10 листопада 2022 року справа № 160/3609/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №160/3609/22 (суддя Ільков В.В., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці від 26.01.22р. №UA110130/2022/000037;
-зобов'язати Дніпровську митницю (далі відповідач) здійснити митне оформлення в митному режимі імпорту автомобіля «Nissan Qashqai» (кузов № НОМЕР_1 ) із звільненням від оподаткування митними платежами на підставі ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Так, суд визнав протиправною та скасував картку відмови Дніпровської митниці від 26.01.2022 року №UA110130/2022/000037 та зобов'язав Дніпровську митницю повторно розглянути питання щодо митного оформлення транспортного засобу автомобіля марки «Nissan Qashqai» (кузов № НОМЕР_1 ). В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та подали апеляційні скарги.
Позивач оскаржив рішення суду в частині обраного способу захисту порушеного права. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та викласти третій абзац резолютивної частини у наступній редакції: «зобов'язати Дніпровську митницю (далі відповідач) здійснити митне оформлення в митному режимі імпорту автомобіля «Nissan Qashqai» (кузов № НОМЕР_1 ) із звільненням від оподаткування митними платежами на підставі ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України».
Наполягає, що відмова судом першої інстанції в зобов'язанні відповідача здійснити митне оформлення із застосуванням пільги призведе до того, що після набрання рішенням суду законної сили та повторного подання митної декларації, відповідач відмовить у митному оформленні вдруге через недотримання строку в шість місяців вже з дня видачі паспорта, про що зазначав суд у мотивувальній частині свого рішення, так як буде мати можливість вирішити це на власний розсуд під час реалізації дискреційних повноважень.
В свою чергу відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача. Вважає висновки суду, покладені в основу обґрунтування підстав для часткового задоволення вимог, помилковими. Звертає увагу, що тимчасове посвідчення громадянина НОМЕР_6 від 22.04.2021 року, надане декларантом позивача, є документом, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні. Тимчасове посвідчення видано позивачу 22.04.2021року, а отже максимальний термін здійснення митного оформлення транспортного засобу із застосуванням пільги, передбаченої пунктом 3 частини 10 статті 374 МКУ, закінчувався 22.10.2021. Позивачем перевищено терміни розмитнення автомобіля із застосуванням пільги на 3 місяці та 2 дні (МД подано 26.01.2022 року). Декларантом позивача разом з декларацію для здійснення митного оформлення транспортного засобу не подано жодного документу, який би підтверджував, що строк, встановлений пункту 3 частини 10 статті 374 МКУ пропущений позивачем внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин. Тому, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскарженої позивачем картки відмови Дніпровської митниці від 26.01.22р. №UA110130/2022/000037 у суду були відсутні.
Відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог в повному обсязі.
Позивач направив письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, просить скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги позивача, просив задовольнити скаргу. У задоволенні скарги відповідача просив відмовити.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. В задоволенні апеляційної скарги позивача просить відмовити.
Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача - задовольнити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що декларант позивача ФОП ОСОБА_2 26.01.2022 року звернулася до відповідача та подала електронну митну декларацію №UA110130/2022/001616 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу. Згідно з даними МД: «Ввезення автомобіля при переселенні на постійне місце проживання в Україну: Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - NISSAN, модель - QASHQAI 2.0і: номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ; тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 1997 см3, потужність двигуна -104 кВт, екологічна норма -ЄВРО-4; дата виготовлення - 01.04.2011р.; колір - синій. Транзитний номер: НОМЕР_7). Має пошкодження. Країна відправлення - Росія, код товару УКТЗЕД 8703239013».
Митна вартість транспортного засобу була заявлена декларантом за основним методом відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 5600,00 дол. США, що за курсом НБУ на день подання МД відповідає 163395,06 гривень (гр.45).
Згідно з гр.36 МД №UA110130/2022/001616 декларантом було заявлено код преференції « 301» - що передбачає звільнення від оподаткування митними платежами транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704, 8711 згідно з УКТ ЗЕД та товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД в разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, згідно з Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій".
Згідно з графою 47 МД №UA110130/2022/001616 Декларантом зазначено спосіб платежу - « 06» , що згідно з наказом ДМСУ №1011, означає умовне нарахування платежів: ввізне мито «121» на суму 16339,51 грн.; акцизного збору « 185» на суму 32253,65 грн.; ПДВ « 128» на суму 42397,64 гривень.
Разом з митною декларацією Декларантом були надані такі документи:
- сертифікат про походження товару №1067011725 9858732 від 06.10.2021 року;
- акт про проведення огляду №UA807120/2022/000335 від 18.01.2022 року;
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.09.2011 року та №99 39 841059 від 18.01.2022 року;
- паспорт транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.05.2011 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення б/н від 26.01.2022 року;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №27т22 від 26.01.2022 року;
- договір про надання послуг митного брокера №1859 від 21.12.2021 року;
- документи, що підтверджують отримання особою права на постійне проживання в Україні (тимчасове посвідчення громадянина) НОМЕР_6 від 22.04.2021 року;
- копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства з відомостями, що підтверджують факт переселення на постійне місце в Україну № 46 16 471019 від 31.01.2017 року;
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_4 від 10.12.2021 року;
- аркуш погодження б/н від 26.01.2022 року;
- довідка №271056268 від 06.10.2021 року;
- заява щодо вартості ТЗ б/н від 17.01.2022 року;
- лист №3/217731375479 від 14.01.2022 року;
- фото ТЗ у ЗМК від 26.01.2022 року;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UА.009.4219-22 від 19.01.2022 року.
Посадовими особами відповідача за результатами перевірки документів встановлено, що максимальний термін здійснення митного оформлення транспортного засобу із застосуванням пільги, передбаченої пунктом 3 частини 10 статті 374 МКУ, закінчувався 22.10.2021 року, а отже позивачем перевищено такий термін на 3 місяці та 2 дні (МД подано 26.01.2022 року). Декларантом позивача разом з декларацію для здійснення митного оформлення транспортного засобу не подано документу, який би підтверджував, що строк, встановлений пункту 3 частини 10 статті 374 МКУ пропущений позивачем внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин.
Також, перевіркою встановлено, що згідно із Тимчасовим посвідченням громадянина НОМЕР_6 від 22.04.2021 року місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а транспортний засіб ввезений позивачем 18.01.2022 року через пункт пропуску на кордоні Харківської митниці. З цього, відповідач дійшов висновку, що транспортний засіб ввезений Позивачем практично через 9 місяців (8 місяців та 27 днів) з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, тобто після фактичного переїзду на постійне місце проживання в Україну, що не може вважатися ввезенням автомобілю у зв'язку з переселенням позивача на постійне місце проживання.
Також, під час перевірки встановлено, що декларантом позивача надано паспорт транспортного засобу, який не містить дати та відмітки про зняття з обліку транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання.
З урахуванням вимог Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» від 17.11.2005 року № 1118 щодо комісійного вирішення цього питання, комісією, прийнято наказом Дніпровської митниці від 17.12.2021 року №253, та розглянуто питання щодо можливості оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування та прийнято рішення про ненадання дозволу.
Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.01.2022 року №UA110130/2022/000037, в якій зазначено, що декларантом не дотримано вимог пункту 3 частини 10 статті 374 МКУ та неможливість застосування преференційного режиму оподаткування.
Позивачу було відмовлено у пільговому митному оформленні.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем дотримано встановлені п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України вимоги, за яких при ввезенні на митну територію України транспортного засобу особа звільняється від оподаткування митними платежами. Вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають задоволенню. Суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення, яке судом має бути скасоване, тому належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо митного оформлення транспортного засобу позива - автомобіля марки «Nissan Qashqai».
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для часткового задоволення позовних вимог не погоджується, з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України).
Пунктами 23, 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Порядок звільнення від оподаткування митними платежами, передбаченими законодавством України під час переселення громадян на постійне місце проживання в Україну регулюється нормами ст.374 Митного кодексу України.
Відповідно до пп.б п.3 ч.10 ст.374 МК України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Згідно з ч.11 ст.374 МК України товари за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну із звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до цього Кодексу, підлягають постановці на тимчасовий облік в державних реєстраційних органах на строк до двох років з оформленням документів на право тимчасового користування такими товарами та можуть бути відчужені або передані у володіння, користування чи розпорядження іншим особам (крім членів сімей таких громадян) упродовж двох років з дня ввезення на митну територію України лише після сплати особами, які ввезли їх в Україну, всіх митних платежів за ставками, чинними на день подання митної декларації.
Таким чином, законодавством визначено такі умови звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну (у тому числі транспортні засоби):
- ввезти транспортний засіб протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні (наявність посвідки на постійне місце проживання в Україні);
- надати документальне підтвердження того, що до дня видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років;
- надати документальне підтвердження того, що до дня видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Згідно з вимогами ст.374 МК України, обов'язковою умовою для звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України є переселення на постійне місце проживання в Україну.
