Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/814/22
Провадження № 2/935/385/22
Іменем України
07 листопада 2022 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Кумечко С.М., за участю позивача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Князєва В.В., відповідача - ФОП ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого зазначив, що 18.11.2021 року він уклав трудовий договір з ФОП ОСОБА_2 про прийняття на роботу на посаду кухаря готельно-ресторанного комплексу «Царівка». Зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого законом №2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан. В зв'язку з чим з 24.02.2022 року готельно-ресторанний комплекс «Царівка» було зачинено на невизначений термін, працівників відправили додому, вказує, що отримав вказівку від керівника про очікування подальших дій. Проте 05.04.2022 року дізнався про те, що був звільнений з роботи 24.02.2022 року, та отримав копію наказу № 041, про припинення трудових відносин на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. Позивач вважає такий наказ незаконним, та таким що підлягає скасуванню оскільки його було звільнено без його відома, будь-яких заяв про звільнення він не писав, трудову книжку йому не видали, не провели остаточний розрахунок при звільненні, що є грубим порушенням його прав, та завдало моральної шкоди шляхом порушення його честі та гідності. Тому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №041 від 24.02.2022 року, поновити його на посаді, стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 1500,00 грн. і 1700,00 грн., а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
В відзиві по позовну заяву ФОП ОСОБА_2 зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими. Вказує, що дійсно ОСОБА_1 з 18.11.2021 року по 24.02.2022 року перебував у трудових відносинах, працював на посаді кухаря та отримував відповідну заробітну плату, проте будь-яка заборгованість відсутня. Зазначив, що через особисті побоювання за життя та здоров'я спричинені військовою агресією російської федерації, ОСОБА_1 не з'являвся на робочому місці, та не пояснив причини своєї відсутності, вказує, що намагання вийти на зв'язок з позивачем були марними. Вказав, що до бухгалтера його підприємства ОСОБА_3 зверталася мати позивача ОСОБА_4 , з проханням звільнення її сина, в силу чого бухгалтер надала матері чернетку примірника наказу №041 від 24.02.2022 року та зразки документів та повідомила, що зможе звільнити позивача ОСОБА_1 після написання ним заяви про звільнення. Вказує, що наказ №041 від 24.02.2022 року не був зареєстрований в журналі реєстрації наказів, не був підписаний ФОП ОСОБА_2 та не несе жодних юридичних наслідків. Вказує, що фактично трудовий договір не розривався, жодних записів в трудову книгу не вносилось, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та його представник - адвокат Князєва В.В в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з наведених в позові підстав. Вказали, що згоди на звільнення досягнуто не було, будь-яких заяв позивач не писав, тому наказ №041 від 24.02.2022 року є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав вказаних у відзиві.Зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, а саме прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, про що свідчить наявний запис в трудовій книзі. Надав для огляду в судовому засіданні оригінал наказу про звільнення та оригінал трудової книжки.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , було прийнятто на роботу на посаду кухаря, що підтверджується безстроковим трудовим договором від 18.11.2021 року, а також записом №1 зробленим в трудову книгу про прийняття на роботу на підставі наказу №039 від 17.11.2021 року.
Згідно табелю обліку робочого часу за лютий, березень, квітень, травень,червень 2022 року слідує, що ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 17.06.2022 року відсутній на робочому місці, про що зроблений запис «прогул».
Згідно запису наявного в електронній трудовій книзі слідує, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу ФОП ОСОБА_2 18.11.2021 року, а 30.06.2022 року на підставі п. 4. ст. 40 КЗпП, було звільнено, що підтверджується також і оглянутим в судовому засіданні оригіналом наказу про звільнення від 29.06.2022 №046 та оригіналом трудової книжки.
Статтею 43 Конституції України, кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Вiдповiдно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працівник зобов'язуєтъся виконувати роботу, визначену цією угодою, згiдно внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Вiдповiдно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статті 116 цього Кодексу.
Згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторiн.
Слід зазначити, що вказана норма передбачає наявність домовленості між працівником та роботодавцем про час та умови звільнення. Ініціатором такого звільнення може бути як працівник, так і роботодавець.
Статтею 40 КЗпП визначено виключні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Так, в пункті 4 частини 1 даної статті визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
В ході розгляду даної справи було встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 оригінал наказу №041 від 24.02.2022 про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП особисто не вручався, про що відсутній запис в самому наказі, а в трудовій книзі відсутній запис про звільнення на підставі вказаної норми. Згідно наданих в судовому засіданні пояснень свідка - бухгалтера ОСОБА_5 , слідує, що остання надала матері позивачу примірник наказу та зразки документів, як приклад написання заяви на звільнення за угодою сторін, вказаний наказ не був зареєстрований, уточнюючі відомості були подані відразу після повернення бухгалтера в Україну 05.06.2022 року. ФОП ОСОБА_2 вказує, що підпис наявний в наказі йому не належить, зазначає, що позивачу була надана копія(примірник) наказу,який не має жодних юридичних наслідків.
В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 роз'яснено, що за наявності домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди про це роботодавця та працівника.
Судом встановлено, що фактично взаємної згоди про припинення трудових відносин досягнуто не було, проте позивач не з'являвся на робочому місці з 24.02.2022 року про що свідчать записи обліку робочого часу,а запис в електронній трудовій книзі та наданий для огляду в судовому засіданні оригінал трудової книги та наказ від 29.06.2022 року №046 свідчить про звільнення з роботи на підставі п. 4 ст. 40 ст. КЗпП України, підстави поважності причин прогулу судом не досліджувалися, оскільки позивачем цей наказ не оскаржується.
Проте позивач оскаржує наказ про звільнення №041 від 24.02.2022 року, на підставі якого останнього не було звільнено, запис в трудовій книзі відсутній, будь-яких відомостей щодо наявності заборгованості за січень та лютий 2022 року надано не було, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 256, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, та на підставі ст.21, 36, 48, 233 КЗпП України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу(розпорядження) про звільнення № 041 від 24.02.2022 року, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 14.11.2022 року.
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО