465/902/20
2/465/571/22
Іменем України
18.11.2022 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мартьянової С.М.
при секретарі судового засідання Сеньків А.Т.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сміхури В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Політичної партії «Українська Галицька партія» про захист честі, гідності та ділової репутації, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Політичної партії «Українська Галицька партія» про захист честі, гідності та ділової репутації, та просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію поширену відповідачем та опубліковану у мережі Інтернет на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook «Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2»; зобов'язати відповідача протягом трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити вищевказану публікацію; опублікувати спростування; стягнути з відповідача 30 копійок моральної шкоди спричиненої внаслідок поширення недостовірної інформації, судові витрати покласти на відповідача.
В позові зазначає, що 13.02.2020 року на офіційній сторінці Політичної партії «Українська Галицька Партія» у соціальній мережі Facebook було розміщено допис наступного змісту: «Сьогодні зранку до львівського офісу Української Галицької Партії увірвалося більше півсотні невідомих. Називаючи себе ветеранами, намагаючись погрожувати членам партії та відвідувачам громадського офісу. Це не перший випадок тиску на Українську ОСОБА_4 , одна перший силовий! Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2. Минулого тижня УГП підтримала мирну акцію на Дорошенка проти масштабної земельної афери. Замість того, щоб законно купити землю, депутат ОСОБА_5 знову прокрутив нелегальну схему. Спроба замаскувати напад на Українську ОСОБА_4 під обурення ветеранів війни - ганебно. Ветерани міста знають - Українська Галицька Партія послідовно захищає права, честь та гідність львів'ян у тилу. Це наша спільна відповідальність перед нашими героями, що зараз на Сході! Ще раз наголошуємо! Ми, Українська Галицька Партія, не боїмося бандитів, ми не боїмося корупціонерів».
Позивач заявляє, що не має жодного відношення до тих фактів, що викладені відповідачем у публікації, особисто про нього та про його діяльність як депутата Львівської міської ради щодо Нападу на офіс Української Галицької Партії як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2.
Позивач вважає, що така публікація паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію, з метою перешкодити виконанню позивачем як депутатом Львівської міської ради його службових обов'язків.
Позивач зазначає, що не має жодних документів, зареєстрованих досудових розслідувань чи судових рішень, які б встановлювали факт притягнення позивача, у тому числі до кримінальної відповідальності за дії викладені відповідачем у публікації 13.02.2020 року.
Поширена відповідачем інформація не є суб'єктивною оцінкою подій, оскільки вона подана у формі виразного, недвозначного висновку така інформація висловлена не у формі припущення чи можливості, а в імперативній, стверджувальній фірмі без використання гіпербол, алегорій, сатири, іронії, натяків, підтекстів, двоякого змісту тощо, з прямим посиланням на конкретні дії.
Позивач вважає, що відповідач не перевіривши наведених у публікацій даних, спричинив формування неправдивих поглядів у невизначеної кількості користувачів мережі Інтернет про діяльність позивача і створив негативний образ позивача як злочинця, чим завдано шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача.
У зв'язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
На адресу суду 19.03.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він посилався на наступні обставини. На думку представника відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, зокрема, щодо непричетності позивача до нападу на офіс Української Галицької Партії та відсутності намірів у позивача чи здійснення ним помсти за те, що Українська Галицька Партія не побоялася назвати конкретні імена авторів земельної ділянки на Дорошенка 2. Окрім того, позивач не надав доказів на підтвердження вказаної обставини щодо перешкоджання відповідачем його депутатській діяльності, а також не обґрунтував, в якій спосіб та які саме конкретні дії вчиняє відповідач з цією метою. Позивач не надав доказів на підтвердження вказаної обставини, яка б засвідчувала «відсутність у відповідача правового підґрунтя» для певних висловлювань чи тверджень. Також, позивач не надав доказів на підтвердження вказаної обставини, які б засвідчували, що «не існує жодних документів, зареєстрованих досудових розслідувань чи судових рішень» стосовно позивача. Не надано доказів , які б підтверджували , що інформація в публікації висловлена не у формі припущення чи можливості, а в імперативній, стверджувальній формі. Цей висновок зроблений позивачем на основі власних знань, досвіду та переконань, які не є експертним висновком філолога, мовознавця чи лінгвіста тощо. Наскільки відомо відповідачу у позивача немає відповідної лінгвістичної освіти чи достатнього рівня експертної кваліфікації, які необхідні для підготовки та надання висновків з приводу того, в якій саме формі висловлена та чи інша інформація. Не надано доказів, на підтвердження обставини, які б засвідчували, що відповідач спричинив формування поглядів у невизначеної кількості користувачів мережі Інтернет, зокрема позивачем не обґрунтовано фактичну кількість таких користувачів, в який спосіб та яким чином відбувалось формування неправдивих поглядів, а також доказів щодо того, який конкретно негативний образ позивача як злочинця, створено відповідачем.
