Справа № 643/12245/21
Провадження № 2/761/5744/2022
07 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Соломон О.М.,
за участі:
представника третьої особи: Гордієнко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування, -
07 липня 2021 року до Московського районного суду м.Харкова надійшла зазначена позовна заява.
08.10.2021 року зазначена справа надійшла за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.
В позовних вимогах позивач просить:
-визнати подію, що була виявлена ОСОБА_2 14.01.2021 року в результаті якої було пошкоджено припаркований біля будинку АДРЕСА_1 автомобіль Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - страховим випадком у відповідності до умов договору про добровільне страхування наземного транспорту КАСКО - Поліс №НАG7СРS-20927R6 з періодом дії з 03.10.2020 року по 02.10.2021 року;
-визнати незаконною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком від 14.01.2021 року за договором про добровільне страхування наземного транспорту КАСКО - Поліс №НАG7СРS-20927R6 та зобов'язати відповідача виплатити третій особі суму страхового відшкодування в розмірі 197 542,50 грн. за договором страхування.
Вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2021 року в м.Харків відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений третьою особою.
Так як пошкоджений автомобіль був застрахований за договором про добровільне страхування наземного транспорту КАСКО - Поліс №НАG7СРS-20927R6, укладений з ПрАТ СК «Уніка», позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.
Однак відповідач листом від 03.02.2021 року за №306 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що висновок на який посилається відповідач складено не спеціалізованою установою а тому не може вважатися належним та допустимим доказом.
Позивач, як зазначено в позовній заяві, відновив пошкоджений автомобіль за що необхідно сплатити 101 569,25 грн.
25 листопада 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що 14.01.2021 року відповідачу стало відомо про настання події із забезпеченим автомобілем Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобіль було оглянуто представником відповідача та зафіксовано у акті огляду пошкодження транспортного засобу. Жодних застережень щодо обсягу пошкоджень внаслідок згаданої пригоди, та наявністю пошкоджень, що не відносяться до даної пригоди, позивачем зроблено не було. На виконання положень п.2.3.6 Договору та ст.25 Закону України «Про страхування» відповідач з'ясовував причини та обставини випадку, замовив автотехнічне та транспортно-трасологічне дослідження. Висновком експерта №000380/01 від 27.01.2021 року встановлено, що весь комплекс наявних пошкоджень автомобіль отримав в іншому місці, перебуваючи в рухомому стані. Встановлений характер пошкоджень автомобіля суперечить поясненням водія автомобіля, наданим працівникам ПрАТ СК «Уніка» щодо обставин і механізму отримання пошкоджень автомобілем; пошкодження не характерні для зіткнення транспортних засобів. Таким чином факти, викладені в заяві та поясненні, щодо отримання пошкоджень під час перебування в нерухомому стані не підтверджуються наявними пошкодженнями, отриманими автомобілем за заявленими позивачем обставинами. Висновок автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження є належним доказом, оскільки складений з дотриманням положень діючого законодавства та з попередженням експерта про кримінальну відповідальність.
Крім того, позивач визначив суму страхового відшкодування без врахування умов договору, розмір страхового відшкодування становив би 95 973,50 грн. відповідно до рахунку №295 від 19.01.2021 року. Водночас позивач надає до справи два ідентичні рахунки з переліком запчастин та робіт, що свідчить про намагання позивача стягнути страхове відшкодування за одним і тим самим випадком у подвійному розмірі.
Також представник зазначає, що позивач не є належним позивачем, оскільки він не є стороною договору та автомобіль не належить йому на праві власності, а Страхувальник не наділив його правом на отримання страхового відшкодування.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
30.12.2021 року до суду надійшли пояснення АТ КБ «ПриватБанк» на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що страхова компанія правомірно відмовила у виплаті страхового відшкодування.
Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог оскільки страхова компанія правомірно відмовила у виплаті страхового відшкодування.
А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши представника третьої особи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 988 ч.1 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в судовому засіданні, 01.10.2020 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Лізингодавець) та ОСОБА_1 (далі - Лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу №НАG7А-00000255 від 01.10.2020 року за умовами якого Лізингодавець зобов'язується набути у власність вказаний Лізингоодержувачем транспортний засіб і надати Лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове користування.
Як вбачається з Додатку №1 до Договору, Лізингоодержувач отримав від лізингодавця автомобіль Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За полісом добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №НАG7А-00000255 від 01.10.2020 року, укладеного АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ СК «Уніка» були застраховані майнові інтереси страхувальника - АТ КБ «ПриватБанк», пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований з 02.10.2020 року за АТ КБ «ПриватБанк».
Як зазначив позивач у позові, 14.01.2021 року в м.Харків відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений третьою особою.
ОСОБА_2 16.01.2021 року звернулася до ПрАТ СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування.
В цей же день ОСОБА_2 надала пояснення в яких зазначила, що вона виявила пошкоджений автомобіль 14.01.2021 року о 14.00 год. який був припаркований за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, 68. Також в поясненнях зазначено, що раніше пошкодження на автомобілі були відсутні, автомобіль нікому в користування не передавався, автомобіль знаходився на місці з моменту залишення на парковці.
19.01.2021 року представником ПрАТ СК «Уніка» був оглянутий автомобіль Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та складено акт огляду транспортного засобу №00398371.
Листом від 03.02.2021 року за №306 ПрАТ СК «Уніка» повідомила АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що факти викладені у поясненні не підтверджуються наявними пошкодженнями, отриманими автомобілем за заявленими обставинами. А тому у відповідності до положень п.5.1.3 умов Договору та п.3 ст.26 Закону України «Про страхування» так як заявник надав неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
При зверненні до суду з позовом, позивач зазначав, що згідно з рахунками на оплату №295 від 19.01.2021 року та №978 від 15.02.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 197 542,50 грн. (95 973,50 грн. + 101 569,00 грн.).
Стаття 25 Закону України «Про страхування» визначає, що у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Як вбачається, відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст..25 Закону України «Про страхування» та було проведено автотехнічне та транспортно-трасологічне експертне дослідження.
Висновком за результатами автотехнічного та транспортно-трасологічного експертного дослідження експерта №000380/01 від 27.01.2021 року, що складений судовим експертом Рафалюк Б.І. ТОВ «Українські незалежні судові експерти» встановлено, що автомобіль Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 весь комплекс наявних пошкоджень отримав в іншому місці, перебуваючи у рухомому стані в результаті контактування з предметом, що мав обмежену шорстку поверхню контактування і гострий ріжучий край (наприклад, огорожа, паркан, тощо), а в транспортних засобів таких виступаючих елементів немає - виступаючі елементи у транспортних засобів мають заокруглену (овальну) поверхню контактування, що суперечить поясненням водія автомобіля Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 16.01.2021 року, наданим працівникам ПрАТ СК «Уніка» щодо обставин і механізму отримання пошкоджень автомобілем Toyota Highlander, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того варто зауважити, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відому без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Суд не встановлено невідповідність зазначеного висновку вимогам діючого законодавства.
Позивач не звертався до суду із клопотанням про призначення автотехнічної та транспортно-трасологічної експретизи. Таким чином під час слухання справи судом не спростовані висновки, які були встановлені страховою компанією.
Крім того суд зазначає, що позивач не є стороною договору страхування, не є вигодонабувачем за договором, не має права звертатись до суду з вимогами про стягнення страхового відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, так як в судовому засіданні встановлено, що ПрАТ СК «Уніка» правомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_1 не є належним позивачем, а тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2022 року
Суддя: Н.Г. Притула