Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2012/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
захисника: ОСОБА_9 ,
перекладача: ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 з визначенням розміру застави, -
встановила:
В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. З ст. 262, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 закінчується 21.10.2022 року, однак судове засідання по даній справі відкладено в зв'язку з неявкою захисника після завершення повітряної тривоги.
19.10.2022р. прокурор Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся із письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, вказавши про наявність визначених в п.п.1,3,5 ст. 177 КПК України ризиків. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Ризики не зменшились та не змінились, є дійсними та триваючими, виключають можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого. Обвинувачений є громадянином Азербайджану, не має в Україні офіційного місця проживання та роботи, не має документів на підтвердження законності перебування його на території України. Свідки в судовому засіданні не допитувалися, що може свідчити про ймовірність протиправного впливу на вказаних осіб з боку обвинуваченого, можливість переховуватися від суду.
В зв'язку з відсутністю залученого обвинуваченим захисника ОСОБА_11 та неповідомленням суду про причини неявки, а також у зв'язку з тим, що перекладач ОСОБА_12 не має змоги бути присутнім в судових засіданнях 20-21 жовтня 2022р., судом було вирішено на виконання вимог ст.331 КПК України проводить розгляд виключно клопотання прокурора з призначенням захисника на одну процесуальну дію.
В судовому засіданні прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримано з викладених у ньому підстав.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_13 у задоволенні клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою ОСОБА_8 . Огли заперечив, просив змінити захід на інший більш м'який. Звернув увагу на тривалий час перебування підзахисного під вартою, а також на наявність соціальних зв'язків, місця проживання та недоведеність ризиків, зазначених прокурором.
Обвинувачений ОСОБА_8 . Огли проти клопотання прокурора заперечив, пояснив, шо в разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з електронним засобом контролю або застави зможе виконувати обов'язки і проживати з дружиною, яка винаймає житло в місті Житомирі, докази його винуватості відсутні. Можливий тиск на свідків заперечив, наміру переховуватись не має.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2022 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів, а саме по 17 рудня 2022 року (включно).
Клопотання захисту задоволено частково та визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 780000 (сімсот вісімдесят тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
При внесенні застави покладено на ОСОБА_8 обов'язки прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання таабо роботи, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками; здати на зберігання до відповідного органу влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про подовження запобіжного заходу у вигляді тримання піц вартою відносно ОСОБА_8 та застосувати будь-який інший запобіжний захід, але не пов'язаний з триманням піц вартою. Посилається на те, що ухвала суду є незаконною, протиправною постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права по справі яка явно порушує законні права та інтереси обвинуваченого, і яка як наслідок, має бути скасована. Вказує, що ухвала суду про подовження строків тримання під вартою є дискримінаційною, прийнятою з грубими та явними порушеннями прав обвинуваченого, невмотивованою, необгрунтованою, постановленою з істотними порушеннями норм процесуального закону та з навмисним неповним дослідженням всіх обставин провадження по справі. Стверджує, що суд упереджено відноситься до обвинуваченого та незаконно розглянув клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою без його участі як адвоката обвинуваченого, чим порушеного право на захист. Вказує, що всі можливі ризики, на які посилається прокурор, станом на 13.10.2022 року були нівельовані, що доводиться наявними доказами, про які вже було зазначено вище, а саме: показами потерпілого ОСОБА_14 , який суду пояснив, що обвинувачений не має жодного відношення до злочину, в якому його обвинувачують, так як він по жодним ознакам не підходить до тих людей, які скоїли злочин; при дослідженні судом письмових доказів 13.10.2022 року суд переконався в тому, що єдиний свідок, який бачив злочинців без масок, не впізнав обвинуваченого, тобто ОСОБА_15 (свідок), який мав впізнати злочинця, якого він бачив, коли відбувалося пограбування, де він під відео запис та під протокол пояснив, що обвинувачений та інші представлені на впізнання особи не схожі на злочинців які скоювали злочин. На підставі зазначених доказів у обвинуваченого відсутні підстави чинити тиск на свідків які його не в чому не обумовлюють, а інших доказів на які міг би послатись прокурор як на доведення вини взагалі відсутні, про що прокурор може зазначити в залі суду. Суд не звернув уваги на той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ризиків, на які наголошує прокурор, а навпаки, всі свідки на які на думку прокурора обвинувачений може спричинити тиск, ще на стадії досудового розслідування стверджували (свідчили), що обвинувачений не причасний до діяння, в якому його обвинувачують, але так як даний злочин потребував негайного розкриття, досудовим слідством було фактично, безпідставно, затримано обвинуваченого з метою доведення його до того, щоб він взяв на себе вину за те чого не скоював. Всі можливі ризики, про які казав прокурор в залі суду 19.10.2022 року під час розгляду його клопотання, є безпідставні і такими, що не можуть братись судом до уваги після допиту потерпілого та свідка.
