14 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3978/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства “Агро Євро Партнер” (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 4, офіс 35 ЄДРПОУ 42544531)
до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ: 43142606)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області форми “В1”№00011100703 від 19.07.2022 р.
Позов мотивовано тим, що спірним рішення йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 14040,00 грн. та нараховано 7020,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказане рішення прийняте на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №979/11-28-07-03/42544531 від 22.06.2022 року, через визнання нереальними (безтоварними) господарських операцій з придбання послуг з суборенди вантажних вагонів у ПП «Гідросенд». Позивач заперечує ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з цим контрагентом щодо придбання послуг з суборенди вантажних вагонів, які підтверджені належними первинними документами. Доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.
Ухвалою судді від 02.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.125-126).
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.146-149). Відповідач стверджує, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агро Євро Партнер» на підставі аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, ІС "Податковий блок" та іншої наявної в контролюючому органі інформації встановлено придбання послуг суборенди вагонів невідомого походження у ПП «Гідросенд». Відтак позивач безпідставно сформував податковий кредит з ПДВ за цими операціями з придбання послуг, які у дійсності не відбувалися. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Приватне підприємство «Агро Євро Партнер» зареєстроване як юридична особа, видами його економічної діяльності є, зокрема, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; вантажний автомобільний транспорт (а.с.11-12).
Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро Євро Партнер» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, визначеного в додатку 3 до Податкової декларації з ПДВ за грудень 2021 р., за результатами якої складено акт №979/11-28-07-03/42544531 від 22.06.2022 року (а.с.27-42).
Висновками акту перевірки є, на думку відповідача, порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2021 року на 14040,00 грн.
На підставі цього акту ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми “В1”№00011100703 від 19.07.2022 р. (а.с.44-45).
Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовам.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що він виник у зв'язку з висновками контролюючого органу про завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у податковій декларації з ПДВ за грудень 2021 року.
В акті перевірки вказано, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми бюджетного відшкодування (показник рядка 20.1.1 декларації за грудень 2021 року) встановлено її завищення на 14040,00 грн. за рахунок оформлення взаємовідносин із ризиковим контрагентом ПП «Гідросенд» відображення яких у податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації за листопад 2021 р. суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника.
Судом встановлено, що ПП «Агро Євро Партнер» 19.01.2022 р. подало податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року (а.с.52-58). У додатку 3 до вказаної декларації розрахунок суми бюджетного відшкодування задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у сумі 122900,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Гідросед».
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.
Так, згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
У підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно з підпунктом "б" пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Суд встановив, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача, висновки якої є предметом цього спору, контролюючий орган перевірив правомірність декларування позивачем податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ, зокрема, за грудень 2021 року та встановив завищення податкового кредиту у цей період через віднесення до його складу сум ПДВ на підставі податкових накладних, складених ПП «Гідросенд» за господарськими операціями з придбання послуг (суборенди вагонів), які у дійсності не відбувалися.
В позовній заяві позивач стверджував, що дані податкового обліку, у яких відображені його взаємовідносини з цим контрагентом, що не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами.
Натомість, представник відповідача наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентам та доводив, що позивач є вигодонабувачем схемного податкового кредиту, а наявні у нього первинні документи не дають йому підстав для формування в обліку показників з податкового кредиту.
Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1, 2, 8 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.
В ході розгляду справи встановлено, що ПП «Агро Євро Партнер» уклало з ПП «Гідросенд» договір суборенди №01042116/1 від 01.04.2021 року, відповідно до змісту якого, орендар (ПП «Гідросенд») взяло на себе зобов'язання передати в суборенду позивачу вагони, якими він володіє на правах оренди за договором №01042111/1 від 01.04.2021 року, укладеному з ТОВ «Діва Логістик Консалт» (а.с.63-64).
Судом встановлено, що «ПП Гідросенд» передало позивачеві в суборенду вагони об'ємом 120м3, що підтверджується податковою накладною №19 від 30.11.2021 р. та актом надання послуг №5 від 30.11.2021 р. (а.с.72, 74).
Також позивачем до матеріалів справи надано відомості про використання вагонів із зазначенням номерів цих вагонів (а.с.75-79).
Вартість суборенди оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.73).
Дані господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку.
Податковий орган посилався на те, що господарські операції з ПП «Гідросенд» не відбулись в об'єктивній дійсності.
Відповідач вказує, що при проведенні ідентифікації зазначених загальномережевих номерів вагонів з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП «Гідросенд» декларує у листопаді 2021 р. придбання послуг з оренди вантажних вагонів за вказаними загальномережевими номерами від контрагента постачальника ТОВ «Діва Логістик Консалт». При цьому вагон №95747838 ПП «Агро Євро Партнер» отримано у суборенду у листопаді 2021 р. від ПП «Гідросенд», який в свою чергу орендує у ТОВ «Діва Логістик Консалт». Між тим, за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Діва Логістик Консалт» декларує у листопаді 2021 р. придбання послуг з оренди вагонів від ТОВ «ТАС-Логістик» . В номенклатурі податкових накладних за листопад 2021 р. не зазначено номери вагонів які орендувались, тобто не можливо провести ідентифікацію вагонів і не можливо визначити джерело походження вагонів, інші постачальники оренди вагонів відсутні, а тому податковий орган заперечує реальність такої господарської операції.
До матеріалів справи позивачем надано письмову інформацію ПП «Гідросенд», відповідно до змісту якої ним підтверджено укладення договору з ПП «Агро Євро Партнер» №01042116/1 року від 01.04.2021 р. Також надано первинні документи в підтвердження здійснення господарських операцій з оренди вантажних вагонів (а.с.106-116).
Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав «Тас-Логістик» підтвердити або спростувати факт передачі в оренду ТОВ «Діва Логістик Консалт» вагонів за номерами: 95997102, 95997284, 95176707, 95181988, 95728788, 95978722, 95978730, 95747572, 95184545, 95747820, 95747838, 95780037, 95780318, 95890984, 95088639, 95915476, 95489381, 95489449, 95507661, 95507851, а також надати інформацію, кому на праві власності належать ці вагони.
На виконання вимог ухвали суду ТОВ «ТАС-Логістик» підтвердило передачу в оренду ТОВ «Діва Логістик Консалт» 20 залізничних вагонів, перелік яких міститься у додатку 1 до даного листа, а також надало детальну інформацію щодо власників залізничних вагонів (а.с.171-172).
Суд, дослідивши обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій та мали місце у листопаді 2021 року, встановив, що послуги придбані позивачем у ПП «Гідросенд», з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковою накладною, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак відповідно до п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України дають позивачу право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях.
Первинні документи за цей період, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зауважень щодо форми та змісту цих документів відповідач не висував, порушень порядку їх складання не встановив. У ході розгляду справи достовірність цих документів відповідач не спростував та не довів, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.
В акті перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що позивач задекларував нереальні (безтоварні) господарські операції з придбання послуг з суборенди вантажних вагонів.
Такі висновки зроблені на підставі аналізу податкової інформації - Єдиного реєстру податкових накладних, за даними якого встановлено не можливість здійснення реалізації вищевказаних послуг з оренди вагонів ТОВ «Діва Логістик Консалт» у взаємопов'язаному ланцюгу внаслідок відсутності фізичних і технологічних умов її реального здійснення.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, у тому числі по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом у розумінні процесуального закону і не породжує правових наслідків для платника податків. Схожу правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 15.05.2018 року у справі №810/4391/16, від 11.05.2022 року у справі №826/6126/18.
Висновки про завищення позивачем податкового кредиту за спірними операціями, обґрунтовані посиланням на безтоварність взаємовідносин, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на податковий кредит при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду, наведеній зокрема у постановах від 24.09.2019 року у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 року у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 року у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 року у справі №440/545/19 та підтриманій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19.
У ході судового розгляду справи відповідач не надав достатніх та достовірних доказів, які б доводили нереальність виконання операцій з суборенди вантажних вагонів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків або позбавляють його права на бюджетне відшкодування.
Оскільки відповідач не довів суду висновки акту перевірки про порушення ПП «Агро Євро Партнер» норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на податку додану вартість за господарськими операціями з придбання послуг у ПП «Гідросенд», які б призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ та як наслідок, до перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування, тому зменшення бюджетного відшкодування підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України є неправомірним.
Згідно з пунктом 57.4 статті 57 ПК України штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.
15.09.2022 року представником позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (а.с.131-133).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (а.с.7).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги та додаток №1 до договору від 14.07.2022 р., акт виконаних робіт (прийняття послуг) від 12.09.2022 р., копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю ПТ №606 та копію рахунку на оплату №4 від 09.09.2022 р. (а.с.134-139).
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч.ч.3, 4 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, вказано в акті виконаних робіт (прийняття послуг) від 12.09.2022 р. Так, адвокатом здійснено ознайомлення з актом перевірки та його аналіз (1 година х 500 грн.), ознайомлення з первинними бухгалтерськими та іншими документами (1 година х 500 грн.), складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів (3000 грн.) (а.с.139).
Відповідно до 4.7. додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 14.07.2022 р. сторони погодились з тим, що розмір гонорару за цим Договором становитиме 4000 грн. Гонорар має бути сплачений в строк не пізніше 5 календарних днів після винесення рішення судом першої інстанції.
На момент ухвалення рішення, доказів оплати послуг адвоката суду не надано.
Суд вважає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а тому, позивач має право на стягнення таких витрат з відповідача.
Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20 провадження №К/9901/29763/20).
У частині шостій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши заяву про відшкодування судових витрат, а також матеріали справи, проаналізувавши той об'єм роботи, який потрібно було зробити адвокату для підготовки позову та додатків до нього, суд вважає, що дана справа не є типовою та вимагала певного часу для успішного викладення позиції ПП «Агро Євро Партнер» в позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги, а також сплачений при подачі позову судовий збір.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00011100703 від 19.07.2022 року, яким Приватному підприємству «Агро Євро Партнер» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку, у розмірі 14040,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7020,00 грн.
Стягнути на користь приватного підприємства «Агро Євро Партнер» (ЄДРПОУ 42544531) витрати на сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова