Справа № 2-257/10
12 липня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.
при секретарі Губа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми,
Позивачка у вересні 2010 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми, який у березні 2010 року уточнила, визначивши в якості відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У позовній заяві позивачка посилається на те, що 04.10.2007 року між нею та відповідачами було укладено договір, за яким відповідачі зобов'язувалися продати АДРЕСА_1. Позивачка передала відповідачам суму у розмірі 15150 грн., що еквівалентно 3000 доларів США. Строк укладання договору купівлі-продажу було визначено не пізніше 29.02.2008 року. У разі не укладання договору у зазначений строк з вини продавця, останній зобов'язувався повернути гарантійну суму та виплатити покупцю неустойку у розмірі гарантійної суми, всього - 30300 грн., що еквівалентно 6000 доларів США. Відповідач ОСОБА_2 написав позивачці розписку, згідно якої він має повернути їй до 03 червня 2008 року 16000 грн. та до 31.09.2008 року неустойку у розмірі 15150 грн., тобто загальна сума боргу складає 31150 грн. До липня 2009 року відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання та повернув суму боргу у розмірі 15000 грн. Просила стягнути з відповідачів на користь позивачки суму боргу у розмірі 16150 грн. та судові витрати у розмірі 161 грн. 50 коп. - судовий збір та 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього - 16431 грн. 50 коп.
Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали. Представник позивача не заперечував щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2007 року між позивачкою та відповідачами було досягнуто домовленості про продаж останніми належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1, про що було складено договір. Як гарантійну суму в рахунок майбутньої угоди відповідачі отримали від позивачки 15150 грн. в еквіваленті 3000 доларів США, що підтвердив у судовому засіданні представник позивачки. За умовами укладеного договору від 04.10.2007 року договір купівлі-продажу квартири, належної відповідачам, повинен був бути укладений сторонами не пізніше 29.02.2008 року. Згідно п. 5.2 вищевказаного договору у разі не укладання договору купівлі-продажу в строк не пізніше 29.02.2008 року по причині, яка залежить від продавця, продавець зобов'язується повернути гарантійну суму та виплатити покупцеві неустойку у розмірі гарантійної суми. Як пояснив у судовому засіданні представник позивачки, відповідачі фактично відмовилися укладати з позивачкою договір купівлі-продажу квартири, тому що уникали зустрічей з цього приводу, відмовлялися від будь-яких контактів. 29.02.2008 року відповідач ОСОБА_2 надав позивачці розписку, згідно якої він зобов'язувався повернути позивачці суму у розмірі 16000 грн. до 03.06.2008 року та неустойку у розмірі 15150 до 31.08.2008 року. Позивачка у позові та представник позивачки у судовому засіданні підтвердили, що до липня 2009 року відповідач ОСОБА_2 повернув позивачці суму у розмірі 15000 грн.
Таким чином у судовому засіданні знайшло підтвердження того, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не було укладено своєчасно з вини відповідачів.
У відповідності до ч. 1 ст. 571 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 571 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
У судовому засідання було встановлено, що оскільки завдатком можуть забезпечуватися тільки зобов'язання, що виникають з договорів, сума передана позивачкою відповідачам 04.102007 року є авансом і підлягає стягненню на її користь з відповідачів у тому ж розмірі. Так як позивачка у позові та представник позивачки у судовому засіданні підтвердили, що відповідач ОСОБА_2 повернув позивачці суму у розмірі 15000 грн., з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивачки сума у розмірі 150 грн. (15150 грн. - 15000 грн.).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів сплачений позивачкою пропорційно задоволеним вимогам судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 571 ЦК України, ст. ст. 27, 31, 60, 88, 209, 210, 213, 214, 224 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 150 грн., судові витрати у розмірі 171 грн., а всього - 321 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя С.Г. Зосименко