Справа № 169/688/19
Провадження № 1-кп/169/10/22
18 листопада 2022 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представників потерпілої ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
ОСОБА_21 , ОСОБА_22
захисників ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,
обвинуваченого ОСОБА_25 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_25 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Нововолинськ Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює продавцем-консультантом у фізичної особи-підприємця ОСОБА_26 , має професійно-технічну освіту, одружений, є громадянином України, раніше несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_25 22 червня 2019 року близько 17 години 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі О-031593 сполученням «Сомин-Відути-Перевали-Туричани», між селами Сомин та Перевали Турійського району Волинської області поблизу повороту на село Новосілки Турійського району Волинської області в напрямку на селище міського типу Турійськ Волинської області не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, в результаті чого на заокругленні проїзної частини дороги не справився з керуванням автомобіля, виїхав на праве по напрямку руху узбіччя, далі - на зустрічну смугу руху, праве узбіччя і правий кювет, де перекинувся.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , отримали тілесні ушкодження:
ОСОБА_27 - у вигляді зламу потиличної кістки з забоєм головного мозку та крововиливами в м'яку мозкову оболонку, чисельні закриті злами ребер з розривами парієтальної плеври, з забоєм легень, серця, забій правої нирки, частковий розрив печінки з гемоперитонеумом, садна тулуба, кінцівок, голови, обличчя, синці обличчя, чисельні забійні та різані рани кінцівок голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Причиною смерті є поєднана тупа травма тіла, що супроводжувалась масивним травматичним ушкодженням життєво важливих органів;
ОСОБА_8 - у вигляді відкритого перелому крила лівої клубової кістки, рани на лівій боковій ділянці живота без проникнення в черевну порожнину, закритої травми лівої нирки у вигляді периренальної гематоми лівої нирки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 21 доби;
ОСОБА_10 - у вигляді забою з гемартрозом правого колінного суглобу, рани в лівій паховій ділянці, множинні садна і підшкірні крововиливи в ділянці грудної клітки, живота, садна в ділянці голови, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для їх загоєння знадобився час більше 21 доби.
У прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало порушення водієм ОСОБА_25 вимог пунктів 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України), а саме:
підпункту «б» пункту 2.3 ПДР України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;
пункту 12.1 ПДР України, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
пункту 12.3 ПДР України, за змістом якого у разі виникнення небезпеки для руху водій повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_25 винним себе в пред'явленому обвинуваченні не визнав і показав, що 22 червня 2019 року пішов з хлопцями на ринок, щоб придбати деякі матеріали для ремонту в гаражі. На ринку в кафе випив півстакана пива, що викликало у нього блювоту, і йому стало недобре. Більше того дня алкоголю не вживав. Він, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_14 вирішили поїхали на озеро в село Сомин відпочити. Оскільки ввечері 21 червня 2019 року він був на святкуванні дня народження, пив горілку, внаслідок чого погано й невпевнено себе почував, то за кермом на озеро поїхав ОСОБА_14 . На озеро приїхали близько 14 години. Відпочивши на озері, біля 17 години поїхали додому. Алкоголь на озері не вживав. Рухався зі швидкістю близько 75-76 км/год. Керуючи автомобілем, побачив, що йому назустріч на високій швидкості рухається транспортний засіб ВАЗ темно-зеленого кольору. Для того, щоб уникнути зіткнення взяв управо на узбіччя. Кермо почало тягнути вліво і вибило в нього з рук. Автомобіль перекинувся на дах. Зменшити швидкість та зупинити автомобіль не міг, оскільки в такому випадку зіткнувся б із зустрічним автомобілем. Вибравшись із машини, побачив, що ОСОБА_27 лежить за 5 метрів від автомобіля. ОСОБА_8 перенесли на узбіччя дороги та викликали швидку. Повернувшись до автомобіля, побачив літрову пляшку пива «Арсенал». Зайшов за автомобіль, щоб не бачили хлопці, та випив літру пива. ОСОБА_8 і ОСОБА_10 повезли в лікарню, а його забрали поліцейські на проведення огляду на стан сп'яніння. Коли поверталися на місце ДТП, то купив на АЗС ще пляшку пива і випив її. Запах алкоголю від нього був, оскільки пив пиво. Не вважає себе винуватим у вчиненні ДТП, але просив вибачення у потерпілих тому, що покійний ОСОБА_27 загинув у його автомобілі. Завдану потерпілим шкоду не відшкодував, оскільки потерпіла ОСОБА_28 відмовилася брати в нього кошти, а потерпіла ОСОБА_6 оцінила заподіяну шкоду в 900000 тисяч гривень, яку вона хотіла отримати одним платежем, однак він таку суму не має можливості зібрати.
Цивільний позов потерпілих не визнав, однак вказував, що буде відшкодовувати шкоду у визначеному судом розмірі.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_25 себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, порушення останнім правил безпеки дорожнього руху, як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_27 і заподіяло тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , повністю доведено зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_8 показав суду, що 22 червня 2019 року домовилися з хлопцями допомогти ОСОБА_25 в гаражі. Оскільки не вистачало матеріалів, то пішли на базар, де випили пиво і зустріли ОСОБА_27 . Він, ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_14 вирішили поїхали на озеро в село Сомин. Оскільки він з ОСОБА_25 ввечері 21 червня 2019 року був на дні народженні, де вживали алкоголь та останній погано себе почував, то за кермом автомобіля їхав ОСОБА_14 . Близько 14 години були на озері. ОСОБА_25 і ОСОБА_14 алкоголь не вживали. Назад за кермом автомобіля їхав ОСОБА_25 , а він, ОСОБА_10 і ОСОБА_27 сиділи позаду, грали на гітарі та пили пиво. Проїхавши декілька кілометрів, автомобіль занесло різко вправо і він перекинувся. Вказував, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має і, на його думку, обвинувачений заслуговує покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що 22 червня 2019 року домовилися допомогти ОСОБА_25 ремонтувати дах у гаражі. Оскільки не вистачало будівельних матеріалів, то пішли на базар, де випили пиво і зустріли ОСОБА_27 . Він, ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 та ОСОБА_14 вирішили поїхали на озеро в село Сомин. Він з ОСОБА_25 ввечері 21 червня 2019 року був на дні народженні у брата, вживали алкоголь та останній погано себе почував, у зв'язку з чим за кермом автомобіля на озеро їхав ОСОБА_14 . На озері відпочивали, пили пиво та горілку. ОСОБА_25 і ОСОБА_14 алкоголь не вживали. Назад за кермом їхав ОСОБА_25 . Він, ОСОБА_8 і ОСОБА_27 сиділи позаду, грали на гітарі та пили пиво. Проїхавши декілька кілометрів, автомобіль занесло різко вправо і він перекинувся. Вказував, що не вважає себе потерпілим, оскільки ремінь безпеки сам відстебнув, претензій до обвинуваченого не має і вважає, що обвинувачений заслуговує на покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Потерпіла ОСОБА_28 показала суду, що вночі в суботу 22 червня 2019 року до неї на дачу приїхала ОСОБА_29 і повідомила, що її син ОСОБА_30 загинув у дорожньо-транспортній пригоді. Поїхали додому у місто Нововолинськ. ОСОБА_29 взяла документи та гроші, що належали ОСОБА_30 , і пішла оформляти свідоцтво про смерть. Матір і дружина ОСОБА_25 приходили до неї додому, просили вибачення за те, що сталося, та пропонували допомогу з похоронами ОСОБА_30 . Після похорону обвинувачений знову прийшов до неї з мамою і просив вибачення. Гроші, які приносив ОСОБА_31 , вона не взяла. ОСОБА_25 допомагає їй на кладовищі та по господарству на дачі. Просила не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Будучи допитаною в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що в суботу 22 червня 2019 року близько 19 години з телефону ОСОБА_30 до неї подзвонив слідчий та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Приїхала на місце події. Автомобіль лежав у кюветі перекинутий, а біля нього - труп її чоловіка ОСОБА_32 . Говорила з ОСОБА_33 , який просив вибачення та пояснив, що їхав зустрічний автомобіль і він уникав зіткнення з ним. Від ОСОБА_31 був запах алкоголю, на що він сказав, що після ДТП випив пляшку пива. Завдані вчиненням злочину збитки їй не відшкодовано. Вказувала, що наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого.
Цивільний позов до обвинуваченого підтримала з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що про обставини дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув його батько, йому нічого невідомо. Вказував, що проживали однією сім'єю у квартирі. Мама посварилася з бабусею і з меншим братом стала проживати за іншою адресою, а він залишився з батьком. У зв'язку з втратою батька переніс глибокі душевні страждання.
Пред'явлений в його інтересах позов підтримав і вказував, що обвинувачений заслуговує на покарання.
Свідок ОСОБА_14 показав суду, що 22 червня 2019 року їздив з ОСОБА_27 , ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 на озеро в село Сомин. Він був за кермом автомобіля, оскільки ОСОБА_34 напередодні вживав алкоголь і не хотів керувати транспортним засобом. Відпочивши на озері, поїхали додому. Назад за кермом їхав ОСОБА_34 , а він сидів на пасажирському місці з боку, розвернувшись до хлопців. З якою швидкістю рухалися не знає. На дорогу не дивився, зустрічних автомобілів не бачив. Вказував, що автомобіль раптово перекинувся на дах. Вибралися з автомобіля, викликали поліцію і швидку. ОСОБА_35 помер на місці. Чи вживав обвинувачений алкогольні напої на місці події не бачив. ОСОБА_8 і ОСОБА_10 повезли в лікарню, а ОСОБА_25 - в поліцію. Коли ОСОБА_25 повернувся, то мав з собою пиво, яке пив.
Винуватість ОСОБА_25 у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 червня 2019 року, що проводився на автодорозі О-031593 сполученням Сомин-Відути-Перевали-Туричани поблизу повороту на село Новосілки Турійського району Волинської області та у якому зафіксовано вид, ширину та стан покриття проїзної частини, де відбулося ДТП, дорожню розмітку, сліди кочення коліс автомобіля на правому узбіччі, на проїзній частині та їхня довжина, відбитки протектора та їхній розмір, сліди бічного юзу шин коліс автомобіля та їхня довжина, пошкодження трав'яного покриву, ґрунту, дерев, кущів, місце розташування та пошкодження автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП, місце знаходження тіла трупа ОСОБА_27 .
