15 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3938/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Олена" (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач (через свого представника - адвоката Мелєзгінова Ю.В.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311533 від 12.07.2022.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що при перевезенні вантажу не перевищено повну масу транспортного засобу, а при прийнятті спірної постанови відповідачем не було враховано, що позивач здійснював перевезення сипучого вантажу. Також, на думку представника позивача, відповідачем не дотримано принцип належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що також свідчить про незаконність спірної постанови та необхідність її скасування. Крім того, спірна постанова також винесена відповідачем з порушенням строку розгляду справи та притягнення особи до відповідальності, як то передбаченого Порядком №1567 та ст.250 ГПК.
Представник відповідача у відзиві позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, оскільки за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , співробітниками Управління Укртрансбезпеки було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь всього становило - 12,33 т, при нормативно допустимому - 11 т, згідно п.22.5 ПДР, тобто на 1,33 т більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало 12,09 % більше допустимого показника. Зазначив, що відповідно до частини першої статті 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Крім того позивач був належним чином поінформований про час та місце розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства, а його право бути присутнім під час розгляду та надавати пояснення (документи) жодним чином не було порушено.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 03.01.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на а/д М-05 Київ-Одеса (км 452 + 811 м), проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, в ході проведення якої зупинений транспортний засіб марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить позивачу.
За результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь становила 12,33 т, при нормативно допустимому - 11 т, згідно до п. 22.5 ПДР, тобто на 1,33 т більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 12,09 % більше допустимого показника.
За цим фактом 03.01.2022 складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення контролю (а.с.77-80).
Матеріали перевірки стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.07.2022 № 311533, якою позивачу нараховано штраф за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 17000 грн. (а.с.76).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У зв'язку з реорганізацією в структурі територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, проведеної на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №1579-р від 02.12.2021 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті", було утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області шляхом поділу Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України №1579-р від 02.12.2021 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" також установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті №1046 від 30 грудня 2021 року з 31 грудня 2021 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених територіальних органів.
Таким чином, відповідач є належним суб'єктом щодо притягнення автомобільних перевізників до відповідальності за порушення ними законодавства про автомобільний транспорт та застосовуються до них адміністративно-господарських штрафів.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" від 03.06.2021 № 1534-IX, який набрав чинності 01.10.2021, абз.15 частини першої статті 60 Закону № 2444-ІІІ викладено в наступній редакції: "за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Таким чином, з 01.10.2021 законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм, в т.ч. при перевезенні подільного вантажу.
Відповідно до статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пункт 21 Порядку № 879 визначає, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
При цьому, п.22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Так, з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 було затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).
Згідно з п. 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
П. 4 цих Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2%.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 16 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Відповідно пункту 20 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
При цьому, пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стало порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезення подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.
Зокрема, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь - 12,33 т, при нормативно допустимих 11 т, тобто на 1,33 т більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало 12,09% більше допустимого показника.
При цьому, суд звертає увагу, що п. 22.5 ПДР окремо встановлює заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням вагових параметрів, зокрема, навантаження на одиночну вісь - 11 тон. Отже, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як в даному випадку навантаження на одиночну вісь ТЗ, вже свідчить про порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт.
Щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд зазначає таке.
Як вказав представник позивач, повідомлення про розгляд справи 12.07.2022 відповідач надіслав на адресу позивача лише 28.07.2022, разом з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу. Водночас, з матеріалів справи встановлено, що повідомлення про розгляд справи 12.07.2022 було направлено позивачу 29.06.2022, яке вручено останньому 08.07.2022 (а.с.88-90).
Отже, доводи представника позивача, про нібито не повідомлення позивача про розгляд справи про порушення не знайшли свого підтвердження.
Щодо посилання представника позивача на порушенням строків розгляду справи та притягнення позивача до відповідальності, слід зазначити наступне.
Згідно п. 25 Порядку №1576 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Разом з тим, ст.250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні послуги" та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.
Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
Відтак, дія цієї статті поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт".
Тобто, існує два нормативно-правових акти Господарський кодекс України та постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, які видані з одного і того ж питання, тобто регулюють однакові правовідносини, але по-різному.
Разом з тим, ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Отже, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом менших строків, ніж передбачені ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, не позбавляє відповідний орган державного нагляду (контролю) застосувати до суб'єкта господарювання адміністративно-господарські санкції упродовж шести місяців з дня виявлення порушення, оскільки норми Господарського кодексу України мають вищу юридичну силу відносно норм Порядку №1567.
Крім того, строк, який визначено приписами Порядку № 1567 як підзаконним нормативно-правовим актом, є строком розгляду справи про порушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а не строком накладення адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, за встановлених обставин та законодавчого врегулювання, суд дійшов висновку, що питання застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" регулюються Господарським кодексом України.
При цьому, зі змісту ст. 250 Господарського кодексу України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Отже при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених цією статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Як встановлено, порушення позивачем автотранспортного законодавства виявлено та зафіксовано 03.01.2022, а тому адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу відповідач міг застосувати до 03.07.2022.
Однак, накладення адміністративно-господарської санкції відбулося 12.07.2022, а тому суд дійшов висновку, що пропуск відповідачем строку притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарської санкції є безумовною підставою для визнання постанови № 311533 від 12.07.2022 протиправною та її скасування.
Разом з тим, введення воєнного стану в Україні не може бути поважною причиною пропуску строку притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не припинив свою роботу та здійснює свої функції, в тому числі при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на виконання делегованих повноважень. Сам факт існування певних обмежень, пов'язаних із введенням воєнного стану, не може вважатися поважною причиною пропуску строку, передбаченого чинним законодавством.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Підсумовуючи вищевказане, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки є лише структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальним органом.
Отже, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 2481 грн. (а.с.31, 59), слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Наявність інших судових витрат позивача, пов'язаних з розглядом даної справи, не встановлено.
Керуючись ст.ст.6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311533 від 12.07.2022.
Стягнути на користь фермерського господарства "Олена" (код - 20657357) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код - 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн..
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько