ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" листопада 2022 р. справа № 300/3407/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2022 за № 002762/2407, за № 002764/2407, за № 002769/2407 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2022 за № Ф-002765/2407, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2022 за № 002762/2407, за № 002764/2407, за № 002769/2407 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2022 за № Ф-002765/2407.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані вимога та рішення прийняті на підставі акта перевірки, якою не враховано усіх фактичних обставин та наявної у позивача документації. На думку позивача, вона відновила документи, які підтверджують факт оплати за придбаний нею товар та понесені нею витрати за 2017 та 2018 роки. З цих підстав вважає, що податкові повідомлення-рішення від 09.08.2022 за № 002762/2407, за № 002764/2407, за № 002769/2407 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2022 за № Ф-002765/2407 є протиправними та підлягають до скасування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали усунення недоліку шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в повному обсязі.
09.09.2022 представником позивача подано суду заяву із відповідними поясненнями.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 продовжено строк на усунення недоліку позовної заяви на п'ять днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в повному обсязі.
15.09.2022 представником позивача зазначений в ухвалі суду недолік усунутий.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи № 300/3407/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
27.09.2022 судом постановлено ухвалу про витребування доказів.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.10.2022. Представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.128-134).
20.10.2022, на виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2022, ТОВ "Тедіс Україна" направлено на адресу суду витребувані документи (т.2 а.с.1-94).
15.11.2022 представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів, яке згідно ухвали від 18.11.2022 залишено без задоволення.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.01.2022 за №127-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2017 по 25.11.2020 та сплати єдиного соціального внеску за період з 07.02.2011 по 25.11.2020.
Копія зазначеного наказу, направлення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області вiд 26.01.2022 за №191 та службового посвідчення пред'явлено ОСОБА_1 26.01.2022 в 16:00 год., що підтверджується її пiдписами (т.1 а.с.177, 178).
Окрім того, позивачу вручено запит №1 та №2 від 26.01.2022 про надання документів (копій документів) (т.1 а.с.175, 176).
На вказані запити 31.01.2022 ОСОБА_1 письмово повідомила ГУ ДПС в Івано-Франківській області про те, що первинні документи, що стосуються її підприємницької дiяльностi втрачені під час пожежі в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 і просила надати їй термiн на їх вiдновлення. На підтвердження обставин щодо пожежі, до заяви долучила довідку Надвірнянського районного відділу управління ДСНС в Івано-Франківській області від 25.04.18 за №383, Акт про пожежу від 18.04.2018 (т.1 а.с.172-174).
Згідно наказу вiд 31.01.2022 за №155-п відповідачем зупинено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 до дати відновлення та надання документів до перевірки, в межах строкiв, визначених п.п.44.5 п.44 ст.44 Податкового кодексу України (т.1 а.с.169-171).
Враховуючи те, що у строки, встановлені п.п.44.5 п.44 ст.44 Податкового кодексу України, до ГУ ДПС в Івано-Франківській області від платника податків фізичної особи ОСОБА_1 не надходила iнформацiя про відновлення втрачених документів, то з 01 червня 2022 року поновлено термiн проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 ..
Перевіркою встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.176.1. ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині не ведення обліку доходів і витрат за період, що перевірявся; ст.164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПКУ в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 28007,22грн.; ч.4 ст.4, ч.2 ч.5 ст.7, ч.6 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 26 932,55 грн.; пп. 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого недоутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 2 333,93грн.; п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в частині ненадання первинних облікових документів, про що складено акт від 09.06.2022 за №1532/09-19-07-13/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.137-155).
На вказаний акт позивачем 20.07.2022 направлено на адресу відповідача заперечення, до якого серед іншого долучено копію реєстру оплат, що поступили на користь ТОВ "Тедіс Україна", копію акта звірки з ТОВ "Тедіс Україна", копію договору поставки та акту звірки з ТОВ «Прикарпатський Торговий Дім» (т.1 а.с. 47,48, 69, 71, 72, 157,158).
02.08.2022 відповідачем надано відповідь на заперечення до акта перевірки (т.1 а.с.159,160).
Враховуючи виявлені порушення ГУ ДПС в Івано-Франківській області 09.08.2022 винесено податкові повідомлення-рішення за № 002762/2407, за № 002764/2407, за № 002769/2407 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2022 за № Ф-002765/2407 (т.1 а.с.161-168).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 та п. 177.4 ст. 177 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 ПК України).
Форма Книги та порядок її ведення, що ведуть фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, затверджена наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 (далі - Порядок).
Пунктами 5, 6 вказаного Порядку встановлено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, можуть бути платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують акт оплати товарів, робіт, послуг.
Визначення поняття "первинний документ" наведено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" тa Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України вiд 24.05.1995 №88, відповідно до яких це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.
Судом встановлено, що в порушення вимог п.44.1, п.44.3, п.176.1. ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, позивачем не забезпечено зберігання книги обліку доходів та надання її для перевірки, а також первинних документів пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, на підставі яких платником здiйснювалось декларування доходiв та валових витрат.
Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування у фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 ст.177 Кодексу визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, банківські виписки та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Як зазначалось судом вище, після початку проведення перевірки позивачу надано запити про надання документального підтвердження, яке б вказувало на достовірність нарахування податків зборів в період, що підлягав перевірці.
31.01.2022 ОСОБА_1 письмово повідомила ГУ ДПС в Івано-Франківській області про те, що первинні документи, що стосуються її підприємницької дiяльностi втрачені під час пожежі в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 і просила надати їй термiн на їх вiдновлення.
Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Судом встановлено, що позивачем до закінчення 90 - денного терміну, встановленого вищенаведеною нормою не надано до перевірки документів, які пов'язані з господарською діяльністю. В межах цього строку, позивачем також не надано жодних пояснень чи повідомлень.
Як наслідок, відповідачем правомірно поновлено термін проведення перевірки по закінченню 90 - денного строку, наданого позивачу для відновлення та подання відповідних документів, тобто з 01.06.2022.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що позивачем не вчинялось жодних дій на відновлення втраченої первинної документації в період, який надавався для відновлення такої документації. Доказів протилежного позивачем суду не надано.
Більше того, як свідчать матеріали справи, дії з відновлення втраченої документації позивач розпочав в липні 2022 року - по завершенню перевірки, що підтверджується долученими до матеріалів справи запитами.
Що стосується долучених до заперечення на акт перевірки копії реєстру оплат, що поступили на користь ТОВ "Тедіс Україна", копії акта звірки з ТОВ "Тедіс Україна", копії договору поставки та акту звірки з ТОВ "Прикарпатський Торговий Дім", то суд зазначає таке.
Поняття "первинний документ" наведено в Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до яких - це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.
Також статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закону №996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.
Згідно ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" (далі - Наказ № 13).
Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
В контексті вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем до перевірки та до заперечення на акт перевірки не надано первинні облікові документи на придбання товарно-матеріальних цінностей та платіжні документи які б підтверджували факт оплати за придбані товарно-матеріальні цінності (прихідні касові ордери постачальників товару, чеки РРО, рахунки-фактури, виписки банку тощо).
Слід зазначити, що аналiз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Окрім того, суд зазначає, що платник податків під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких документів і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Також платник податків у разі якщо посадова особа контролюючого органу відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, має право до закінчення перевірки надіслати такі документи безпосередньо до контролюючого органу.
Як встановлено судом, платником податків не надані докази того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені Податковим кодексом України, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які не були враховані під час проведення перевірки.
Позивачем також не надано доказів протиправних дій посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірки.
Отже, у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року №808/9397/13-а.
Оскільки, позивач жодних документів до перевірки не надала, то на думку суду, у перевіряючих були підстави визнати задекларовані позивачем суми такими, що не підтверджені документально.
В той же час, позивач не обґрунтував неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки чи вчинення ним дій для відновлення таких документів в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Як наслідок, суд зазначає, що відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Окрім того, суд зазначає, що позивачем в заявах по суті, жодним чином не спростовано висновків контролюючого органу щодо допущених ним порушень податкового законодавства та не надано суду жодних доказів правомірності його дій як платника податків. В той же час, наведені позивачем обставини щодо обґрунтування позову, на думку суду, не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним вимог податкового законодавства.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є, зокрема, захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.
Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені докази наявні в матеріалах справи, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки доказів, які б спростовували правомірність рішень відповідача, позивачем не представлено, а відповідач у спірних правовідносинах, діяв відповідно до наданих йому повноважень у встановленому законом порядку, в зв'язку з чим суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2022 за № 002762/2407, за № 002764/2407, за № 002769/2407 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2022 за № Ф-002765/2407 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.