справа № 278/2191/22
17 листопада 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Хоптюк, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про припинення правовідношення та стягнення збитків, -
Заявленими вимогами позивач просить суд ухвалити рішення про припинення між сторонами трудового договору та стягнути з відповідача у зв'язку із цим розрахункові. В обґрунтування заявленого зазначив суду наступне. Перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Останнім, як власником, не виконувалась програма фінансування очолюваного підприємства, що могло потягти за собою негативні наслідки, в тому числі для позивача. Після цього, подав заяву про розірвання трудового контракту. Відповідного рішення про задоволення такого звернення прийнято не було, що змусило позивача подати заяву про припинення трудових відносин у зв'язку із порушенням відповідачем трудового законодавства. Однак і така заява задоволена не була у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом. Позивач вважає, що незадоволення його звернень про припинення трудових відносин дають підстави для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час ігнорування зазначених звернень про припинення трудових відносин.
Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та у відсутність фіксації його перебігу. Підстав для зміни такого порядку сторонами не наведено і судом не встановлено.
Відповідач заперечує задоволення позову. Не вважає у власних діях наявними порушення трудового законодавства, що вчинені відносно позивача. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення пред'явлених вимог в частині припинення трудових відносин. Більше того, відповідач вважає помилковою позицію позивача про необхідність саме радою в повному обсязі фінансувати усі витрати підприємства очолюваного ініціатором даного судового розгляду. Такий перебіг подій, на переконання відповідача, не дає підстав для задоволення і іншої частини вимог про стягнення середнього заробітку за весь час не задоволення заяви про припинення трудових відносин.
Проаналізував заявлений позов та надані сторонами матеріали, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.
6 вересня 2019 року затверджено статут КП "ЗДОБУТОК", яким, серед іншого, визначено наступне. Підприємство є комунальним та перебуває в управлінні Оліївської сільської ради. Створене на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування, власного комерційного ризику. Має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках. Засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства.
5 грудня 2019 року між відповідачем, як органом управління майном, та позивачем укладено трудовий контракт відповідно до якого, останній очолив комунальну підприємства "ЗДОБУТОК" на строк по 5 грудня 2024 року.
31 липня 2020 року рішенням відповідача, прийнятим на сесії ради, затверджено програму фінансової підтримки КП "ЗДОБУТОК".
14 січня 2022 року затверджено керівником КП "ЗДОБУТОК" та погоджено головою сільської ради план використання бюджетних коштів на 2022 рік.
2 червня 2022 року позивач, як керівник КП "ЗДОБУТОК", з метою виконання програми фінансової підтримки, просив відповідача виділити для стабільної роботи очолюваного підприємства 1,2 млн гривень.
6 та 20 червня 2022 року позивач також звертався до відповідача із заявою, якою просив покрити збитки підприємства за перше півріччя 2022 року, оскільки станом на 31 червня 2022 року виникне кредиторська та дебіторська заборгованості.
14 червня 2022 року відповідачем надано позивачу відповідь на його звернення і зазначено, що допомога буде надана у разі подання відділом житлово - комунального підприємства відповідного подання.
24 червня 2022 року КП "ЗДОБУТОК" подало звіт про виконану роботу за перше півріччя 2022 року.
30 червня 2022 року позивач подав відповідачу заяву про дострокове розірвання трудового контракту у зв'язку із систематичним невиконанням органом управління майном своїх обов'язків. Останнім робочим днем заявник просив рахувати 27 липня 2022 року.
1 липня 2022 року КП "ЗДОБУТОК" подало звіт про заборгованість за бюджетними коштами з якого вбачається заборгованість в розмірі 8 800 гривень, що настане до кінця року.
22 липня 2022 року відповідачем на 25-ій сесії 8-го скликання прийнято рішення № 586, яким відхилено заяву позивача про дострокове розірвання трудового контракту у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав. Цим же рішенням вирішено провести службове розслідування стосовно позивача щодо можливого неналежного виконання ним службових обов'язків та повноважень керівника підприємства.
27 липня 2022 року відповідачем видано розпорядження про проведення службового розслідування стосовно позивача на очолюваному ним підприємстві.
28 липня 2022 року позивачем подано заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю).
28 липня 2022 року відповідачем позивачу надано відповідь на його звернення від 28 липня 2022 року щодо звільнення. Так, даним листом повідомлено позивача про розгляд його звернення щодо звільнення буде здійснено на найближчій сесії ради. Більше того, позивача повідомлено про ініційовану перевірку діяльності на посаді керівника підприємства з наданням необхідної документації.
5 серпня 2022 року відповідач на сесії ради вирішив відсторонити позивача від здійснення повноважень на посаді директора з 8 серпня 2022 року на період проведення службового розслідування щодо можливого неналежного виконання службових обов'язків. Призначено тимчасово виконуючого обов'язки директора.
9 вересня 2022 року рішенням ради № 607 розірвано трудовий контракт з позивачем та звільнено його з посади директора КП "ЗБОДУТОК". Приймаючи дане рішення відповідач керувався п. 23 трудового контракту між сторонами (керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірвано з ініціативи органу управління майном до закінчення його строку, а разі допущення керівником, серед іншого, порушень законодавства та рішень ради) та п. 4 ст. 40 КЗпП України (строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірваний роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин).
Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ст. 21 КЗпП України).
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).
Строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірваний роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин) (п. 4 ст. 40 КЗпП України).
Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Надані сторонами, досліджені судом та зазначені раніше матеріали, на переконання суду, не свідчать про наявність підстав для задоволення вимог позивача та звільнення його з посади очолюваного підприємства на заявлених ним підставах. Так, позивачем не наведено і судом не встановлено наявність ознак дій, які б свідчили про невиконання ним, як органом управління майном, законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Більше того, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що очолюване позивачем підприємство є самостійним суб'єктом господарювання створене з певною метою та не є виключно дотаційним. Дійсно, рада, як орган управління майном, зобов'язувалась підтримувати підприємство, однак не утримувати його повністю. За таких підстав, є помилковим твердження, що невиконання програми підтримки є порушенням відповідачем своїх обов'язків.
Друга частина вимог позивача про стягнення розрахункових при звільненні та середній заробіток за період не проведення розрахунку до задоволення не підлягає, у зв'язку із відхиленням першої частини позовних вимог.
Приймаючи рішення у даній справі суд вирішує застосувати наступні положення цивільного процесуального законодавства України.
Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено наступне. Так, розглядаючи цивільні справи, суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Результати вирішення спору не дають підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених судових витрат. Витрати відповідача перед судом не декларувались. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 17 листопада 2022 року.
Суддя Євген Татуйко