майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"26" жовтня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/752/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Карпішина А.О. - ордер серія АМ №1031846 від 10.08.2022;
від відповідача: Моргун А.В. - паспорт серія НОМЕР_1 від 28.01.1998;
присутня ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_2 від 02.10.1998,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Ледвіль ІНК
до Фізичної особи-підприємця Моргуна Анатолія Вікторовича
про стягнення 15 000,00 доларів США
Ледвіль ІНК звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Моргуна Анатолія Вікторовича 15 000,00 доларів США попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 548529,00 грн, згідно курсу НБУ станом на день подання позову.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1 від 23.04.2021.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів від 19.09.2022, згідно якого просив витребувати у АТ КБ "Приватбанк" належним чином завірені виписки по рахункам відповідача за період з 24.04.2021 по 24.05.2021 про надходження коштів у сумі 15000,00 доларів США від позивача.
Ухвалою від 26.09.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання суду на 26.10.2022.
Відповідач у підготовчому засіданні вказав, що стосовно заявлених вимог заперечень не має, підтвердив надходження від позивача коштів у розмірі 15000,00 дол. США, у зв'язку з чим представник позивача заявила, що клопотання про витребування доказів є неактуальним. За вказаного, клопотання позивача від 19.09.2022 про витребування доказів суд залишив без розгляду.
У підготовчому засіданні судом здійснено необхідні дії, передбачені ст.182 ГПК України.
Враховуючи думку представника позивача та відповідача, а також подану ними письмову згоду в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. На запитання суду повідомив, що у підготовчому засіданні також позов визнавав.
Відповідно до ч.4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. В порядку ст. 191 ГПК України, суд роз'яснив відповідачу наслідки визнання позову.
Представник позивача в усному порядку заявила про намір надати докази понесених витрат на правничу допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
23.04.2021 між Ледвіль ІНК (позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Моргуном Анатолієм Вікторовичем (відповідач, постачальник) укладено Договір №1 (далі - Договір (а.с. 11-17)), за умовами якого покупець доручає постачальнику, а постачальник зобов'язується відповідно до умов цього Договору поставити покупцеві продукцію у відповідності до запиту, що наводиться у додатку (надалі "товар") у кількості та в строки відповідно до запитів покупця (п. 1.1. Договору).
За п. 1.2. Договору, покупець зобов'язується прийняти та сплатити належним чином поставлений товар відповідно до умов цього Договору.
Постачальник зобов'язується виконати постачання товару на підставі запитів покупця (п. 2.1. Договору).
Запит на поставку товару здійснюється покупцем шляхом повідомлення постачальника про номенклатуру, кількість, строки та планований час поставки товару (п. 2.2. Договору).
Якщо інше не вказано покупцем, постачання товару має здійснюватися через шістдесят дев'ять днів після подання запиту на постачання товару (п. 2.3. Договору).
Пункт 2.3. даного Договору вступає в силу з моменту здійснення попередньої оплати покупцем в розмірі 50% від ціни, вказаної в запиті покупця (п. 4.3. Договору).
Відповідно до запитів на поставку до Договору (а.с. 18-22) відповідач зобов'язався виготовити та поставити:
1. Модель 1 - цільнодерев'яне ліжко (на рейках та ніжках) у кількості 100 шт. вартістю - 90,00 доларів США за 1 шт.;
2. Модель 2 - цільнодерев'яне ліжко (підлогова) у кількості 200 шт. вартістю - 55 доларів США за 1 шт.;
3. Модель 3 - цільнодерев'яне підлогове ліжко "Домік" у кількості 150 шт. вартістю - 65 доларів США за 1 шт.;
Загальна вартість товару складає - 29 750,00 доларів США.
Відповідно до п.4.5 Договору, валютою платежу за Договором є долар США, валюта, в якій зазначені ціни за договором є долар США.
23 квітня 2021 року відповідач надіслав позивачу рахунок-фактуру до Договору №1 від 23.04.2021 року на суму 15000,00 доларів США, що становить 50% від вартості робіт (а.с. 23).
Позивач стверджує, що станом на 26.04.2022 ним було виконано п. 4.3. Договору та перераховано 50% від загальної вартості робіт у розмірі 15 000,00 США, що станом на день подання позову еквівалентно 548 529,00 грн (згідно курсу НБУ на день подання позову, що становить 36, 5686 грн).
Відповідно до п.2.3 Договору, якщо інше не вказано покупцем, поставка товару має відбутися через 69 днів після подачі запиту на поставку товару, але на умовах вказаних у п. 4.3 Договору, а саме з моменту внесення попередньої оплати у розмірі 50% від ціни, вказаній в Запиті Покупця.
Позивач вказав, що оскільки 50% від вартості товару ним внесено 26.04.2021 року, то строк на поставку товару мав відбутися у термін до 05.07.2021.
Зсилаючись на п. 10.6 Договору, позивач пояснив, що останній припинив свою дію з 24.04.2022, тому позовна вимога про розірвання договору не заявляється. При цьому, у зв'язку із закінченням визначеного сторонами строку для поставки, у відповідача виникло зобов'язання повернути отримані кошти, оскільки постачальник усвідомлював протиправний характер їх неповернення.
Так як станом на 19.09.2022 відповідач свої зобов'язання не виконав, товар не виготовив, не поставив, у добровільному порядку повертати кошти відмовився, на контакт не виходив, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд враховує, що відповідач в судовому засіданні 26.10.2022 наведені позивачем обставини підтвердив та визнав позов у повному обсязі.
Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №1 від 23.04.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Платіжними документами від 26.04.2021 на суму 2000,00 дол. США та від 26.04.2021 на суму 13000,00 дол. США підтверджено, що на виконання умов Договору, згідно рахунку-фактури №1 (а.с. 23) позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 15000,00 дол. США (а.с. 24-29).
Однак, як встановлено судом, всупереч умовам п. 2.3, 4.3 Договору, відповідач як в обумовлені строки, так і до закінчення дії договору, поставку товару не здійснив.
Отримання вищевказаних коштів та невиконання умов Договору щодо поставки товару відповідач підтвердив в судовому засіданні 26.10.2022.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок містить постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Отже, у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки.
Суд також враховує, що згідно з п. 10.6 Договору, сторони погодили строк його дії до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, але не більше ніж впродовж дванадцяти місяців з дати вступу договору в силу (24.04.2021), тобто до 24.04.2022. Закінчення встановленого п.10.6 Договору строку є тією обставиною, після настання якої також втрачається обумовлена ч.2 ст. 693 ЦК України альтернативність вимог покупця, оскільки уже не може йтися про виконання умов договору, зокрема, в частині поставки.
Тому відповідач постачальник (продавець), після невиконання умов договору щодо поставки товару усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Враховуючи наведене, суд встановив, що на дату звернення позивача до суду, у відповідача існував обов'язок щодо повернення отриманого авансу, тому позов про повернення суми попередньої оплати узгоджується з приписами ч.2 ст. 693 ЦК України.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки не зважаючи на проведення позивачем попередньої оплати, поставка товару в обумовлені договором строки не відбулася, також враховуючи закінчення строку дії договору 24.04.2022, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у заявленому розмірі.
Суд також враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач позов визнав.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15000,00 доларів США попередньої оплати (що еквівалентно 548529,00 грн станом на день подання позову (19.09.2022)) є правомірною, заявленою відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі, про що вказував у підготовчому засіданні, судом взято до уваги приписи ч.1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", згідно яких, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, в и з н а н н я позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За вказаного, 50% судового збору від сплаченого при поданні позову підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, решта 50% - покладається на відповідача.
Стосовно вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, про що в судовому засіданні зробила усну заяву представник позивача відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК, суд враховує, що згідно зі ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на викладене, з метою вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, необхідно призначити судове засідання.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Моргуна Анатолія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ід.номер НОМЕР_3 ) на користь Ледвіль ІНК (L4E4F4, Канада, провінція Онтаріо Річмонд Хілл, Сайдер Кресент, 58, номер корпорації 1245655-9):
- 15000,00 доларів США попередньої оплати (що еквівалентно 548529,00 грн станом на день подання позову (19.09.2022));
- 4113,97 грн судового збору (що еквівалентно 112,50 доларів США станом на день сплати позивачем судового збору (31.08.2022)).
3. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 10.11.2022 о 14:30.
4. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду - до 31.10.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.11.22
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - сторонам (рек.)