Справа № 603/329/16-ц
Провадження №2/603/71/2022
"08" листопада 2022 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретарі судового засідання Швець Н. С., Кода О. І., Батіг І. В. Коцур А. В.
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Андрусенка І. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради Тернопільської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки та піклування, про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Андрусенко І.Я. подав зміни до позовної заяви, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 та змінити розмір аліментів, а саме стягувати з відповідача на утримання доньки аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.
На обґрунтування позову зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з 2009 року ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_5 . Він не хворіє душевною хворобою, не перебував у службовому відрядженні, йому не створювалися перешкоди для спілкування з дитиною, проте ОСОБА_2 не розмовляв з дочкою, не вітав її зі святами, не цікавився її особистим життям та не спілкувався із дочкою у соціальних мережах.
У відзиві на зміни до позовної заяви представник відповідача - адвокат Маланюк О.Я. зазначив, що відповідач категорично заперечує вимогу щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 та частково визнає заявлену суму аліментів в розмірі 1500 грн.
В обґрунтування відповіді на відзив адвокат Андрусенко І.Я. вказує, що з моменту проживання ОСОБА_5 без біологічного батька пройшов значний період часу, протягом якого відповідач не вживав жодних спроб відновити контакт з дочкою. Відповідач не навів у своєму відзиві жодних фактів, які б пояснили, яким чином останній приймав участь у вихованні доньки в період з 2009 року по теперішній час.
Сторона відповідача у своєму запереченні на відповідь на відзив, зазначає, що ОСОБА_2 разом з сім'єю перебуває за межами України та виховує двох малолітніх дітей. На даний час відповідач не має будь яких доходів та немає постійного місця проживання за межами України. Дані обставини зумовлюють те, що ОСОБА_2 не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн, а погоджується на сплату аліментів у розмірі 1500 грн. Вказує, що позивач ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) чинить йому перешкоди у спілкуванні й побаченні з донькою. Насамкінець відповідач зазначає, шо спілкується з донькою ОСОБА_5 лише в соціальних мережах.
Ухвалою від 14 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та розгляд заяви про перегляд заочного рішення в частині його скасування призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 28 січня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав - скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
11 березня 2022 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Андрусенко І.Я. подав зміни до позовної заяви про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
13 квітня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Маланюк О.Я. подав відзив на зміни до позовної заяви про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
19 квітня 2022 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Андрусенко І.Я. подав відповідь на відзив.
Ухвалою від 04 травня 2022 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.
06 травня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Маланюк О.Я. подав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 23 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача адвокат Андрусенко І.Я. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_3 суду пояснила, що незважаючи на те, що шлюб розірвано в 2009 році, з 2008 року фактично не проживала однією сім'єю з відповідачем. З того часу ОСОБА_2 не цікавиться життям доньки ОСОБА_5 , нічим не допомагає і вона не знає свого біологічного батька. Вероніка з трьох років відвідувала дитячий садок «Дзвіночок» та пізніше навчалася в початковій школі села Криниця, де її батько ніколи не появлявся. Протягом 2009-2010 років відповідач сплачував аліменти, пізніше, з невідомих позивачці причин, перестав їх платити. Позивач разом з донькою переїхали проживати в м.Івано-Франківськ, проте кожних вихідних приїжджають в село Криниця, адресу яку знає відповідач. Номер телефону ОСОБА_3 не змінювала всі ці роки, тому зв'язатися з нею чи дочкою у відповідача була можливість. Позивач також зауважила, що її донька фактично не знає свого біологічного батька.
Адвокат Андрусенко І.Я. в своїх поясненнях суду зазначив, що відповідач не вживав жодних заходів для спілкування з донькою, не цікавився її життям, хоча мав і має таку можливість. Позивачка не чинила жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною, з донькою за межі України не виїжджала. Відповідач не звертався в Службу у справах дітей з приводу здійснення йому перешкод у спілкуванні з дитиною. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2015 року попереджено ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, проте свою поведінку він не змінив.
Відповідач та його представник в судові засідання не з'являлися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судом встановлено, що 16 лютого 2007 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_8 (т.1 а.с.5).
19 листопада 2009 року шлюб між сторонами розірвано (т.1 а.с. 6).
02 червня 2009 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліменти в користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 в твердому грошовому розмірі по 300 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
З 2009 року відповідач ОСОБА_2 не бачив свою дочку ОСОБА_5 , не спілкувався з нею, не брав участь у її вихованні та не цікавився її життям.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2015 року ОСОБА_2 був попереджений про необхідність зміни ставлення до виховання дочки ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) (т. 1 а.с9-11).
26 січня 2017 року прізвище ОСОБА_10 змінено на « ОСОБА_9 », про що видано повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.191).
На даний час відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю сім'єю перебуває за межами України та виховує двох малолітніх дітей.
З 13 жовтня 2021 року, тобто з дня звернення відповідача ОСОБА_2 до суду з заявою про перегляд заочного рішення, він з донькою не зустрічався, не спілкувався, не цікавився її життям та здоров'ям.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що є батьком позивачки ОСОБА_3 . Від дня укладення шлюбу доньки з відповідачем ОСОБА_2 свідок з дружиною постійно помагали їм, оплачували за оренду житла в Івано-Франківську. З 2009 року він не бачив свого колишнього зятя та знає, що ніякої матеріальної допомоги від нього внучка не отримує. Вероніка з мамою постійно приїжджають в село Криницю, де вона любить проводити час, бо має там друзів. Внучка допомагає бабусі по господарству, грає з дідусем в шахмати та нарди. На свого вітчима ОСОБА_12 ОСОБА_5 не каже «батько», але його поважає і любить як рідну людину. Про свого біологічного батька внучка ніколи не згадує, оскільки його не знає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що є чоловіком позивачки ОСОБА_3 . З дочкою своєї дружини ОСОБА_5 має гарні стосунки, ставиться до неї як до своєї дитини, разом проводять дозвілля та відпочивають. Біологічного батька ОСОБА_5 лише одного разу бачив на світлині. ОСОБА_12 пояснив, що матеріально утримує ОСОБА_5 , оскільки дружина не працює, а веде домашнє господарство. Матеріально допомагають лише батьки дружини, а від відповідача ОСОБА_2 донька дружини ніколи не отримувала ні грошей, ні подарунків. Можливість спілкуватись у соціальних мережах зі своїм біологічним батьком у ОСОБА_5 є, але вони не спілкуються.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 суду пояснила, що проживає в місті Івано-Франківськ разом зі своєю мамою, вітчимом і молодшим братом. Свого біологічного батька не знає і не пам'ятає, він ніколи не навідувався до неї та не намагався з нею зустрітися та поспілкуватися, у тому числі в телефонному режимі чи за допомогою соціальних мереж. Вона не отримала від батька жодного подарунка. Мама ніколи не забороняла спілкуватися з татом, але він не шукав для цього можливостей. Вона на нього ображена, за те, що його не було поруч всі ці 15 років. Зустрівшись із батьком не бажала б з ним розмовляти. Вказала, що батька взагалі не знає, оскільки він фактично покинув її, а тому жодних родинних почуттів до нього не має. Тата їй заміняє вітчим ОСОБА_12
03 серпня 2022 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради надав висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_4 , в якому зазначено, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
При розгляді справ подібної категорії, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.
Отже, ухилення від батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено. При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач не має бажання виконувати батьківські функції щодо своєї доньки ОСОБА_5 . Батько донькою взагалі не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з нею, не виявляє до доньки жодного інтересу.
Також судом враховано, що відповідач ОСОБА_2 з часу попередження його Монастириським районним судом Тернопільської області про зміну ставлення до виховання доньки, тобто майже протягом семи років, своє ставлення до доньки ОСОБА_5 не змінив та не відновив з нею нормальні стосунки, не спілкується та не займається її вихованням.
Крім того, голослівними є покликання відповідача про спілкування з донькою у соціальних мережах, оскільки ОСОБА_5 це категорично заперечила.
За час розгляду справи у суді відповідач жодного разу не взяв участь в судовому засіданні, хоча мав можливість це зробити в режимі відеоконференції, у тому числі неодноразово не з'являвся до органу опіки та піклування коли вирішувалося питання щодо доцільності позбавлення його батьківських прав. Така пасивна поведінка свідчить про відсутність зацікавленості долею доньки ОСОБА_5 .
Отже судом встановлено, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. ОСОБА_2 не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Крім цього, суд ураховує правові позиції Верховного Суду, які є обов'язковими для суду, зокрема по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз'яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Також Верховний Суд зауважив, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Щодо позовної вимоги про зміну розміру аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до загальних норм права ст. 180, 181 СК України обов'язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які проживають окремо від дитини.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Позивач та її представник просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Водночас, згідно з частиною другою ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно із Законом України «Про бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2022 року встановлено у розмірі - 2618 гривень, з 01 липня 2022 року - 2744 гривні, з 01 грудня 2022 року - 2833 гривні.
Таким чином, розмір присуджених на користь позивача аліментів в розмірі 300 грн щомісячно, в даний час є меншим встановленого законом 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в зв'язку з чим для забезпечення мінімальних потреб дитини позивачка змушена у більшій мірі, ніж відповідач, нести витрати на утримання дитини, що об'єктивно тягне за собою негативні зміни в її матеріальному стані, оскільки порушує принцип рівності участі кожного з батьків в утриманні дитини в обсязі, не нижчому ніж прожитковий мінімум.
Відповідно до встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову і у частині зміни розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , у розмірі 3000 грн. Такий розмір аліментів, на думку суду, з врахуванням того, що дитина в повній мірі залишається без батьківського піклування, буде достатнім для забезпечення дитині першочергових потреб її життєдіяльності.
Окрім цього суд враховує, що відповідач має можливість із сім'єю перебувати за межами території України та належно утримувати своїх дітей він іншого шлюбу, оскільки доказів на спростування цього ним не надано. І наостанок, розмір аліментів у 300 грн є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дівчинки 15 річного віку і ставить її у нерівне становище з іншими дітьми відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою ОСОБА_7 (Пласконь) судового збору в сумі 551 грн 20 коп, який в зв'язку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на її користь.
Керуючись ст..ст. 51, 129 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 154, 155, 164, 179, 180-182, 184, 191-192 СК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради Тернопільської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки та піклування, про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок судового збору в дохід держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Представник позивач: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 701 від 27.04.2012 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1034013 від 09.03.2022 року), адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник відповідача: Маланюк Олег Ярославович (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 603 від 20.04.2007 року, Ордер на надання правової допомоги № 009007 від 25.08.2021 року).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
- орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради Тернопільської області, адреса місцезнаходження: вул. Т. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, 48301.
- Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, адреса місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області.
- виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки та піклування, адреса місцезнаходження: вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2022 року
Суддя І. М. Галіян