вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2214/21
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
згідно з протоколом судового засідання,
дослідивши матеріали справи № 904/2214/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В"
до
1. Виконавчого комітету Марганецької міської Ради Дніпропетровської області,
2. Фізичної особи-підприємця Артеменка Віктора Вікторовича
про визнання незаконним рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 27.02.2022 за вих. № б/н до Виконавчого комітету Марганецької міської Ради Дніпропетровської області (далі - відповідач-1) та до Фізичної особи-підприємця Артеменка Віктора Вікторовича (далі - відповідач-2), в якій просить суд:
- визнати незаконним рішення органу місцевого самоврядування (відповідача-1) № 25 від 13.01.2021 "Про надання дозволу фізичній особі Артеменку Віктору Вікторовичу на укладення договору суборенди частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ";
- повернути з чужого незаконного володіння майно - приміщення по АДРЕСА_1 , площею 326,2 м2, що незаконно використовується відповідачем-2 шляхом звільнення приміщення по вулиці Паркова, будинок 9 у місті Марганці Дніпропетровської області, площею 326,2 м2 від речей та предметів, що знаходяться у приміщенні.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2214/21 визначено суддю БЄЛІК Вікторію Геннадіївну, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2022.
Ухвалою від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 29.09.2021 провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 у справі №904/2214/21 скасовано. Справу № 904/2214/21 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2214/21 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022.
Ухвалою від 27.06.2022 справу № 904/2214/21 прийнято до розгляду. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Учасників справи повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 26.07.2022.
22.07.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшло клопотання від 22.07.2022 за вих. № б/н, у якому відповідач-1 просить суд всі судові засідання у справі № 904/2214/21 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".
Ухвалою від 25.07.2022 у задоволенні клопотання відповідача-1 від 22.07.2022 за вих. №б/н про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою від 26.07.2022 підготовче засідання відкладено до 23.08.2022.
18.08.2022 через відділ документального забезпечення від представника відповідача-1 (адвоката Сідельникової Олени Леонідівни) надійшло клопотання від 18.08.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
22.08.2022 через відділ документального забезпечення від представника відповідача-1 (адвоката Сідельникової Олени Леонідівни) надійшли докази направлення (лист з описом вкладень та фіскальний чек) клопотання від 18.08.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на адреси інших учасників процесу.
Ухвалою від 22.08.2022 клопотання відповідача-1 від 18.08.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Для представника відповідача-1 вирішено провести підготовче засідання у справі № 904/2214/21, призначене на 23.08.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою від 23.08.2022 продовжено підготовче провадження. Підготовче засідання призначено на 20.09.2022.
Через відділ документального забезпечення 25.08.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання від 23.08.2022 за вих. № б/н про долучення документів, а саме постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/3707/21.
Ухвалою від 20.09.2022 підготовче засідання відкладено до 18.10.2022.
Ухвалою від 18.10.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 01.11.2022.
Через відділ документального забезпечення 18.10.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності відповідача-1. Крім цього, відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2022, було оголошено перерву до 12:00 год 16.11.2022.
Через відділ документального забезпечення 18.10.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності відповідача-1. Крім цього, відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 16.11.2022 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити у задоволенні позову.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги про повернення з чужого незаконного володіння та звільнення спірного приміщення мотивовані тим, що позивачу належить право користування цим приміщення на підставі договору оренди від 20.09.2018, укладеного між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНА ОСЕЛЯ В" (орендар).
Позивач стверджує, що на час прийняття спірного рішення частина нежитлової будівлі за адресою: вулиця Паркова, будинок № 9, зазначена у спірному рішенні, належала позивачу на праві користування на підставі договору оренди від 20.09.2018.
Відтак, позивач стверджує, що у Марганецької міської ради не було жодних правових підстав передавати у користування це ж саме приміщення у користування відповідачу-2 - Фізичній особі-підприємцю Артеменку Віктору Вікторовичу.
Стислий виклад позиції відповідачів
Відповідачі позовних вимог не визнали, вважають їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, з огляду на те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 904/3707/21 розірвано договір оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018, укладений між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надійна Оселя В», а також залишено в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі №904/3707/21 в частині, якою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 858,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, 9, та передати нежитлове приміщення Виконавчому комітету Маргенецької міської ради.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: чи є позивач користувачем спірного приміщення, чи порушенні його права спірним рішенням та чи наявні підстави для повернення з чужого незаконного володіння, звільнення спірного приміщення та визнання недійсним спірного рішення.
Суд встановив, що 20.09.2018 між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНА ОСЕЛЯ В" (орендар) на підставі рішення Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 22.08.2018 № 369 "Про укладення договору оренди нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, буд. 9" укладений договір оренди міського комунального майна № 048/18-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування міське комунальне майно: нежитлову будівлю загальною площею 858,7 кв.м, розташовану за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, 9, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця" (балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість майна на 14.09.2018 і становить за незалежною оцінкою 250.000,00 грн.
Майно передається в оренду для ведення комерційної діяльності (п. 1.2. договору).
Стан майна на момент укладення договору визначається в акті прийняття-передачі (п. 1.3. договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі та акті прийняття-передачі майна (п. 2.1. договору).
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно територіальної громади м. Марганець та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Марганецької міської ради № 558-16/УІІ від 27.10.2016 та становить без ПДВ 3.125,00 грн за базовий місяць розрахунку (вересень 2018 року) ( 3.1 договору).
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).
У разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом прийняття-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу (п. 3.9. договору).
Передбачені законодавством амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем і в першочерговому порядку використовуються ним на повне відновлення орендованих основних фондів (п. 4.1. договору).
Поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю територіальної громади м. Марганця. Відновлення орендованого майна здійснюється орендарем відповідно до пунктів 5.5, 5.10, 6.3 цього договору (п.п. 4.2., 4.3. договору).
Згідно розділу 5 договору орендар, зокрема, зобов'язується: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення, умов цього договору та вимог Правил благоустрою і утримання території м. Марганця; своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна (ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень); у разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень; не передавати орендоване майно в суборенду без згоди орендодавця; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до п. 8.2. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. договору).
Договір укладений строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 20.09.2018 до 20.08.2021 включно (п. 10.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4. договору).
Реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем (п.10.5. договору).
Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6. договору).
У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю орендодавця. Вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за згодою орендодавця, після припинення (розірвання) договору оренди компенсації не підлягає (п.п. 10.7., 10.8. договору).
У разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі, обов'язок щодо складання акту приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря (п.п. 10.9., 10.10. договору).
20.09.2018 позивач та відповідач-1 підписали акт прийняття-передачі орендованого майна до договору, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування міське комунальне майно: нежитлову будівлю, загальною площею 858,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, 9. Приміщення передано орендарю в незадовільному стані, але в належному до експлуатації стані та потребує ремонту.
Відповідач-1 посилається на те, що 02.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЙНА ОСЕЛЯ В" без згоди орендодавця був укладений договір суборенди № 0201/20 з Фізичною особою - підприємцем Артеменко В.В., за п. 1.1. якого позивач (орендар) передав Фізичній особі - підприємцю Артеменко В.В. (суборендар) в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, буд.9, загальною площею 326,2 кв.м. Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (п. 7.1. договору суборенди).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2021 Виконком Марганецької міської ради прийняв рішення № 25 “Про надання дозволу фізичній особі Артеменку Віктору Вікторовичу на укладення договору суборенди частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради та ФОП Артеменко В.В. був укладений договір суборенди міського комунального майна № 048.1/21-1 від 14 січня 2021 року, відповідно до якого Артеменку В.В. надається у суборенду приміщення площею 326,2 м2 за адресою вул. Паркова, буд. № 9 м. Марганець.
У квітні 2021 року Виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просив розірвати договір оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018, укладений між Виконавчим Комітетом Марганецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 858,7 кв. м, розташоване за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, 9, та передати нежитлове приміщення власнику - Виконавчому комітету Марганецької міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем як орендарем порушені істотні умови договору оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018 та без згоди позивача як орендодавця передана нежитлова будівля площею 326,2 кв.м. в суборенду Фізичній особі - підприємцю Артеменку В.В.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі №904/3707/21 закрито провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Марганецької міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" в частині розірвання договору оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018; решта позовних вимог задоволена частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 858,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Марганець, вул. Паркова, 9, та передати нежитлове приміщення Виконавчому комітету Маргенецької міської ради; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" на користь Виконавчого комітету Марганецької міської ради 1 135,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 904/3707/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі №904/3707/21 скасовано в частині закриття провадження у справі №904/3707/21 щодо позовних вимог про розірвання договору оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018.
Прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розірвано договір оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018, укладений між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надійна Оселя В».
Змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі №904/3707/21 в частині розподілу судового збору, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" на користь Виконавчого комітету Марганецької міської Ради 3 405,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, про що видати наказ».
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 у справі №904/3707/21 залишено без змін.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 904/3707/21 встановлено, зокрема, таке.
02.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" без згоди Виконавчого комітету Марганецької міської ради був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №0201/20 з Фізичною особою - підприємцем Артеменко В.В.
Апеляційний господарський суд встановив, що за вказаних обставин наявні підстави для розірвання договору міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018 за законодавчо визначеними підставами, а саме ч. 2 ст. 783 Цивільного кодексу України з огляду на те, що наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі.
Таким чином, суд апеляційної інстанцій встановив, що підставою для розірвання договору міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018 стало саме вчинене 02.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" порушення договірних відносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/3707/21 (якою розірвано договір оренди міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018, укладений між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надійна Оселя В») прийнята 21.06.2022 та цієї ж дати набрала законної сили.
Відтак, станом на час прийняття рішення у даній справі №904/2214/21 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надійна Оселя В» не є користувачем спірного приміщення та, відповідно, не має жодних інших прав користування ним. Доказів зворотнього суду не надано.
Водночас, позовні вимоги у справі заявлені позивачем саме на захист його права користування зазначеним приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
При цьому, суд відзначає, що відсутність саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав тягне за собою відмову у задоволенні позову.
Як встановлено судом, станом на час прийняття рішення у даній справі №904/2214/21 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надійна Оселя В» не є користувачем спірного приміщення та, відповідно, не має жодних прав користування ним.
З огляду на відсутність у позивача права користування на спірне майно, у нього відсутні підстави для звернення до суду з позовом про захист такого права, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відтак, позовна вимога про повернення з чужого незаконного володіння майна - приміщення по вулиця Паркова, будинок 9 у місті Марганці Дніпропетровської області, площею 326,2 м2, що незаконно використовується відповідачем-2 шляхом звільнення приміщення по вулиці Паркова, будинок 9 у місті Марганці Дніпропетровської області, площею 326,2 м2 від речей та предметів, що знаходяться у приміщенні, задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування (відповідача-1) № 25 від 13.01.2021 "Про надання дозволу фізичній особі ОСОБА_1 на укладення договору суборенди частини нежитлової будівлі за адресою: вулиця Паркова, будинок № 9" суд відзначає також таке.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: (1) визнання права; (2) визнання правочину недійсним; (3) припинення дії, яка порушує право; (4) відновлення становища, яке існувало до порушення; (5) примусове виконання обов'язку в натурі; (6) зміна правовідношення; (7) припинення правовідношення; (8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; (9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; (10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
В силу положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».
Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Водночас, суд дійшов висновку, що задоволення вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування (відповідача-1) № 25 від 13.01.2021 "Про надання дозволу фізичній особі ОСОБА_1 на укладення договору суборенди частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ", не призведе до поновлення порушеного права позивача, адже він не є користувачем спірного приміщення. При цьому, позивач в межах даної справи не заявляє позовних вимог, задоволення яких призводило б вичерпання спору чи конфлікту між сторонами, а тому обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
З урахуванням наведеного суд вважає, заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, як зазначалось вище, суд апеляційної інстанцій встановив, що підставою для розірвання договору міського комунального майна №048/18-1 від 20.09.2018 стало саме вчинене 02.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна Оселя В" порушення договірних відносин, тобто ще до прийняття спірного рішення.
Відтак, прийняття спірного рішення від № 25 від 13.01.2021 "Про надання дозволу фізичній особі ОСОБА_1 на укладення договору суборенди частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 " зумовлено саме винними діями позивача.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 18.11.2022.
Суддя С.А. Дупляк