Жодних слідів гальмування у протоколі та схемі до нього не зафіксовано.
З протоколу та схеми до нього також видно, що сліди бічного юзу автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_25 утворилися на правому узбіччі та проїзній частині (обох смугах руху), що свідчить про відповідний вектор і характер руху автомобіля (а. к. п. 167-182 т. 1).
Протоколом огляду речового доказу від 23 червня 2019 року з фототаблицею, в якому детально зафіксовано наявні на транспортному засобі марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , пошкодження та встановлено, що будь-яких видимих пошкоджень чи несправностей, які б могли загрожувати безпеці руху, зокрема, рульової і гальмівної системи, не виявлено. Також під час огляду розгерметизованих коліс автомобіля встановлено відсутність будь-яких ознак, які б могли свідчити про взаємний рух шини та диска, що характерний для руху автомобіля на розгерметизованих колесах. Огляд проведено з участю спеціаліста експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_36 (а. к. п. 185-195, т. 1).
Допитаний в судовому засіданні, як свідок, слідчий ОСОБА_15 показав, що 23 червня 2019 року з участю експерта ОСОБА_36 проводив огляд транспортного засобу марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 . Усі виявлені пошкодження зафіксовано у протоколі огляду речового доказу. Викладені у протоколі висновки й твердження ґрунтуються на візуальному огляді автомобіля та знаннях залученого для огляду спеціаліста.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 17 липня 2019 року, проведеного за участю ОСОБА_25 в присутності двох понятих і адвоката ОСОБА_23 , видно, що на пропозицію слідчого ОСОБА_25 розмістив на проїжджій частині автомобіль, яким він керував, та автомобіль, який рухався йому назустріч, на момент візуального виявлення ним зустрічного автомобіля, вказав місце роз'їзду автомобілів, повідомив, що рухався зі швидкістю приблизно 80 км/год, що зіткнення не відбулося в зв'язку з тим, що він взяв вправо для об'їзду зустрічного автомобіля, а також вказав місце, де він втратив керування автомобілем. Усі відстані зафіксовані у протоколі та схемі до нього. Швидкість зустрічного автомобіля обвинувачений ОСОБА_25 не зміг вказати (а. к. п. 1-3 т. 2).
Відповідно до висновку № 272 судової інженерно-транспортної експертизи від 30 липня 2019 року на момент експертного огляду робоча гальмова система автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , знаходилася у працездатному стані, а ходова частина - в непрацездатному стані: розгерметизація шин переднього лівого, переднього правого та заднього лівого коліс, злам закраїни диска переднього лівого колеса з частковим відокремленням фрагменту, які виникли під час ударного навантаження в момент ДТП (а. к. п. 244-252 т. 1).
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 показав, що зазначені у висновку несправності ходової частини автомобіля, зокрема, і злам закраїни диска лівого колеса з частковим відокремленням фрагменту, виникли під час ударного навантаження в момент ДТП, тобто в процесі перекидання автомобіля. Такі пошкодження не могли виникнути під час руху автомобіля: котіння або юзу коліс по проїжджій частині, оскільки при цьому характер пошкоджень дисків і шин мав би бути іншим. При дослідженні три розгерметизовані колеса були перевірені на предмет утримання повітря в шинах і в усіх трьох колесах зміни тиску протягом 15 хвилин не виявлено. Четверте колесо знаходилося на автомобілі в робочому стані, у зв'язку з чим не досліджувалося. Такі обставини свідчать про те, що розгерметизація коліс та втрата їхньої працездатності відбулися саме внаслідок ударного навантаження на них в процесі перекидання автомобіля.
Аналогічні твердження викладені у висновку трасологічної та автотехнічної експертиз № 6478/6532 від 02 квітня 2021 року (а. к. п. 21-26 т. 3). Зокрема, зазначено, що пошкодження на передньому лівому колесі автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , могли бути утворені як під час експлуатації автомобіля, так і під час прикладання аварійних навантажень в момент ДТП (виїзду за межі проїзної частини дороги та його перекидання). Причиною розгерметизації вказаного колеса могло стати порушення щільності посадки бортів шини на обід диску внаслідок дії аварійних бокових зусиль (при заносі, виїзді автомобіля за межі проїзної частини дороги та його подальшого перекидання). До моменту ДТП - виїзду за межі проїзної частини дороги автомобіля та його перекидання, переднє ліве колесо (шина і диск) автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , знаходилося у працездатному стані. Механічних пошкоджень переднього лівого колеса автомобіля, які б могли спричинити швидку втрату тиску повітря в колесі, не виявлено.
Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи № 6481 від 08 квітня 2021 року (а. к. п. 30-35 т. 3) на момент огляду і експертного дослідження несправностей у робочій гальмівній системі, рульовому керуванні та ходовій частині (за винятком відсутності тиску в шині та пошкодження зовнішньої закраїни колісного диску переднього лівого колеса) представленого на огляд автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , що могли б перебувати у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 22 червня 2019 року з участю автомобіля під керуванням ОСОБА_25 , не виявлено.
Експерт ОСОБА_19 у судовому засіданні показав, що встановити час виникнення пошкодження на диску переднього лівого колеса неможливо. Наявність такого пошкодження не впливає на герметичність колеса. Розгерметизація колеса безпосередньо перед ДТП під час руху автомобіля (кочення коліс) не могла відбутися, оскільки будь-яких характерних механічних пошкоджень на шині не виявлено. Вказував, що викладені у висновку твердження є однозначними й категоричними.
Аналіз зазначених вище висновків експертиз та показань експертів, які їх проводили, дає достатні й обґрунтовані підстави для висновку, що розгерметизація переднього лівого колеса автомобіля марки «ОРЕL VIVARO» під керуванням ОСОБА_25 відбулася саме під час ударного аварійного бокового навантаження в момент ДТП в процесі перекидання автомобіля, а не до ДТП.
З огляду на вказане, доводи сторони захисту про протилежне, а саме, що розгерметизація переднього лівого колеса автомобіля відбулася під час руху (кочення) автомобіля, що потребує дослідження колеса в динаміці, і стала причиною ДТП, є безпідставними і суд до уваги їх не приймає.
Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 321 від 07 серпня 2019 року з технічної точки зору водій автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_25 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР України, тобто повинен був при виявленні руху зустрічного транспортного засобу по смузі руху його автомобіля негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу (а. к. п. 14-16 т. 2).
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_18 показав, що відповідно до пункту 1.10 ПДР України перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. У розглядуваному випадку згідно з вихідними даними для експертизи мав місце рух у межах смуги транспортного засобу під керуванням ОСОБА_25 іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку, що в розумінні ПДР України є небезпекою для руху, а не перешкодою. За таких обставин ОСОБА_25 повинен був вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу відповідно до пункту 12.3 ПДР України, що й вказано у висновку експерта № 321 від 07 серпня 2019 року. У контексті пункту 12.3 ПДР України допускається безпечний для інших учасників руху об'їзд перешкоди, а не небезпеки для руху. З'їзд транспортного засобу на швидкості з асфальтного покриття на узбіччя дороги є небезпечним тому, що ці два покриття мають різний коефіцієнт щеплення з шинами коліс, і такі дії водія можуть призвести до заносу автомобіля, оскільки узбіччя не призначене для руху транспортних засобів і може використовуватися виключно для зупинки і стоянки транспортних засобів або в інших випадках згідно з визначенням поняття узбіччя у пункті 1.10 ПДР України.
З огляду на вказане, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_25 діяв відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР України, є необґрунтованими і суд до уваги їх не приймає.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної дорожньо-технічної та інженерно-транспортної експертизи № 6479/6480 від 07 червня 2021 року (а. к. п. 225-245 т. 2) величина максимальної (критичної) швидкості руху автомобіля марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_25 , яка б гарантувала безпечний проїзд ділянки дороги з радіусом заокруглення величиною 53.1 м, де відбулося ДТП, без бокового зсуву (заносу) при використанні загальноприйнятих прийомів керування становить 62…66 км/год (пункт 4).
Згідно з пунктом 1.10 ПДР України безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Таким чином, безпечною швидкістю для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_25 у розглядуваному випадку є 62…66 км/год, що, в свою чергу, підтверджує порушення ОСОБА_25 вимог пункту 12.1 ПДР України, оскільки, з його ж слів, він рухався зі швидкістю 75-76 (близько 80) км/год, яка не є безпечною для руху транспортного засобу на ділянці дороги, де сталася ДТП.
Факт перебування обвинуваченого ОСОБА_25 під час керування автомобілем в аварійній ситуації експертизою не встановлено у зв'язку з відсутністю відомостей про швидкість зустрічного автомобіля (пункт 6).
Проте, експерти дійшли висновку, що у заданій дорожній ситуації обвинувачений ОСОБА_25 з технічної точки зору зобов'язаний був керуватися вимогами пунктів 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»), 2.3 (підпункт «б») та 12.3 ПДР України, у відповідності до яких він повинен був своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої з можливих віддалі) із заданого моменту виникнення небезпеки для його руху (пункт 7).
За наявних у матеріалах кримінального провадження вихідних даних (фактичних обставин) обвинувачений ОСОБА_25 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль марки «ОРЕL VIVARO» із моменту виявлення автомобіля марки «ВАЗ», який рухався по його смузі руху, шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої з можливих віддалі). Проте, навіть своєчасне застосування ОСОБА_25 гальмування не виключало можливості контакту вказаних двох автомобілів (пункт 8).
Експерти не встановили які дії чи бездіяльність обвинуваченого ОСОБА_25 є в причинному зв'язку з виникненням ДТП (пункт 15).
Посилання сторони захисту на вказаний пункт висновку експерта як на доказ, що спростовує твердження сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_25 у вчиненні ДТП, є безпідставними, оскільки причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками (постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 163/1753/17).
Доводи сторони захисту про те, що саме по собі уникнення від зіткнення не може бути поставлене у вину водію, якщо такі дії водія були вимушені внаслідок недозволеного маневру іншого водія та створення ним аварійної ситуації, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 163/1753/17, суд до уваги не бере у зв'язку з тим, що такий висновок Верховного Суду ґрунтується на фактичних обставинах у вказаній справі, які не є релевантними фактичним обставинам у цьому кримінальному провадженні.
Експерт ОСОБА_21 під час судового розгляду показав, що враховуючи, що стан проїзної частини, геометричні параметри, організація дорожнього руху на ділянці дороги, де відбулася ДТП, не відповідали вимогам безпеки та нормативній документації, то таку ділянку дороги можна вважати небезпечною. З урахуванням радіусу повороту перевищення водієм критичної швидкості 62…66 км/год не виключає можливості бокового заносу автомобіля, але це залежить від навиків водіння особи, яка керує автомобілем. Чим більша завантаженість автомобіля, тим вища ймовірність заносу. За умови дотримання вимог пунктів 1.10, 2.3 «б», 12.3 ПДР України ОСОБА_25 мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до місця виявлення зустрічного транспортного засобу. Величина зупинного шляху могла становити 74.1…76.1 м. Чи відбулося б зіткнення з зустрічним автомобілем встановити неможливо.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_20 показав, що дії водія в умовах аварійної ситуації не регламентуються ПДР України. Визначити чи перебував ОСОБА_25 в умовах аварійної ситуації за наданих вихідних даних встановити неможливо у зв'язку з відсутністю відомостей про швидкість зустрічного транспортного засобу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_25 ні під час проведення слідчого експерименту 17 липня 2019 року на досудовому розслідуванні, ні під час його допиту в судовому засіданні 04 листопада 2019 року не зміг повідомити швидкість руху автомобіля, що рухався йому назустріч.
Також суд звертає увагу на те, що, окрім показань обвинуваченого жодних фактичних даних і об'єктивних відомостей про зустрічний автомобіль та його рух немає, ніхто із пасажирів автомобіля, яким керував обвинувачений, зустрічний автомобіль не бачив.
Експерт ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що встановити чи перебував ОСОБА_25 в умовах аварійної ситуації та чи відбулося би зіткнення із зустрічним автомобілем неможливо у зв'язку з відсутністю швидкості зустрічного автомобіля та відомостей про його рух. Технічна можливість зупинки транспортного засобу вираховується на підставі методики з урахуванням певних параметрів і відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_25 мав таку можливість.
Окрім того, загальновідомим фактом є те, що дорожній рух становить діяльність з підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів, так і в силу людських помилок, необережності, необачності і порушення правил дорожнього руху, у зв'язку з чим на всіх учасників дорожнього руху покладається обов'язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася.
Водій юридично зобов'язаний постійно бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР України) та в разі виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР України).
Закон не передбачає модифікації цих обов'язків або звільнення від них залежно від причин виникнення небезпеки чи перешкоди для руху, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.
З огляду на вказане, визначальним фактором для визначення відповідальності водія за наслідки ДТП є об'єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17.
Викладені у пунктах 1 та 2 висновку експертизи № 6479/6480 від 07 червня 2021 року (а. к. п. 236 на звороті т. 2) твердження про невідповідність стану проїзної частини, геометричних параметрів, організації дорожнього руху на ділянці дороги, де відбулася ДТП, вимогам безпеки та нормативної документації не мають правового значення для розгляду цього кримінального провадження, оскільки ґрунтуються на результатах фактичного огляду експертом цієї ділянки дороги, який проводився 16 березня 2021 року, тобто через 21 місяць після ДТП.
Доводи сторони захисту про те, що неналежна організація дорожнього руху та наявність на проїзній частині дороги вибоїн, розмір яких перевищує нормативну гранично допустиму глибину, що могло призвести до пошкодження переднього лівого колеса автомобіля під керуванням ОСОБА_25 , його заносу та подальшого перекидання, суд до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, будь-яких належних і допустимих доказів про наявність вибоїн та їхній розмір, дорожніх знаків на ділянці дороги, де відбулася ДТП, станом на 22 червня 2019 року (день ДТП), в матеріалах кримінального провадження не має, а навпаки у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 червня 2019 року вказано, що вид покриття проїзної частини дороги асфальтобетонне, на момент огляду асфальтобетонне покриття сухе, чисте та без пошкоджень. На проїзній частині дороги нанесені лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (поділяє транспортні потоки протилежних напрямків) та 14.2 (нерегульований пішохідний перехід) (а. к. п. 168 т. 1).
Доводи захисника ОСОБА_23 про те, що під час проведення огляду місця події та слідчого експерименту він вказував на наявність вибоїн, однак слідчий їх не зафіксував, є безпідставними і спростовуються відповідними протоколами, у яких відсутні будь-які зауваження захисника ОСОБА_23 щодо проведення вказаних слідчих дій.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 88 від 14 липня 2019 року на тілі трупа ОСОБА_27 виявлено тілесні ушкодження: злам потиличної кістки з забоєм головного мозку та крововиливами в м'яку мозкову оболонку,чисельні закриті злами ребер з розривами парієнтальної плеври, з забоєм легень, серця, забій правої нирки, частковий розрив печінки з гемоперитонеумом, садна тулуба, кінцівок, голови, обличчя, синці обличчя, чисельні забійні та різані рани кінцівок, голови. Тілесні ушкодження могли виникнути від контакту чи контактів з тупими предметами та по відношенню до живої особи відносяться до категорій: садна, синці - легких тілесних ушкоджень, рани - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, злам потиличної кістки з забоєм головного мозку та крововиливами в м'яку мозкову оболонку, чисельні закриті злами ребер з розривами парієнтальної плеври, з забоєм легень, серця,забій правої нирки, частковий розрив печінки з гемоперитонеумом - тяжких тілесних ушкоджень.
