Справа № 674/1006/22
Провадження № 2/674/412/22
іменем України
18 листопада 2022 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) в складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.,
за участю секретаря Бойчук С.В.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що в серпні 2022 р. позивач дізнався від виконавчої служби про відкриття стосовно нього виконавчого провадження. Підставою для відкриття виконавчого провадження є вчинений виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 27.01.20 року на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитним договором №004-22512-061213 від 06.12.13 року, де загальна сума, що підлягає стягненню становить 44015, 49 грн. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням встановленої процедури, не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню. Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 992,40 грн. та понесені ним судові витрати на залучення адвоката у розмірі 5000 грн.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26.08.2022 р. по справі відкрито провадження в порядку спрощеного без виклику сторін.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26.08.2022 р. витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. належним чином завірені копії документів, які стали підставою для винесення виконавчого напису.
08.11.2022 р. директор ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданов С.К. подав до суду клопотання про врегулювання спору за участю судді.
Також подав до суду заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягненню з них судового збору за подання позовної заяви в розмірі 496,20 грн. Вимоги в частині стягнення з них 5000 грн. судових витрат на правничу допомогу не визнають у повному обсязі. Зазначили, що розподіляючи судові витрати між сторонами у справі необхідно враховувати дії сторони, щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.
15.11.22 р. представник позивача подав до суду заяву, в якій заперечив щодо врегулювання спору за участі судді, вказавши, що оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений з порушенням встановленої процедури, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16.11.2022 р. у задоволенні клопотання директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С.К. про проведення процедури врегулювання спору за участю судді відмовлено.
Треті особи були повідомленні про існування справи шляхом направлення їм ухвали про відкриття провадження разом з позовом та доданими до нього документами. Своїм правом на надання пояснень не скористались.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Зважаючи на те, що відповідач по справі визнав вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в серпні ОСОБА_1 дізнався, що на виконанні Дунаєвецький відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження, де він є боржником по вико4навчому напису приватного нотаріуса.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №68710948, державним виконавцем Совецьким Д.О. на підставі заяви представника ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Гуревічова О. М. від 27.01.20 р. зареєстрованого в реєстрі за №5999 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32 312,06 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами - 11 553,43 грн. та 150 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріуса, що становить загальну суму 44 015.49 грн. за кредитним договором №0004-22512-061213 від 06.12.2013 року.
З матеріалів встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис від 27.01.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №5999 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32 312,06 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами - 11 553,43 грн. та 150 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріуса, що становить загальну суму 44 015,49 грн. за кредитним договором №0004-22512-061213 від 06.12.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Заборгованість стягується на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20 січня 20 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги №195/K від 09.02.18 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №0004-22512-061213 від 06.12.2013 року.
Заборгованість за вказаним Кредитним договором стягується за період з 08.02.2018 по 24.01.2020 року.
18 лютого 2022 року державним виконавцем Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Хмельницький) Совецьким Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68710948 з примусового виконання виконавчого напису №5999, виданого 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 44 015,49 грн.
Також, постановами державного виконавця від 18.02.2022 року із ОСОБА_1 стягнуто мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір в сумі 205 грн. та 4401,52 грн., постановою державного виконавця від 18.02.2022р. 18.08.2022 року накладено арешт на кошти боржника.
Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 29.06.99 №1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - заставодержателя вважається безспірною.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінетів Міністрів України від 29.06.99 №117.
Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88, Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Проаналізувавши наведені вище роз'яснення, а також надані суду письмові докази в їх сукупності, суд зауважує, що при вчиненні виконавчого напису 27.01.2020 року нотаріус не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача. До зазначених висновків суд приходить, виходячи з наступних мотивів.
Так, як було встановлено судом, позивачу не надсилалась вимога про сплату суми боргу, при винесенні виконавчого напису, нотаріус не встанови факт безспірності вимог відповідача, позивач не був повідомлений про порушення кредитних зобов'язань, нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з боржника. Окрім того, виконавчий напис було здійснено на підставі розрахунків заборгованості, підготовленого ТОВ «Фінансова компанія управління активами», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача.
На спростування аргументів позивача, розрахунку заборгованості суду не надано. Тобто, нарахована сума заборгованості не може вважатися безспірною, оскільки не надано детального розрахунку, який би підтверджував відповідність нарахованої суми умовам договору.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, судом не встановлено факт отримання позивачем вимоги про наявність такої заборгованості та про її погашення, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Зазначені обставини, на думку суду, є безумовним підтвердженням того, що заборгованість за кредитним договором № 3773367 від 18.10.2020 є спірною.
Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Матеріали справи не містять даних про те, що кредитний договір №0004-22512-061213 від 06.12.2013 року був посвідчений нотаріально, а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні питання про стягнення коштів на надання правової допомоги суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами і для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката на представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.
За частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн. в рахунок правової допомоги та долучив як доказ її надання ордер, договір про надання правової допомоги від 23.08.22 р. №443, детальний розрахунок вартості правових послуг та квитанцію про оплату послуг.
За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно квитанції від 25.08.22 р. позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 992, 40 грн. Таким чином, 50 % від вказаної суми становить 496,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 16, 18, 256, 257 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 12, 13, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича від 27.01.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №5999 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №0004-22512-061213 від 06.12.2013 року на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» в загальній сумі у розмірі 44 015, 49 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 496,20 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір при подачі позову у розмірі 496,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суддя - Є.Б. Ольховський