вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2614/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА", м. Одеса
до Громадянки України ОСОБА_1 , с. Змагання, Нікопольський р-н, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Громадянки України ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки № 20353-ЗП від 24.07.2020 у розмірі 91 660, 43 грн, що складається з суми основного боргу - 69 174, 31 грн, штрафу - 11 067, 89 грн, пені - 10 389, 14 грн, 3% річних - 1 029, 09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 20353-ЗП від 24.07.2020 в частині оплати заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою суду від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку з неможливістю поштового відправлення через відсутність фінансування у Господарському суді Дніпропетровської області, ухвалу суду від 30.08.2022 фактично було направлено відповідачу 13.10.2022.
Крім того на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1344379/) зроблено публікацію (скріншот міститься у матеріалах справи) для повідомлення відповідачки про наявність господарського спору.
Оскільки на дату спливу встановленого законом шістдесятиденного строку для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у суду були відсутніми відомості стосовно належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та можливість подання до суду заяв по суті справи, судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України, передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.08.2022 була отримана Корнієнко Н.О. 21.10.2022.
Отже, відповідач повинен був подати відзив на позов не пізніше 05.11.2022, останнім днем надходження якого до суду, з урахуванням нормативних строків пересилання місцевої рекомендованої поштової кореспонденції, є 11.11.2022.
Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами. Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 20353-ЗП від 24.07.2020. Позивачем було поставлено товар на загальну суму 91 660, 43 грн, який останній не оплатив.
Позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано відповідачці штраф - 11 067, 89 грн, пені - 10 389, 14 грн, 3% річних - 1 029, 09 грн.
Позиція відповідачки
Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» та Фізичною особою - підприємцем Корнієнко Наталією Олександрівною укладено договір поставки № 20353-ЗП/20.
Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку і на умовах передбачених цим договором постачальник зобов'язується поставляти товар у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбані покупцем за цим договором тютюнові вироби і ТВЕН будуть в подальшому реалізовуватися через торгівельні об'єкти покупця на території України.
Відповідно до п. 4.6. договору платежі в рахунок оплати покупцем товару зараховуються постачальником на закриття видаткових накладних за хронологією граничної дати платежу, що вказана в цих видаткових накладних, починаючи з видаткової накладної з найбільш ранньою датою платежу; гранична дата платежу, це дата, яка встановлюється по кожній накладній, виходячи з дати її виписки та максимального строку відтермінування вказаного у п. 4.15 договору; постачальник залишає за собою право зараховувати оплату за товар на власний розсуд чи виходячи із можливостей автоматичного рознесення оплат в системі обліку, що використовується в господарській діяльності.
Умовами п. 4.7 договору встановлено, що поставка здійснюється на умовах відтермінування оплати за отриманий товар ; у випадках , передбачених цим договором або за рішенням постачальника товар покупцеві може відпускається на умовах повної передплати; якщо дата оплати за товар припадає на святковий або неробочий день (встановлений законодавством та з урахуванням роботи банківської системи в такі дні), вона автоматично переноситься на перший робочий банківський день.
Максимальний строк відтермінування оплати за товар становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної постачальником. День, наступний за днем виписки видаткової накладної, є першим днем при підрахунку строку на який надано відстрочку. Останнім днем оплати є шостий календарний день (п. 4.15. договору).
У відповідності до п. 5.1.1 договору постачальник має право вимагати від покупця оплати фактично поставленого товару в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний оплачувати фактично поставлений товар в порядку та на умовах, визначених договором .
У відповідності до п. 6.1 договору: у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторона, що допустила невиконання або неналежне виконання, відшкодовує іншій стороні нанесені збитки в повному обсязі.
У разі прострочення покупцем строків оплати товару, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.6 договору).
У випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарних дні постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами (п. 6.7. договору).
Відповідно до п. 9.8. договору визначено, що невід'ємною частиною даного договору є додаток № 1, який підписується одночасно з договором, відповідальність за інформацію, зазначену в цьому додатку несе покупець. Кількість укладених сторонами додатків № 1 до договору не обмежується. На кожен торгівельний об'єкт можливим є оформлення окремого додатку № 1, або кількох додатків № 1 на окремий об'єкт. У випадку доповнення матеріально - відповідальних осіб за отримання товару сторонами укладається додаток № 1 до договору. В разу не повідомлення продавця про зміну інформації зазначеної у додатку № 1 відповідальність за будь-які наслідки несе покупець. Покупець гарантує і підтверджує, що в будь - якому разі, видаткова накладна, підписана від імені покупця і передана покупцем (безпосередньо чи через представника) продавцю (представнику продавця) - є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконанням цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені покупця уповноваженою особою покладається на покупця, а продавець звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної, від імені покупця уповноваженою особою. За постачальником залишається право прийняти в односторонньому порядку рішення про перехід на відпуск товарів покупцю на підставі довіреностей, ж формою та порядком заповнення погоджених з постачальником.
У відповідності до п. 9.8 договору, 24 липня 2020 року сторонами укладено додаток № 1 до договору поставки № 20353-ЗП/20 від 24 липня 2020 року.
Отже, суд встановив, що між сторонами укладено договір поставки в письмовому вигляді.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар згідно накладних № ЗП22-000013239, № ЗП22-000013243, № ЗП22-000015539 та № ЗП22-000015540 на загальну суму 69 407, 78 грн.
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, на виконання умов договору відповідачка сплатила на рахунок продавця 233, 47 грн, які відповідно до п. 4.4 були зараховані на часткове погашення видаткової накладної № ЗП22-000013239 від 26.01.2022.
Не сплаченою залишилась заборгованість у розмірі 69 174, 31 грн, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу - 11 067, 89 грн, пені - 10 389, 14 грн, 3% річних - 1 029, 09 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо статусу відповідачки
Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 19.08.2022, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що Громадянка України Корнієнко Наталія Олександрівна припинила свою підприємницьку діяльність з 07 лютого 2022 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Однак, зважаючи, що сторони у справі пов'язані між собою, зокрема, підприємницькою діяльністю, господарські суди за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України мають юрисдикцію розгляду справ, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Щодо суми основного боргу
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням умов оплати товару, які визначені в узгодженому сторонами договорі та визначені у видаткових накладних, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є 01.02.2022 за видатковими накладними № ЗП22-000013239 та № ЗП22-000013243.
Відповідно до доданої до матеріалів справи видаткової накладної № ЗП22-000013239 від 26 січня 2022 року, постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 19 413, 86 грн.
На виконання умов договору, 28.01.2022 покупець сплатив на рахунок продавця 233, 47 грн, які відповідно до п. 4.4 договору були зараховані на часткове погашення видаткової накладної № ЗП22-000013239 від 26 січня 2022 року.
У зв'язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем, сума боргу за видатковою накладною № ЗП22-000013239 від 26 січня 2022 року становить 19 180, 39 грн.
Відповідно до видаткової накладної № ЗП22-000013243 від 26 січня 2022 року, постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 2 450, 88 грн.
Відповідно до видаткової накладної від 29.01.2022 за видатковою накладною № ЗП22-000015539, постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 43 254 грн.
Відповідно до видаткової накладної від 29.01.2022 за видатковою накладною № ЗП22-000015540, постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 4 289, 04 грн.
За видатковими накладними № ЗП22-000015539 та № ЗП22-000015540 строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є 04.02.2022.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, контррозрахунку суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, не надав.
На момент розгляду справи сторонами суду не надано доказів погашення відповідачкою суми основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 69 174, 31 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 69 174, 31 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми пені та штрафу
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.6 договору, у разі прострочення покупцем строків оплати товару, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 6.7 договору, у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарних дні постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.
Так, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідачки пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі 10 389, 14 за період з 02.02.2022 по 04.08.2022.
Оскільки, положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є вірним.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 10 389, 14 грн.
Також, позивач просить стягнути 16 % штрафу в розмірі 11 067, 89 грн.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення штрафу в разі прострочення сплати за поставлений товар, суд перевіривши правильність його перерахування, приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 11 067, 89 грн.
Щодо суми 3 % річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за прострочення оплати отриманого товару відповідачка мала сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1 029, 09 грн за загальний період з 02.02.2022 по 04.08.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.
Відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення трьох процентів річних у розмірі 1 029, 09 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 грн покладаються на відповідачку.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Громадянки України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (пр. Шевченка, буд. 4-А, Одеса, 65044; ідентифікаційний код 30622532) заборгованості за договором поставки № 20353-ЗП від 24.07.2020 у розмірі 91 660, 43 грн, що складається з суми основного боргу - 69 174, 31 грн, штрафу - 11 067, 89 грн, пені - 10 389, 14 грн, 3% річних - 1 029, 09 грн та судовий збір у розмірі 2 481 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко