Справа № 466/7474/22
Провадження № 2-з/466/112/22
про забезпечення позову
17 листопада 2022 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Семків Х.І.,
справа №466/7474/22,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Львові заяву адвоката Думича Андрія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поліпшення майна,
в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поліпшення майна.
Ухвалою від 28.09.2022 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення без надання іншого житла до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
08.11.2022 представник відповідача адвокат Думич А.М. подав письмовий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у якому просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю.
Ухвалою від 17.11.2022 суд залучив до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення без надання іншого житла.
Цією ж ухвалою суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поліпшення майна до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення без надання іншого житла.
03.11.2022 в порядку забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на поліпшення майна просив суд накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569771746101, який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві спільної часткової власності.
Заява мотивована тим, що оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в такій справі з огляду на таке.
Вказує на те, що за домовленістю між позивачами за зустрічним позовом та ОСОБА_1 за зустрічним позовом, починаючи з квітня 2014 року та до весни 2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за власні кошти здійснено реконструкцію літньої кухні Б-1, за адресою АДРЕСА_2 у житловий будинок Д-2 за адресою АДРЕСА_2 . Починаючи із серпня 2016 року та по даний час, за згодою ОСОБА_1 позивачі за зустрічним позовом провели необхідні внутрішні ремонтно-оздоблювальні роботи у житловому будинку Д-2 з метою проживання та реєстрації в такому.
Зважаючи на викладене вище, позивачі за зустрічним позовом є добросовісними володільцями літної кухні Б-1 та у подальшому житлового будинку Д-2, що відповідно до частини 4 статті 390 Цивільного кодексу України, надає їм право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.
У випадку задоволення судовим рішення зустрічних позовних вимог про відшкодування витрат на поліпшення майна, виконання такого рішення буде здійснюватися шляхом стягнення грошових коштів з відповідачів за зустрічним позовом порівну, що безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у них присудженої до стягнення суми грошових коштів.
Відтак, арешт житлового будинку Д-2, який належить відповідачам за зустрічним позовом на праві спільної часткової власності, як захід забезпечення позову, має на меті подальше звернення стягнення на таке нерухоме майно у разі задоволення зустрічної позовної заяви. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів за зустрічним позовом, оскільки арештоване нерухоме майно фактично перебуватиме у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті, дозволить задовольнити вимоги позивачів за зустрічних позовом за рахунок цього нерухомого майна та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
В судове засідання сторони та учасники не прибули.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пунктом 1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд акцентує увагу позивача на те, що саме на суд покладено обов'язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те, чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб.
Суду надано відомості про належність відповідачам нерухомого майна, на яке позивач просить суд накласти арешт, а саме інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо суб'єктів - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджує право спільної часткової власності на житловий будинок під літерою Д-2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять суд з ОСОБА_1 по 2 175 750, 50 грн. витрат на поліпшення нерухомого майна кожному.
За таких обставин судом встановлено співмірність та відповідність виду забезпечення позову про накладення арешту на майно позовним вимогам, тому наявні підстави для задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань, а також поданих доказів вбачається, що позивачем надано належні та допустимі докази належності майна відповідачам, на яке просить накласти арешт, а також докази на предмет співмірності вартості майна із позовними вимогами, що є підставою накладення арешту на нерухоме майно за заявою про забезпечення позову. Предметом спору являється стягнення коштів, також позивач зазначає, що є підстави вважати не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд зазначає, що процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів за зустрічним позовом від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачів, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права у суду є всі підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту, оскільки від позивачів до суду надійшла заява про забезпечення позову, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд дійшов висновку, що заяву підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149, 150, 151, 152, 153, 260-262 ЦПК України, суд -
заяву адвоката Думича А.М. про забезпечення позову задовольнити.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569771746101, який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві спільної часткової власності до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Стягувачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Копію ухвали направити для відома сторонам, на виконання Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), місцезнаходження, м. Львів, вул. Котлярська, 6.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки - до 17 листопада 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: П. С. Невойт