Відтак 05.03.2020 року відповідач звернувся до Прокуратури Львівської області з клопотання про надання інформації про хід слідства та запитом про надання інформації. На момент подання даного відзиву, відповідач не отримав відповіді на вказані звернення, а тому не має змоги їх надати до суду з поважних причин.
У засобах масової інформації розміщено численні публікації, які пов'язують безоплатну передачу цієї земельної ділянки приватним структурам, щодо яких позивач має безпосереднє відношення. Так, за рішенням сесії Львівської міської ради, депутатом якої є позивач, дана земельна ділянка була передана у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Свобода", засновником якого на момент отримання земельної ділянки був позивач. В подальшому, із використанням схеми іпотеки, дана земельна ділянка перейшла у власність двом фізичним особам, одна з яких є близькою родичкою Позивача. Вказані обставини описані в публікаціях ЗМІ, зокрема на сайтах видання «Захід нет», «Наші Гроші. Львів». Безпосередньо позивач під час розгляду даного питання на сесії Львівської міської ради публічно визнав свою причетність до питання безоплатної передачі цієї земельної ділянки у власність приватної структури ОСББ, засновником якої він був.
Крім цього, в засобах масової інформації також наявні інші публікації, в яких позивача пов'язують із незаконним отриманням у власність безпосередньо ним або пов'язаним із ним особами, об'єктів нерухомості та земельних ділянок в місті Львові.
Підняте відповідачем питання, що стосується безоплатної передачі земельної ділянки в центрі міста Львова, яка належить територіальній громаді та ринкова вартість якої, за різними експортними оцінками, становить понад півмільйона доларів США (еквівалент у гривні 13 000 000 грн.) беззаперечно є інформацією, яка становить суспільний інтерес та щодо якої є посилена увага громадськості.
Після здійснення нападу на офіс відповідача, позивач, висловлюючись в інтерв'ю медіа ресурсу «НТА», в грубій, агресивній формі, використовуючи образливі висловлювання та зневагу, подаючи недостовірну інформацію про відповідача засвідчив своє негативне, упереджене та агресивне ставлення до Відповідача, що спричинило в тому числі активною діяльністю відповідача та висвітлення скандальних питань, пов'язаних з позивачем.
Вказаними фактичними обставинами, підтверджується хронологічний причинно - наслідковий зв'язок між проведенням активістами Української Галицької Партії 08.02.2020 масового заходу із збору підписів проти безоплатної передачі земельної ділянки у власність фізичних осіб, близьких до Позивача, значним медійним розголосом та протестами активістів, громадською активністю членів та прихильників Української Галицької Партії, та нападом на офіс відповідача.
З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю органів влади та посадових осіб інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією.
При здійсненні публікації відповідач реалізував гарантоване конституційне право відповідача та членів Української Галицької Партії на вираження своїх поглядів та поширення суспільно важливої інформації.
Позивач є публічним діячем, оскільки обіймає публічну посаду, а саме: з 2015 року є діючим депутатом Львівської міської ради, членом партії «Блок Петра Порошенка «СОЛІДАРНІСТЬ» та входить до однойменної фракції депутатів у Львівській міській раді.
У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо позивача, як політичного діяча (публічної особи) є значно ширше, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Позивач вважаючи поширену відповідачем інформацію такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, скористався правом на відповідь та висловив власну позицію щодо тлумачення обставин справи у інтерв'ю медіа ресурсу «НТА».
Відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту як «видалення недостовірної інформації» поряд з спростуванням недостовірної інформації.
На замовлення відповідача експертом Державного бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, кандидатом філологічних наук ОСОБА_6 складено висновок експерта №056/79 від 16.03.2020, в якому вказано, що оскільки інформацію про ОСОБА_2 у висловленні : «Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР Григорія Козловського. Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялася назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенко 2». Виражено у формі оціночного судження, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за її оприлюднення, і вона не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.
Позивач також, не зазначив, про те, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, якими конкретно неправомірними діями чи бездіяльністю від відповідача її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У зв'язку з вищевикладеним відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Ухвалою суду від 28.10.2020 року заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб , які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору повернуто заявникам.
Ухвалою суду від 28.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити, посилався на обставини які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.02.2020 року відповідачем, на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Фейсбук» («Facebook») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщена інформація такого змісту: ««Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2».
Позивач наголошує на тому, що розміщена інформація, а саме: «Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2» є такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію позивача.
При цьому, суд бере до уваги, що відповідач не заперечує, що ним було розміщено вказаний пост, на належному Політичній партії «Українська Галицька партія» сторінці в соціальній мережі.
Мережа «Facebook» надає технічну можливість будь-якій особі переглянути сторінки користувачів та публікацій на них. Відтак розміщення публікацій на сторінці соціальної мережі «Facebook» є поширенням інформації. Крім того, можливість будь якої особи ознайомитись з даним записом переходячи на посилання є вказівкою на поширення даної інформації.
Інформація, яка поширена на вищезазначеному ресурсі безпосередньо стосується позивача, оскільки в статті чітко зазначено його ім'я та прізвище.
Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до частини 3 Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Частинами 1, 2 статті 299 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 30 цього ж Закону, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
В матеріалах справи міститься висновок експерта Ажнюк Л.В. №056/79 від 16.03.2020 року, проте до наданого висновку суд ставиться критично оскільки, Інструкцією Мінюсту про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України08.10.1998 № 53/5, лінгвістична експертиза мовлення віднесена до криміналістичного виду експертиз, які, відповідно до Закону України "Про судову експертизу", повинні проводитись виключно державними спеціалізованими установами, де працюють атестовані судові експерти, внесені до Реєстру.
З відповіді Міністерства юстиції України від 24.10.2022 року, що за даними Державного реєстру атестованих судових експертів Ажнюк Леся Вікторівна у Реєстрі не значиться.
Відтак суд доходить до висновку, про доведеність у даній справі поширення інформації, яка стосується позивача.
За загальним правилом, переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини оціночне судження в образливій формі тільки тоді не тягне за собою відповідальності як за висловлення оціночного судження, коли воно має під собою достатнє фактичне підґрунтя і не є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за якими відбувалось поширення таких висловлювань ( рішення у справі «Обершлік (Oberschlick) проти Австрії № 2 від 01.07.1997).
Поширена відповідачем інформація, за своїм характером та змістом, ґрунтується на твердженнях про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, корупційних діянь та здійснення протиправної діяльності.
Проаналізувавши інформацію, поширену відповідачем, а також характер використаних при її викладенні мовностилістичних засобів, зокрема, відсутність алегорій, сатири, гіпербол тощо, з урахуванням наданого висновку суд дійшов висновку, що вказана інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження, крім того інших доказів матеріали справи не містять.
На підставі всебічної та повної оцінки доказів у справі суд дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація про позивача є недостовірною, оскільки доказів про вчинення позивачем кримінальних правопорушень, притягнення його за вироком суду до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, відповідачами не надано.
Тому, суд погоджується з доводами позивача, що поширення інформації, про спростування якої просить позивач, порушуються немайнові права позивача на повагу до честі та гідності.
Суд вважає, що оскаржувані твердження, формують негативну громадську думку про позивача, руйнують репутацію позивача, при цьому, вони не є підтвердженими жодними належними доказами, а тому є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим, суд бере до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278) тощо.
Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції», має право на відповідь. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід зазначити про таке.
У відповідності до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.31 Закону України «Про інформацію», у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
У відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ст. 16 Цивільного кодексу України визначає - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із вимогами ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Факт завдання моральної шкоди та її розмір у справах про відшкодування моральної шкоди має довести позивач.
Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 ЦК України, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність спростування недостовірної інформації відносно позивача з метою поновлення немайнових прав позивача, та стягнення спричиненої позивачу моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 4624 гривні 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію поширену Політичною партією «Українська Галицька партія», розміщену у мережі інтернет на офіційній сторінці соціальної мережі «Facebook» https://www/facebook.com/uhp.org.ua/posts/3713413238699448?_tn_=R&fbclid=IwAR3UmrI4g2KehrQXjTz5uqNcGGQwav9ic_KjCT0jewi2zifquuML6ngzTKo
«Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2».
Зобов'язати Політичну партію «Українська Галицька партія» протягом трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити публікацію за посиланням https://www/facebook.com/uhp.org.ua/posts/3713413238699448?_tn_=R&fbclid=IwAR3UmrI4g2KehrQXjTz5uqNcGGQwav9ic_KjCT0jewi2zifquuML6ngzTKo «Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2» опубліковане у мережі інтернет на офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спростувати зазначену недостовірну інформацію наступного змісту: «Спростування щодо ОСОБА_2 » ОСОБА_9 ! ІНФОРМАЦІЯ_3 на офіційній сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій було зазначено інформацію про депутата Львівської міської ради ОСОБА_2 , яка не відповідає дійсності і завдала шкоди його репутації та членам його сім'ї, а саме: «Напад на офіс Української Галицької Партії ми розцінюємо як помсту депутата ЛМР ОСОБА_3 . Помсту за те, що Українська Галицька Партія не побоялась назвати конкретні імена авторів земельної схеми на Дорошенка 2» Політична партія «Українська Галицька партія» видаляє зі своєї офіційної сторінки у соціальній мережі «Facebook» https://uk-ua.facebook.com/uhp.org.ua/posts/?ref=page_internal публікацію, в якій зазначено неправдиву інформацію про ОСОБА_2 .
Стягнути з Політичної партії «Українська Галицька партія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 (тридцять) копійок.
Стягнути з Політичної партії «Українська Галицька партія» на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 4624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Політична партія «Українська Галицька партія», ЄДРПОУ 39481037, місцезнаходження: м. Львів, вул. Нечуя-Левицького, б. 17, кв. 4.
Повний текст рішення виготовлено 18.11.2022.
Суддя Мартьянова С.М.