Зазначає, що у обвинуваченого є місце проживання, в якому він під час розгляду клопотання прокурора про подовження строків тримання під вартою зобов'язався знаходитись до винесення судом рішення, яке набере законної сили (копія договору оренди додається разом з документом, що посвідчує факт спільного проживання з його дружиною).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. ОСОБА_8 додатково зазначив, що розмірі застави, визначений судом, є для нього непомірним, оскільки у нього наявні збереження близько 100 000 грн., які він може внести у якості застави
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши ухвалу суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так відповідно до положень ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
При цьому в ході судового розгляду відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин: підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На думку колегії суддів, як прокурором при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою, так і судом при вирішенні вказаного клопотання та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу в ході розгляду провадження судом зазначених вимог закону було вцілому дотримано, окрім визначення розміру застави.
Предметом дослідження судом під час розгляду провадження при розгляді даного клопотання були саме обставини, передбачені ч.3 ст. 199 КПК України, тобто обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.
Обвинувачений є громадянином Азербайджану, не має в Україні офіційного місця проживання та роботи, на даний час не має документів па підтвердження законності перебування його на території України. Всі свідки в ході судового розгляду кримінального провадження ще допитані не були.
Зазначені обставини можуть свідчити про ймовірність протиправного впливу на вказаних осіб з боку обвинуваченого, можливість переховуватися від суду.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і вони виключають на даний час та на даній стадії судового розгляду можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого. Обвинувачений з метою ухилення від покарання може переховуватися суду, ризик чого на думку суду є високим. В судовому засіданні не встановлено достатніх даних про зменшення ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому суд вважає, що названі ризики досягають такого ступеню вірогідності, що жоден з менш суворих, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе відвернути зазначені ризики, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.
З огляду на викладене докази та обставини, на які посилався прокурор в клопотанні під час судового розгляду провадження, дали колегії суддів першої інстанції підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на встановлення істини по справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Тому суд першої інстанції з урахуванням даних обставин провадження правильно прийшов до висновку про продовження строку тримання під вартою, а також про те, що зміна запобіжного заходу під час розгляду провадження в суді першої інстанції на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить можливість запобігання ризикам, зазначеним ст.177 КПК України та належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги про порушення прокурором та судом першої інстанції прав обвинуваченого у зв'язку розглядом клопотання прокурора за відсутності захисника за договором та з участю призначеного захисника, не можуть самі по собі в даному випадку, враховуючи об'єктивні обставини перенесення розгляду клопотання та того, що строк тримання під вартою спливав, свідчити про неправильність прийнятого судом рішення та про його беззаперечне скасування. Розгляд клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу за участю іншого, призначеного на одну процесуальну дію, захисника була обумовлена необхідністю розгляду клопотання в межах строку, визначеного попередньою ухвалою суду із забезпеченням права на захист обвинуваченого у зв'язку з залишенням захисником за угодою місця та міста судового розгляду кримінального провадження через відповідні об'єктивні обставини, пов'язані із воєнною загрозою, неможливість забезпечення права обвинуваченого на здійснення перекладу на рідну мову в судовому засіданні на іншу дату. При цьому захисник за призначенням ОСОБА_13 в ході розгляду клопотання прокурора надав необхідну та достатню правову допомогу обвинуваченому, із врахуванням усіх обставин кримінального провадження. Скарг на невідповідність такої допомоги від обвинуваченого ОСОБА_8 .Огли не надходило та в апеляційній скарзі не наводиться.
Що ж стосується доводів щодо недоведеності обгрунтованості підозри та обвинувачення ОСОБА_8 . Огли, та навпаки спростування його вини в пред'явленому обвинуваченні тими доказами, які вже було досліджено судом першої інстанції, у зв'язку з чим на думку захисту є безпідставним продовження застосування виключного запобіжного заходу, то вони не можуть бути враховані судом, в тому числі і апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо запобіжного заходу на стадії судового розгляду кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 . Огли знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті злочинах за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а тому з огляду на цю стадію кримінального провадження для вирішення питання продовження строку запобіжного заходу відсутня необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості підозри, а встановлення на даному етапі обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_8 . Огли відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції. Апеляційні посилання захисника на необґрунтованість висунутої його підзахисному підозри та недоведеності і навпаки спростування обвинувачення є безпідставними та передчасними..
В даному випадку, апеляційний суд зауважує, що відповідній оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про що йшлося в даній ухвалі вище.
Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого з огляду на наступне.
Так, на переконання апеляційного суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися, не дивлячись на дослідження судом частини доказів з боку обвинувачення.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При цьому, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Як вбачається з матеріалів провадження 296/2012/20 ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 262, ч.2 ст. 28 ст. 348 КК України, зокрема у вичненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ст. 348 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 9 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Апеляційний суд також бере до уваги те, що обвинувачений є громадянином Азербайджанської Республіки, на теріторії України та м.Житомира в нього відсутнє місце реєстрації та місце постійного проживання, наявність якого доведена достатніми доказами, що додатково може свідчити про існування ризику переховування обвинуваченого від правоохоронних органів та суду.
Доводи ОСОБА_8 та його захисника про те, що таке місце проживання в м.Житомирі у нього існує, оскільки його дружина ОСОБА_16 винаймає кімнату, де він може перебувати під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, вже були предметом розгляду апеляційного суду 07.09.2022 року за попереднім клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою, та були відхилені апеляційним судом ухвалою від 07.09.2022.
Так в матеріалах контрольного провадження наявні документи, надані стороною захисту до попередньої апеляційної скарги, на які також здійснюється посилання при розгляді даної апеляції. При цьому апеляційний суд вбачає, що обставини, з яких дані докази визнані недостатніми для пітвердження права проживання ОСОБА_8 . Огли в зазначеному приміщенні, не змінилися. Договір найму житла, на ім'я ОСОБА_16 ніде не зареєстрований, його достовірність викликає сумніви, а копія завірена самою ОСОБА_16 . За відповідним договором право на проживання належить лише ОСОБА_16 . За текстом договору не йдеться про можливе проживання інших осіб, в тому числі і чоловіка. Також стороною захисту не було надано доказів того, що вказана кімната належить наймодавцю ОСОБА_17 , а у разі його власності - не було надано доказів його згоди на проживання обвинуваченого у разі його звільнення з-під варти під домашній арешт або особисте зобов'язання. Зазначені зауваження апеляційного суду не були враховані стороною захисту та відповідні перешкоди не було усунуто в ході даного апеляційного розгляду.
Апеляційний суд не може залишити по-за увагою і суспільну небезпеку правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_8 . Огли, зокрема в посяганні на життя працівника правоохоронного органу, незаконному придбанні , носінні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, тощо.
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 . Огли від суду, як і високий рівень вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, які на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшились та продовжують існувати.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував фактичні обставини цього кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про його особу (беззаперечну високу ступінь суспільної небезпеки останнього), який обвинувачується в тому числі і у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме посягання на життя людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші правопорушення, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Апеляційний суд звертає увагу, що в даному випадку, апеляційні доводи адвоката про значний строк судового розгляду провадження в суді першої інстанції, та як наслідок значний строк перебування під вартою ОСОБА_8 , враховуючи вище наведене, повинні враховуватися під час вирішення питання про запобіжний захід, однак, з врахуванням стадії судового розгляду, не може бути безумовною підставою для скасування ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, як і визначення іншого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, та відповідного звільнення обвинуваченого з-під варти на даний час.
При цьому, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року).
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотання про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що при вирішенні останнього клопотання прокурора про продовження дії тримання під вартою як запобіжного заходу судом, із врахуванням в тому числі і доводів сторони захисту, було визначеного альтернативний запобіжний захід у виді застави з визначенням її розміру в найвищій межі, передбаченій положеннями п.3 ч.5 ст. 182 КПК України - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Разом з тим апеляційний суд вважає частково обгрунтованими апеляційні доводи про непомірність вказаного розміру для обвинуваченого, у зв'язку з чим, із врахуванням також необхідності забезпечення заставою виконання обвинуваченим своїх обов'язків в кримінальному провадженні та досягнення завдань такого провадження з огляду на ступінь довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню обвинуваченого будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір застави як алтернативного запобіжного заходу до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 200 (чотириста дев'яносто шість тисяч двісті) гривень.
При цьому посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що він спроможний внести лише 100 000 грн. застави не може бути підставою для застосування саме такого розміру, оскільки він не буде мати достатнього стримуючого характеру та є значно меншим найменшого розміру, передбаченого п.3 ч.5 ст. 182 КПК України.
На підставі наведеного апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції в частині визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу підлягає скасуванню на підставі положень ст.ст. 407, 412 КПК України з постановленням нової ухвали, якою необхідно визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 200 (чотириста дев'яносто шість тисяч двісті) гривень.
В решті ухвала суду є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування чи зміни відповідно до інших доводів апелянта колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 199, 331, 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 . Огли задовольнити частково.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 . Огли до 17 грудня 2022 року включно з визначенням розміру застави, в частині визначення розміру застави скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_8 Огли - 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 496 200 (чотириста дев'яносто шість тисяч двісті ) грн.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає..
Судді: