03 листопада 2022 року м.Дніпросправа № 340/287/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №340/287/22 (суддя Петренко О.С., справа розглянута в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бобринецької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Бобринецької міської ради №1284 від 23.12.2021 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " в частині площі земельної ділянки 0,0010 га та місця її розташування;
2) зобов'язати Бобринецьку міську раду змінити рішення Бобринецької міської ради №1284 від 23.12.2021 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " в частині площі земельної ділянки, зазначивши в ньому дані земельної ділянки, вказані в заяві ОСОБА_1 від 06.12.2021, а саме загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за адресою в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропвиницький район, Кіровоградської області;
3) встановити судовий контроль за виконанням рішення.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно змінено площу земельної ділянки у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув увагу, що рішенням відповідача позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею меншою, а ніж просив позивач та в іншому місці, що не відповідає графічним матеріалам бажаної земельної ділянки, що додавалися до клопотання відповідно до ст.ст. 118-122 ЗК України. Таким чином фактично відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, про яку позивач клопотав.
Відповідачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не змістовними.
Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст. 311 КАС України, в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що в грудні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки щодо відведення та надання земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га із земель с/г призначення, згідно з поданими графічними матеріалами (а.с.10-14).
Рішенням Бобринецької міської ради від 23.12.2021 року за № 1284 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ загальною площею 0,0010 га з них: 0,0010 га рілля для ведення особистого селянського господарства за адресою в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область.
Позивач вважає, що дії суб'єкта є протиправними, а прийняте рішення в частині площі земельної ділянки та місця розташування підлягає скасуванню, оскільки порушує його права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що судом не встановлено порушень прав позивача, які пов'язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому за заявлений у клопотанні розмір бажаної земельної ділянки. Жодних ознак дискримінації прав позивача та незаконності рішення сільської ради не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частини 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачають, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Таким чином, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб'єкт владних повноважень розглядає відповідне клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Як встановив суд, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач оскарженим рішенням сесії № 1284 від 23.12.2021 надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проте лише площею 0,0010 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту м. Бобринець (а.с.8).
Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.
Громадяни мають право на отримання земельних ділянок у власність і в користування, для ведення особистого селянського господарства, незалежно від місця проживання.
Сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.
Тому, надаючи позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,0010 га, а не 2,0 га, як просив ОСОБА_1 , відповідач діяв в межах своїх повноважень та без порушень вимог закону, оскільки статтею 121 ЗК України визначено максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов'язковий розмір.
Такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд субєкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення, вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.
Стосовно визначеного місця роташування земельної ділянки, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У поданій до відповідача заяві позивач визначив адресу бажаної земельної ділянки: в межах населеного пункту м. Бобринець (а.с. 10).
В оскарженому позивачем рішенні також визначено адресу земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою: в межах населеного пункту Бобринець Кропивницького району Кіровоградської області згідно додатку до рішення. У додатку графічно позначено місце розташування земельної ділянки, відносно якої надано згоду позивачу на виготовлення проекту відведення, і це не суперечить вимогам діючого законодавства.
Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати за графічними матеріалами чи відповідає місце розташування земельної ділянки, згоду щодо якої надано відповідачем в оскарженому рішенні, місцю, яке зазначено в графічних матеріалах, доданих позивачем до клопотання. Позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо невідповідності місця розташування бажаної земельної ділянки.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірному випадку відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства. Підстави визнавати оскаржене позивачем рішення протиправним відсутні, як і відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчиняти певні дії.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №340/287/22- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак