Справа № 331/645/22
Провадження № 2/331/1044/2022
27 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Приходько Ю.А.,
розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позову зазначила, що 09.04.2021 р. між сторонами був укладений договір про позику грошей, який посвідчений приватним нотаріусом Хамулою Н.Г. Запорізького МНО, зареєстровано в реєстрі № 535. Відповідно до п. 1 договору, ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3 гроші у сумі 1 820 000 грн., що є еквівалентом 65 000 доларів США. Позика надавалася в строк до 20.12.2022 року. Грошові кошти відповідачу передані, про що свідчать розписки. 25.01.2022 року позивач звернувся з вимогою до відповідача та просила повернути позику, але відповідач жодним чином не відреагувала. Позика відповідачем не повернута, тому позикодавець має право вимагати повернення всієї суми позики достроково. Враховуючи період заборгованості з 25.12.2021 р. по 25.01.2022 р. прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню позики складає 1 854 006,58 грн. із них: основна сума позики - 1 820 000,00 грн. проценти від суми позики - 29 219,73 грн. та 3% річних - 4786,85 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2022 року відкрито загальне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2022 року закрито підготовче судове засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, раніше надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, поважну причину неявки суду не повідомила, відзив не надала, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у її відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 09.04.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про позику грошей, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., зареєстровано в реєстрі за № 535.
Відповідно до п.1 вищевказаного договору, ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 гроші в сумі 1 820 000,00 грн., що є еквівалентом 65 000 доларів США, строком до 20.12.2022 року та повинна бути сплачена наступним чином: 980 000,00 грн. - до 25.12.2021 року, а решта суми - 84 000,00 грн. - до 20.12.2022 року.
Згідно з п. 2 договору, сторони підтвердили, що грошові кошти, які є предметом договору, згідно п. 1, передані ОСОБА_1 та одержані ОСОБА_3 до підписання цього договору, що підтверджується підписами сторін на цьому договорі.
Факт отримання ОСОБА_3 суми позики у розмірі 1 820 000,00 грн., що еквівалентно 65 000 доларів США підтверджується договором про позику грошей від 09.04.2021 р. та складеними розписками 21.10.2018 р. та 09.11.2018 р.
Відповідно до п. 3 договору, суму позики ОСОБА_3 зобов'язується повернути до 20.12.2022 року включно.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-63 цс 13), зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
28.01.2022 року на адресу відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку направлено вимогу про повернення коштів та процентів від суми позики згідно договору про позику грошей укладеного 09.04.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак на день звернення до суду із позовом відповідач вказані грошові кошти так і не повернула.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обов'язок повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором, належним чином не виконала, суму позики не повернула, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1 820 000,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Оскільки предметом спірного договору позики, укладеного між сторонами по справі, є валюта України, а розмір одержання процентів його умовами не передбачено, тому суд приходить до висновку, що визначення розміру процентів за користування від суми позики на рівні облікової ставки НБУ є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 29 2919,73 гривень за період з 25.12.2021 року по 21.01.2022 року також підлягають задоволенню.
Також, у відповідності до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Три проценти річних від суми боргу, згідно розрахунку зазначеному в позові, за договором про позику грошей від 09.04.2021 року складає 4786,85,00 грн.
Вказаний розрахунок відповідає вимогам закону, відповідачем не спростований належними та допустимими доказами, власних розрахунків з даного приводу суду відповідачем не подано, а тому суд погоджується з наведеним розрахунком позивача в позові.
Також, відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що нею виконанні боргові зобов'язання, які у неї виникли перед позивачем у зв'язку з укладанням договору позики.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання, позичені гроші позивачу у не повернула, тому суд вбачає підстави для стягнення заборгованості за договором про позику грошей від 09.04.2021 року у розмірі 1 854 006,58 грн., яка складається з: 1 820 000,00 грн. - сума основного боргу; 29 219,73 грн. - проценти за користування позикою за період з 25.12.2021 р. по 21.01.2022 р.; 4786,85 грн. - три відсотки річних.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № НЛ/2022 про надання правової допомоги від 21.01.2022 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1080839 від 04.02.2022 р.; розрахунок (попередній) суми судових витрат по справі від 04.02.2022 р.; акт про звершення етапу робіт за договором на надання правової допомоги від 04.02.2022 р.; квитанцію до прибуткового касового ордера № 11 від 04.02.2022 р., згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 5 000,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, а також ціну позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 12 405 грн. 00 коп., що не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280, 282, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором про позику грошей від 09.04.2021 року у розмірі 1 854 006 (один мільйон вісімсот п'ятдесят чотири тисячі шість) гривень 58 копійок, яка складається з: 1 820 000,00 грн. - сума основного боргу; 29 219,73 грн. - проценти за користування позикою за період з 25.12.2021 р. по 25.01.2022 р.; 4786,85 грн. - три відсотки річних.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 12 405,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : В.М. Світлицька