповідає військовій спеціальності позивача зазначеній у військовому квитку. В свою чергу, позивач зазначає, що за наказом Командувача військ ОК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 07.05.2022 №58-р його призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , що є протиправним з огляду на порушення процедури призову на військову службу та не проходження військово-медичної комісії. Крім того, позивач вказував і на те, що він є єдиним сином у своєї матері, яка є одинокою, оскільки за тиждень до військової агресії помер її цивільний чоловік. З урахуванням викладеного у позовній заяві позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2022 в позові відмовлено
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.03.2022 №53, солдата ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку резервістів і військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди Роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.03.2022 №37, солдата ОСОБА_1 з 10.03.2022 призначено на посаду стрільця 3-го відділення охорони 2-го взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2.
07.05.2022 т.в.о. Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " видано наказ №58-РС, за яким солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та призначено до стрілецького батальйону 53 окремої механізованої бригади на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
Вважаючи рішення та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації .
Указом Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України № 7168 від 16.03.2022 воєнний стан продовжений до 25.04.2022.
Указом Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За змістом частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
В частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частиною 3 статті 37 Закону № 2232-XII встановлено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів стати на військовий облік після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Відповідно до приписів вищевказаної частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому
Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402, яка містить такі пункти:
3.1. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
3.2. Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів.
Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз у 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з книги протоколів засідань призовної комісії протоколу №7 від 11.04.2018, громадянин ОСОБА_1 рішенням призовної комісії визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за ст.74в. У зв'язку з чим ОСОБА_1 , згідно абз.2 ч.1 ст.18, абз.8 п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено від призову на строкову військову службу та взято на військовий облік військовозобов'язаних.
Отже, у квітні 2018 року позивачу проводилось медичне обстеження за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за ст.74в Розкладу хвороб.
Таким чином, на момент призову на військову службу військовий комісаріат мав інформацію про проходження позивачем ВЛК та про наявність у позивача хвороб за ст.74 в Розкладу хвороб, а отже під час призову по мобілізації позивачем було пройдено медичний огляд відповідно до вимог Положення №402, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Стосовно доводів позивача про наявність у нього захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби, що підтверджується наявними у нього медичними документами, то суд зазначає, що до матеріалів справи позивач не надано доказів на підтвердження того, що, позивач не звертався до медичного пункту Військової частини зі скаргами на здоров'я чи медичною допомогою та не надавав до медичного пункту будь-яких медичних документів щодо стану здоров'я, що в свою чергу викликало б сумніви щодо придатності позивача до військової служби в особливий період та слугувало підставою для прийняття ВЛК відповідного рішення (постанови ВЛК).
Також суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Разом з тим, доказів, що позивач звертався до ВЛК для перегляду висновку, суду надано не було.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач не був позбавлений права звернутися до ВЛК для перегляду висновку або надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у позивача захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров'я, оскільки, згідно із підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 Розділу І Положення № 402, Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено бездіяльності Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя та Оперативного командування "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо не призначення військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби.
А, отже вимоги щодо зобов'язання Центральний об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя та Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " призначити відносно позивача військово-медичну експертизу на предмет визначення його придатним до військової служби під час воєнного стану не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 07.05.2022 №58-рс щодо призначення позивача на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , колегія судів зазначає таке.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із пунктом 2.7 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за №611/25388 (далі - Інструкція), зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Пунктами 2.10, 2.11 Інструкції визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці не виключаються зі списків особового складу військової частини, а обліковуються як тимчасово відсутні особи.
Згідно із пунктом 1 Структури військового резерву людських ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №607 (далі - Структура), військовий резерв людських ресурсів складається з:
1) резервістів, які у добровільному порядку уклали контракти на проходження служби у військовому резерві або були зараховані в обов'язковому порядку до оперативного резерву в особливий період;
2) військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах СБУ та підрозділах Служби зовнішньої розвідки;
3) громадян, зокрема членів (учасників) громадських об'єднань, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки та оборони держави.
Пунктом 2 Структури передбачено, що військовий резерв людських ресурсів поділяється за призначенням на: - оперативний резерв; - мобілізаційний людський резерв; - громадський резерв.
Позивач обґрунтовує протиправність наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 07.05.2022 №58-рс виключно протиправною бездіяльністю відповідачів, які не забезпечили проведення обов'язкового медичного огляду позивача.
Зважаючи на те, що колегією суддів не встановлено бездіяльності Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Запоріжжя та Оперативного командування "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо не проведення медичного огляду позивача ОСОБА_1 , відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 07.05.2022 №58-рс щодо призначення позивача на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Така позовна вимога задоволенню також не підлягає.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2022 в адміністративній справі №280/4004/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва