Справа № 279/1473/22
Провадження по справі№ 1-кп/276/97/22
17 листопада 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Хорошів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022062350000131, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Жмеринка Вінницької області, проживаючої в АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючої приватним підприємцем, заміжня, на утриманні інших осіб не має, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
Після оголошення президентом Російської Федерації ОСОБА_5 24.02.2022 про початок військової спеціальної операції проти держави Україна та воєнної агресії Російської Федерації проти України, громадянка України - ОСОБА_3 у період часу з 24.02.2022 по 06.04.2022, перебуваючи у публічних місцях, по АДРЕСА_2 та на подвір'ях багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , у присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших невстановлених слідством осіб, неодноразово здійснювала публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України та висловлювала публічні заклики до підтримки рішень та дій держави - агресора щодо необхідності об'єднання України, Російської Федерації та Білорусі в одну державу, закликала громадян до підтримки збройної агресії Російської Федерації проти України, а також щодо необхідності капітуляції України перед військово-політичним керівництвом Російської Федерації.
Стороною обвинувачення такі дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 111-1 КК України, як умисні дії, які виразилися у публічних запереченнях громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічних закликах громадянином України до підтримки рішень дій держави-агресора та збройних формувань до невизнання державного суверенітету України.
В судовому засіданні обвинувачена свою винуватість у скоєному кримінальному правопорушенні не визнала, заперечила вчинення нею дій, які інкримінуються їй стороною обвинувачення. Пояснила, що приблизно на третій день початку війни йшла з церкви до себе додому, біля під'їзду будинку почула розмову ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які говорили про російську мову. Вона підійшла до них та сказала: «Росія, Україна та Білорусь мають бути разом». Також говорила: «Ніякої війни не буде, Росія закріплює кордони». Зазначила, що після цього ОСОБА_7 почала себе агресивно поводити, кричати до неї, тому ОСОБА_3 зайшла до під'їзду, конфліктів більше не було. Більше ні з ким не спілкувалась з приводу війни, не пропагувала збройну агресію проти України. Зазначила, що політика її не цікавить. Вона вірить, що прийде час, коли нашими землями буде правити один цар, визначений Богом. Не мала на увазі, що це буде ОСОБА_12 . Що стосується Донецької та Луганської областей, то зазначила, що вони колись входили до Росії, на даний час їй важко відповісти чи вони окуповані Російською Федерацією. На її думку, сили антитерористичної операції України обстрілювали Донецьку та Луганську області, які потерпали від цього. Також підтвердила, що пересилала російські відеоролики, новини в телеграм-каналі іншим особам.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченою, її винуватість підтверджується сукупністю доказів, зібраних в ході досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що в кінці березня 2022 року, точної дати та часу не пам'ятає, знаходився зі співробітником ОСОБА_9 Поблизу магазину «Інтер» в смт Іршанськ, Коростенського району Житомирської області. Чув розмову ОСОБА_3 з іншими людьми, остання пропагувала «рускій мір». Казала, що «іде цар Володимир звільняти землю», агітувала людей, щоб вони не перешкоджали йому, бо він об'єднає всі російські землі. Висловлювала підтримку агресії з боку Російської Федерації, говорила, щоб не чинили опір цій країні, закликала до об'єднання трьох держав: України, Російської Федерації та Білорусі. В ході цієї пропаганди інші присутні вступали з нею в дискусію. Також свідок повідомив, що обвинувачена до цього часу продовжує підтримувати Росію.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 26.02.2022 вона разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стояли у подвір'ї біля під'їзду будинку в смт. Іршанськ, Коростенського району Житомирської області, говорили про збройну агресію Російської Федерації проти України. ОСОБА_3 проходила біля них та почала говорити, що: «нам росіянам, білорусам та українцям потрібен один православний цар - Путін». Після цього між ними розпочалась сварка. Також зазначила, що обвинувачена своїми діями виправдовує вчинки країни-агресора.
Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що в 2022 році, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України, приходила до ОСОБА_3 стригтись, оскільки остання працює перукарем. Чула від обвинуваченої заклики з підтримкою церкви московського патріархату. Остання висловлювалась про те, що їй байдуже хто буде президентом: чи ОСОБА_5 , чи ОСОБА_14 .
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_15 , який є співробітником управління СБ України в Житомирській області, повідомив, що наприкінці березня 2022 року до нього звернувся дільничий офіцер ОСОБА_16 , який обслуговує Іршанську територіальну громаду, останній повідомив про скарги місцевих жителів на гр. ОСОБА_3 , яка в публічних місцях виправдовує та заперечує збройну агресію Російської Федерації відносно України, не визнає державний суверенітет України, закликає до возз'єднання цих держав. Це призвело до виникнення конфліктних ситуацій з мешканцями будинку, за місцем її проживання, останні агресивно сприймали такі заклики. Свідок особисто спілкувався з ОСОБА_3 , до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, остання не сприймає Україну як самостійну державу, обґрунтовує це необхідністю возз'єднання Російської Федерації та України. Вона заперечувала збройну агресію проти нашої держави, виправдовуючи це возз'єднанням держав. В період масованих обстрілів територіальної громади говорила, що Україна винна в тому, що не має ракет, які б могли давати відсіч. ОСОБА_3 вважає правомірним і доцільним створення ДНР та ЛНР. Крім цього повідомив, що ОСОБА_3 підписана на російські пропагандистські новини, пропагувала їх своїм відвідувачам.
Крім цього, покази свідка ОСОБА_15 узгоджуються з відомостями, повідомленими ним в рапорті від 01.04.2022, адресованому начальнику УСБУ України в Житомирській області.
Покази допитаних свідків є послідовними, узгоджуються між собою, судом не встановлено підстав, які б вказували на те, що покази є неправдивими чи допитані особи обмовляють обвинувачену.
Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України.
Доводи обвинуваченої щодо заперечення своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене діяння, оскільки інші досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про обґрунтованість пред'явленого прокурором обвинувачення.
Суд враховує, що відповідальність за ч. 1 ст. 111-1 КК передбачається за дії у вигляді публічних висловлювань - заперечень або закликів в одній із таких форм: - публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України; - публічне заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України; - публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; - публічні заклики до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та(або) окупаційною адміністрацією держави-агресора; - публічні заклики до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. Склад кримінального правопорушення є формальним, і не передбачає настання обов'язкових шкідливих наслідків таких діянь.
На підставі викладеного, оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 доведеною повністю та кваліфікує її діяння за ч. 1 ст. 111-1 КК України, як умисні дії, які виразилися у публічних запереченнях громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічних закликах громадянином України до підтримки рішень дій держави-агресора та збройних формувань до невизнання державного суверенітету України.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-1 КК України, є кримінальним проступком.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 та 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, заміжня, працевлаштована, за місцем проживання характеризується задовільно, скарг на її поведінку не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Крім цього, суд бере до уваги характер суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_3 в умовах воєнного стану. На час події вже тривала повномасштабна збройна агресія РФ проти України, на всій території України здійснювались масовані ракетні обстріли, від російської зброї гинули люди, знищувалась інфраструктура країни, майно громадян України, в тому числі на території територіальної громади, де проживає ОСОБА_3 .
З урахуванням наведеного вище, з огляду на обставини скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, враховуючи санкцію даної статті, яка передбачає лише один вид покарання - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років, суд при цьому приймає до уваги, що під час воєнного стану, в умовах тривалої збройної агресії зі сторони Російської Федерації, ОСОБА_3 не заперечує дії країни-загарбника, виправдовуючи таким чином її вчинки, а тому, з урахуванням запропонованої прокурором міри покарання, суд призначає покарання обвинуваченій у межах санкції ч. 1 ст. 111-1 КК України - у виді позбавлення права обіймати посади в органах держаної влади та місцевого самоврядування України.
Підстави для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу відсутні.
Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні, цивільний позов не заявлено, а тому суд не вирішує дані питання.
Керуючись ст. 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання за цим законом у виді позбавлення права обіймати посади в органах держаної влади та місцевого самоврядування України строком на 10 (десять) років.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_3 не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Володарсько - Волинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1