Причиною смерті є поєднана тупа травма тіла, що супроводжувалося масивним травматичним ушкодженням життєво важливих органів, про що свідчить наявність характерних для такого виду смерті патоморфологічних ознак, відображених в описовій частині цієї експертизи (а. к. п. 228-230 т. 1).
Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_16 показав, що причиною смерті ОСОБА_27 є перераховані у висновку експерта отримані тяжкі тілесні ушкодження в їх сукупності. Висновок експерта складено на підставі зроблених записів за результатом розтину трупа, який він проводив 23 червня 2019 року. Тілесні ушкодження ОСОБА_27 отримав внаслідок контакту з тупими предметами - деталями салону автомобіля. Будь-яких ознак і слідів, які б свідчили про отримання ОСОБА_27 травм внаслідок контакту з деревами чи кущами у лісі після того, як його тіло опинилося поза автомобілем, під час огляду трупа виявлено не було.
Доводи захисника ОСОБА_23 про недопустимість висновку судово-медичної експертизи № 88 від 14 липня 2019 року у зв'язку з тим, що експерт ОСОБА_16 робив розтин трупа ОСОБА_27 , через що не мав права проводити експертизу, є необґрунтованими і суперечать нормам процесуального закону, оскільки судово-медичну експертизу експертом ОСОБА_16 проведено на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2019 року у порядку, визначеному статтями 242-244 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції на час призначення експертизи та її виконання).
Такі доводи сторони захисту є безпідставними і ґрунтуються на припущеннях.
Посилання захисника ОСОБА_23 на те, що експерт ОСОБА_16 не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку, спростовуються самим висновком експерта № 88, у якому на першій сторінці вказано, що експерт з правами та обов'язками, передбаченими статтею 69 Кримінального процесуального кодексу України, ознайомлений та попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385, 387 Кримінального кодексу України.
Доводи захисника ОСОБА_23 про недопустимість висновку експерта № 88 у зв'язку з тим, що судово-медичну експертизу проведено 14 липня 2019 року після похорону ОСОБА_27 і ексгумація трупа не проводилася, суд до уваги не бере, оскільки вони ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні положень нормативно-правових актів і процесуального закону та спростовуються матеріалами цього провадження і показаннями експерта, з яких видно, що експертизу проведено на виконання ухвали слідчого судді від 26 червня 2019 року (а. к. п. 227 т. 1) на підставі записів, здійснених експертом за результатом розтину трупа ОСОБА_27 23 червня 2019 року.
З метою встановлення обставин, що мають значення для розгляду цього кримінального провадження, судом за клопотанням сторони обвинувачення було призначено комісійну судово-медичну експертизу.
Так, відповідно до висновку експерта № 27 від 02 червня 2022 року під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_27 було виявлено такі тілесні ушкодження:
черепно-мозкова травма у вигляді зламу потиличної кістки в проекції потиличного горба з забоєм головного мозку та крововиливами в та під м'яку мозкову оболонку над усією поверхнею обох тім'яних ділянок головного мозку; рана з осадненими краями та крововиливом в нижчерозташовані м'які тканини на лобній ділянці голови по центру; злам кісток носа, садно в ділянці перенісся; садна в ділянці повіки лівого ока з поширенням на ліву виличну ділянку; садна на лівій щічній ділянці з поширенням на ліву бокову поверхню шиї; синці в ділянці лівої вушної раковини, лівої передвушної ділянки та лівої щоки; травма грудної клітки у вигляді переломів ребер (1-5 зліва по лопатковій лінії, 3-8 зліва по передньо-аксілярній лінії, 1-3 справа по лопатковій лінії, 5-9 справа по передньо-аксілярній лінії) з розривами пристінкової плеври та крововиливами в оточуючі м'язи, поперечного перелому тіла грудини; забою обох легень з гемотораксом, забою серця; садна шкіри лівої половини грудної клітки у верхній третині з поширенням на передню поверхню лівого плечового суглобу; травма органів черевної порожнини у вигляді часткових розривів печінки з гемоперитонеумом; забій правої нирки - належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя;
рани в ділянці лівого стегна, лівої та правої гомілки - належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
садна в ділянці лівої та правої гомілок - належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Різані рани в ділянці лівої гомілки виникли в результаті контакту з гостро-ріжучими предметами, цілком можливо зі скалками битого скла, а решта тілесних ушкоджень виникли в результаті контакту з тупими предметами.
Причиною смерті ОСОБА_27 є поєднана тупа травма тіла, що супроводжувалася масивним травматичним ушкодженням життєво важливих органів, а саме: закрита черепно-мозкова травма у вигляді зламу потиличної кістки з забоєм головного мозку та крововиливами в м'яку мозкову оболонку, закрита тупа травма грудної клітки у вигляді чисельних закритих зламів ребер з розривами парієнтальної плеври з забоєм легень та серця, закрита тупа травма живота у вигляді забою правої нирки, часткового розриву печінки з гемоперитонеумом.
Також комісія експертів дійшла висновку, що виявлені під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_27 тілесні ушкодження виникли під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 22 червня 2019 року (а. к. п. 201-208 т. 3).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 521 від 13 серпня 2019 року на тілі потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження: відкритий перелом крила лівої клубової кістки, рана на лівій боковій ділянці живота без проникнення в черевну порожнину, закрита травма лівої нирки у вигляді периренальної гематоми лівої нирки. Тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів (предмета), цілком можливо при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП в час вказаний в ухвалі суду та медичній документації, за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 21 доби (а. к. п. 234-235 т. 1)
З висновку судово-медичної експертизи № 506 від 07 серпня 2019 року видно, що на тілі потерпілого ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження: забій з гемартрозом правого колінного суглобу, рана в лівій паховій ділянці, множинні садна та підшкірні крововиливи в ділянці грудної клітки, живота, садна в ділянці голови. Тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів (предмета), цілком можливо при ударі об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП в час вказаний в ухвалі суду та медичній документації, за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 21 доби (а. к. п. 239-240 т. 1).
Таким чином, повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, враховуючи, що провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування у ході судового розгляду не встановлено, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_25 кримінального обвинувачення, доведеність стороною обвинувачення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_27 та заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_8 і ОСОБА_10 .
При цьому, суд виключає із пред'явленого ОСОБА_25 обвинувачення порушення пункту 12.3 ПДР України в частині «у разі виникнення перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», оскільки під час судового розгляду достовірно встановлено, що перешкоди в розумінні ПДР України для руху ОСОБА_25 не було, а мала місце небезпека для руху.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які докази на спростування вищевказаного відсутні.
Також суд вважає, що зібрані у цьому кримінальному провадженні докази відповідають критерію допустимості й належності та є достатніми для висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, а доводи сторони захисту про протилежне не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду із викладених у мотивувальній частині цього вироку підстав, у зв'язку з чим клопотання захисників про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_25 на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_25 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, яка у розглядуваному випадку є значною, оскільки мало місце керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до положень статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, особу винного, який є працездатною особою, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване місце проживання, працює, за місцем проживання та роботи характеризується добре, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, несудимий, тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення злочину - смерть людини та тілесні ушкодження двом потерпілим.
Крім того, суд враховує також характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху та його ставлення до цих порушень, які він не визнав, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду цього кримінального провадження, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а також, що інкримінований йому злочин вчинений з необережності.
При визначенні розміру покарання суд бере до уваги те, що заподіяні потерпілій ОСОБА_6 збитки в результаті ДТП на час розгляду цієї справи обвинувачений не відшкодував, хоча з моменту ДТП пройшло понад три роки, і думку потерпілих, а саме, що потерпілі ОСОБА_28 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 просили не призначати обвинуваченому реальне покарання, а потерпіла ОСОБА_6 наполягала на реальній та суворій мірі покарання у виді позбавлення волі.
Також суд враховує, що передумовою вчинення злочину, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України, є порушення вимог правил дорожнього руху, що у цьому кримінальному провадженні призвело до загибелі людини, заподіяння тілесних ушкоджень і характеризує обвинуваченого як небезпечного водія транспортного засобу, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема, за статтею 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані сп'яніння) та за статтею 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху) (а. к. п. 40-42 т. 2).
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_25 , не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_25 , суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, доводи сторони захисту про те, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_25 не перебував у стані алкогольного сп'яніння суд до уваги не бере з таких підстав.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 25 від 22 червня 2019 року ОСОБА_25 був доставлений поліцейським у Комунальне некомерційне підприємство «Турійська центральна районна лікарня» для огляду на стан сп'яніння. Огляд проведено лікарем ОСОБА_37 22 червня 2019 року о 19 годині 05 хвилин і за його результатом встановлено, що ОСОБА_25 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (а. к. п. 37 т. 2)
Тоді ж у ОСОБА_25 було відібрано зразок крові для дослідження на предмет наявності в ній алкоголю. За результатом токсикологічного дослідження № 1330, яке було проведено у Комунальному підприємстві «Волинський обласний наркологічний диспансер» Волинської обласної ради 02 липня 2019 року, встановлено, що вміст алкоголю (етанолу) в крові ОСОБА_25 становить 1.7 проміле (а. к. п. 34, 38 т. 2).
Окрім того, й сам обвинувачений ОСОБА_25 під час судового розгляду стверджував, що ввечері 21 червня 2019 року був на святкуванні дня народження та вживав горілку, а на наступний день, перебуваючи на ринку випив стакан пива, і почував себе недобре та невпевнено, у зв'язку з чим попросив ОСОБА_14 сісти за кермо автомобіля.
Аналогічні показання про зазначені обставини надали у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_14 .
Посилання сторони захисту на те, що наявність алкоголю у видихуваному повітрі та крові обвинуваченого зумовлена вживанням останнім алкогольного пива безпосередньо після ДТП, тобто до проведення огляду на стан сп'яніння, ґрунтуються на припущеннях і суд до уваги їх не бере.
При цьому, суд звертає увагу на те, що жоден із пасажирів автомобіля: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , цієї обставини не підтвердив, а обвинувачений ОСОБА_25 під час медичного огляду не вказував про вживання пива відразу після ДТП, що, в свою чергу, ставить під сумнів такі показання обвинуваченого та відповідні доводи його захисників.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_25 у стані алкогольного сп'яніння в момент ДТП достовірно і беззаперечно встановлено в ході судового розгляду кримінального провадження на підставі належних і допустимих доказів.
Доводи сторони захисту про недопустимість як доказу висновку щодо результатів медичного огляду обвинуваченого з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 25 від 22 червня 2019 року і недоведеність перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння ґрунтуються на тому, що у пункті 10 вказаного висновку заповнені два підпункти: 1) ОСОБА_25 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; 2) у ОСОБА_25 ознак сп'яніння не виявлено.
Проте, з матеріалів кримінального провадження видно, що вказаний висновок відповідає критерію допустимості, оскільки отриманий у визначеному законом порядку.
Медичний огляд обвинуваченого на стан сп'яніння проведено на підставі направлення поліцейського ОСОБА_38 № 25 від 22 червня 2019 року (а. к. п. 241 т. 3).
Відповідно до пункту 15 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
За змістом складеного лікарем ОСОБА_37 22 червня 2019 року акту медичного огляду ОСОБА_25 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проведено клінічними методами та з використанням спеціального технічного засобу «Драгер 6510» (результат о 19 годині 15 хвилин - 1.83 проміле, через 20 хвилин - 1.74 проміле). Також в акті зазначено про наявність у ОСОБА_25 запаху алкоголю з ротової порожнини та про вживання ним (з його ж слів) алкоголю 21 червня 2019 року (а. к. п. 242 т. 3).
Пунктом 16 зазначеної Інструкції передбачено, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
З огляду на вказане, зазначені вище доводи сторони захисту про заповнення лікарем двох підпунктів у пункті 10 висновку не є достатніми для спростування факту перебування ОСОБА_25 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в акті огляду лікарем встановлено обвинуваченому ОСОБА_25 діагноз: «Алкогольне сп'яніння».
Крім того, факт перебування у стані алкогольного сп'яніння встановлюється судом на підставі досліджених доказів в їх сукупності і в цьому кримінальному провадженні він підтверджується, зокрема, й висновком токсикологічного дослідження крові обвинуваченого.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 571/1436/15-к.
Також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 307/3709/18 колегія суддів звернула увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України від 09 листопада 2015 року, прийняті відповідно до статті 266 КУпАП, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.
З урахуванням наведеного вище та виходячи із необхідності й достатності покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_25 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини другої статті 286 Кримінального кодексу України з позбавленням права керувати транспортними засобами, будучи переконаним в тому, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України суд зараховує обвинуваченому в строк покарання термін його попереднього ув'язнення - з 22 червня 2019 року (день затримання) до 24 червня 2019 року (день обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту), із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (а. к. п. 196-198 т. 1).
Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання відповідно до положень статті 75 Кримінального кодексу України, про що просив останній у судових дебатах, відсутні.
Щодо цивільних позовів потерпілих.
Відповідно до частини першої статті 129, абзацу 7 пункту 2 частини третьої статті 374 Кримінального процесуального кодексу України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Потерпілою ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_39 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_25 про відшкодування моральної шкоди (а. к. п. 82-83 т. 1).
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 1168 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до зазначених норм матеріального права, враховуючи характер та глибину душевних страждань потерпілих (цивільних позивачів), яких вони зазнали як дружина та діти покійного ОСОБА_27 , що відновлення їх звичайного життя і душевного спокою потребує значних зусиль, тяжкість наслідків злочину - смерть людини, які є непоправними, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди підлягає до повного задоволення і з обвинуваченого ОСОБА_25 слід стягнути на користь позивачів моральну шкоду у розмірі по 300 000 гривень кожному, що буде справедливою сатисфакцією за заподіяну їм моральну шкоду.
При вирішенні цивільного позову у межах кримінального провадження стягнення судового збору з обвинуваченого не допускається, оскільки таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам частини 5 статті 128, статтями 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених цим Кодексом.
Такі висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 187/291/17 (провадження № 51-274км17).
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз, на підставі положень статті 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2019 року на автомобіль марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до вимог частини четвертої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України слід скасувати.
Керуючись статтями 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати винуватим ОСОБА_25 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_25 рахувати з моменту його затримання і приведення цього вироку до виконання.
На підставі частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_25 в строк покарання термін його попереднього ув'язнення: з 22 червня 2019 року до 24 червня 2019 року включно, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Цивільний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_25 на користь ОСОБА_6 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_25 на користь ОСОБА_7 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_25 на користь ОСОБА_39 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Речовий доказ: транспортний засіб марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Волинській області за адресою: вулиця Заводська, 2а, місто Ковель, Волинська область, повернути власнику ОСОБА_40 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2019 року на транспортний засіб марки «ОРЕL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , скасувати.
Стягнути з ОСОБА_25 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 31583 (тридцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий