Справа № 420/13031/22
18 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 р. як особі з інвалідністю ІІ групи, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив суд:
(1).Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги до 5 травня за 2022 рік, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.
(2).Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ - 20987385, місцезнаходження - 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) щорічну допомогу до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач є учасником бойових дій-особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням та має право на пільги, які встановлені чинним законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни.
У 2022 році відповідач нарахував та виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906 гривень відповідно до постанови КМУ від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і « Про жертви нацистських переслідувань».
Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо виплати невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2022 рік з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги, проте відповідач у своїй відповіді обґрунтовує свою бездіяльність підзаконними нормативними актами з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540.
Не погоджуючись з виплаченою йому сумою такої разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, вважаючи, що вона повинна бути йому виплачена в розмірі восьми мінімальних пенсій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
(б) Позиція Відповідача
27.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача вказує, що у 2022 році Головним управлінням для визначення обсягів коштів, необхідних для здійснення виплат грошової допомоги до 5 травня надано кількість пенсіонерів, які обліковуються та мають право на виплату вищезазначеної допомоги, а також розрахунок витрат пов'язаних саме з виплатою допомоги. Відповідні кошти, визначені Міністерством соціальної політики країни з урахуванням розмірів, встановлених Кабінетом Міністрів України Постановою № 540, перераховується Пенсійному фонду України, який розподіляє їх Головним управлінням Пенсійного фонду України в областях.
Відповідач звертає увагу, що Постанова № 540 набрала чинності 11.05.2022 та у встановленому порядку протиправною не визнавалась.
Відповідно до підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування. Таким чином, відповідач у своїй діяльності зобов'язаний виконувати чинні акти Уряду, дотримуватись встановлених норм законодавства.
(в) Відповідь на відзив
03.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідач у відзиві не враховує рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 та рішення № 3-р/2020 від 27.02.2020 та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.
ІІІ Процедура та рух справи
21.09.2022 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Позивач є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28 лютого 2019 року (а.с.14).
Позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачає розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни як вісім мінімальних пенсій за віком.
У 2022 році відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу як ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи у розмірі 3906,00 грн.
24.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком.
08.09.2022 відповідач листом за № 14676-12364/Б-02/8-1500/22 розглянув звернення позивача та повідомив, що така виплата здійснена позивачу у розмірі 3906,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і « Про жертви нацистських переслідувань», а тому правові підстави для доплати відсутні.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 статтю 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” було доповнено частиною четвертою такого змісту:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” згадану вище норму права викладено в такій редакції:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18), визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18), в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
Конституційного Суд України зазначає, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Водночас, Кабінет Міністрів України в постанові від 07 травня 2022 р. № 540 установив, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році; 2) виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється, зокрема, органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Крім того, постановою КМУ від 07 травня 2022 р. № 540 затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
Відповідно до п. 2, 3, 5 Порядку № 540 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є, зокрема, щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., - Пенсійний фонд України. Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються: Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Згідно приписів Порядку № 540 виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком. Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі - отримувачі грошової допомоги), зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.
Згідно додатку до Порядку № 540 разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 4421 гривня; - II групи -3906 гривень; - III групи - 3391 гривня.
Тобто, станом на дату виплати позивачу, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540.
В той же час, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 7 КАС України щодо загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни II групи у 2022 році слід застосовувати приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу.
За таких підстав, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону № 367-ХVІ.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено в 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 1934 гривні.
Отже, позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - вісім мінімальних пенсій за віком, що у 2022 році складає 15472,00 грн.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 29 вересня 2020 року по справі № 440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, яка згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС, ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, суд звертає увагу, що при застосування в даній адміністративній справі висновків зразкової справи №440/2722/20, не має вирішального значення на підставі якої саме постанови Кабінету Міністрів України було здійснено нарахування розміру разової грошової допомоги до 5 травня, чи то на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань» чи то на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”.
При цьому, щодо посилань у Постанові Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 на абзац 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, який передбачає, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення: щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, суд зазначає наступне.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені в Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-ІІІ).
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.1 Закону №2017-ІІІ державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму
Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики (ст.7 Закону №2017-ІІІ).
Статтею 16 Закону №2017-ІІІ передбачено, що держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Згідно з ч.2 ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Статтею 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються, зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Водночас, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 не введено обмежень прав і свобод громадян України в частині, гарантованих статтею 46 Конституції України, а саме що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Чинним законодавством України не передбачено можливості введення обмежень прав і свобод громадян України Верховною Радою України у Бюджетному кодексі України.
Отже, оскільки указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 не введено обмежень прав і свобод громадян України, зокрема в частині розміру одноразової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена статтями 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відтак у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540, оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений приймати рішення щодо розмірів державних соціальних стандартів та гарантій.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідач, як уповноважений орган для виплати щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2022 році, протиправно не нарахував та не виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.
VI. Розподіл судових витрат
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору в порядку п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання про їх розподіл судом не вирішується.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги до 5 травня за 2022 рік, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу до 5 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач? - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Оксана БОЙКО