Верховний Суд в постанові від 23 січня 2020 року у справі №815/273/15 зробив висновок, що аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що для пільгового оподаткування при митному оформленні транспортного засобу необхідна одночасна наявність таких обставин:
- особа повинна переселятись до України на постійне місце проживання;
- особа повинна звернутися за таким оформленням протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні;
- особа, яка заявила до оформлення такий механічний транспортний засіб до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, повинна проживати на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років;
- особа, яка заявила до оформлення такий механічний транспортний засіб до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, повинна бути власником такого транспортного засобу не менше року;
- транспортний засіб мав перебувати за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затверджені наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118 ( далі Правила №1118).
Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав прийняття відповідачем оскарженого рішення було те, що митним органом за результатами перевірки документів виявлено, що максимальний термін здійснення митного оформлення транспортного засобу із застосуванням пільги, передбаченої пунктом 3 частини 10 статті 374 МКУ, закінчувався 22.10.2021 року, а позивачем перевищено такий термін на 3 місяці та 2 дні (МД подано 26.01.2022 року). Такі висновки зроблено з того, що тимчасове посвідчення громадянина НОМЕР_6 від 22.04.2021 року, надане декларантом позивача, є документом, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні. Тимчасове посвідчення видане позивачу 22.04.2021року.
Як визначено п.4.1. Розділу III Правил №1118, при необхідності вирішення питання про можливість звільнення транспортного засобу від оподаткування посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення транспортного засобу, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам Закону:
- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (зараз три роки) (для іноземців та осіб без громадянства з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку до дати отримання паспорта громадянина України);
- перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку до дати отримання паспорта громадянина України);
- перебування ТЗ на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку до дати отримання паспорта громадянина України).
Судом встановлено, що відповідачу разом з пакетом документів надавалася і копія паспорту позивача № НОМЕР_5 , в якому вказана дата видачі - 31.01.17 та дата першої реєстрації на території країни вибуття - 18.05.05. Отже, позивач фактично проживав на території країни вибуття більше трьох років до початку переселення на постійне проживання в Україну.
Твердження митного органу, що автомобіль позивача не знятий з обліку в країні вибуття спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, відповідачем були надані копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із відміткою про зняття 18.01.2022 року автомобіля з обліку та видання транзитного номерного знаку для вивезення за межі країни вибуття.
Стосовно тимчасового посвідчення, наданого декларантом, від дати видачі якого відповідач відраховував терміни застосування пільги, передбаченої пунктом 3 частини 10 статті 374 МКУ.
Це посвідчення було заявлено декларантом як документ, що підтверджує право на тимчасове проживання, так як на момент його видачі позивач ще не вийшов з громадянства іншої країни та не міг отримати права на постійне проживання до 29.09.2021 року.
Як зазначалося вище, питання ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів при переселенні на постійне місце проживання в Україну регулюється Правилами №1118.
Відповідно до п.7 Правил №1118 власник транспортного засобу або уповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведе7ння митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном.
Суд першої інстанції вказав на помилковість висновків відповідача, що саме з дати видачі тимчасового посвідчення громадянина (22.04.2021р) і має відраховуватися термін застосування пільги, передбаченої пунктом 3 частини 10 статті 374 МК України. При цьому, за висновками суду, документ, який надає право позивачу на отримання відповідної пільги, є паспорт громадянина України, який позивач отримав 10.12.2021року.
З такими висновками колегія суддів не погоджується. Паспорт громадянина України підтверджує факт отримання громадянства України, а документом, що надає право на постійне проживання в Україні і є тимчасове посвідчення громадянина, яке видається на період виготовлення паспорта.
Згідно з тимчасовим посвідченням, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 13.05.2021року.
Тимчасове посвідчення позивач отримав 22.04.2021 року, і саме від цієї дати розпочинається відлік терміну застосування пільги, передбаченої пунктом 3 частини 10 статті 374 МК України. Такий термін закінчився 22.10.2021, і позивач перевищив його на 3 місяці та 2 дні.
В п. 3 ч.10 ст. 374 МК України передбачено, що у разі пропуску внаслідок аварі, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, встановленого цим пунктом строку ввезення (пересилання) товарів на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами цей строк може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів , але не більше як до двох років з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Декларантом позивача разом з декларацією для здійснення митного оформлення транспортного засобу не було подано документів, що підтверджували б поважність причин пропуску строків, встановлених п.3 ч.10 ст. 374 МК України.
Таким чином, картка відмови від 26.01.2022р., яку оскаржує позивача, є правомірною і підстави для її скасування, як і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, спір вирішено з помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування такого рішення й прийняття нового рішення у справі.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, відповідно у завдоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, відповідно відсутні і підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №160/3609/22 - скасувати та прийняти нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 10.11.2022р.
Повний текст постанови виготовлено 15.11.2022р..
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак