іменем України
08 листопада 2022 року м. Кропивницький
справа № 404/2562/18
провадження № 22-ц/4809/1001/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Письменного О.А.,
за участю секретаря судового засідання Гончар В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Ніна Вікторівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 червня 2022 року у складі судді Іванової Н.Ю.,
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Ніна Вікторівна, про стягнення коштів за договором позики за рахунок спадкового майна.
В обґрунтування поданого позову посилався на те, що відповідно до розписки від 27 травня 2016 року, виписаної на ім'я позивача, громадянка ОСОБА_3 взяла у нього в борг 2000 доларів США, що на 4 грудня 2018 року по курсу Національного Банку України складає 56345,48 грн (1 долар - 28,172738 гривні) та 4000 грн, а разом 60345,48 грн, які зобов'язувалась віддати після продажу будинку або його частини, розташованого по АДРЕСА_1 . Вказані кошти ним були надані в позику в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначав, що ОСОБА_3 звернулась до позивача із проханням про позику у зв'язку з тим, що 26 грудня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_6 договір довічного утримання (догляду), який був посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.І. За умовами зазначеного договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_7 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, під номером АДРЕСА_1 . Проте, ОСОБА_3 вважала, що ОСОБА_6 здійснює неналежний догляд за нею та виявила бажання розірвати цей договір і повернути кошти ОСОБА_6 , які той витратив на її догляд, та повернути собі право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 27 травня 2015 року приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. посвідчила договір про розірвання договору довічного утримання (догляду) від 26 грудня 2014 року, зареєстрований у реєстрі за №1351. 14 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, отриманих по договору позики, яку направив на адресу її місця проживання, рекомендованим листом. Вимога від 14 вересня 2017 року була отримана 16 вересня 2017 року. 22 вересня 2017 року позивач повторно звернувся з вимогою про повернення коштів, отриманих за договором позики, яку також направив рекомендованим листом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Цариченко Н.В. за його заявою відкрита спадкова справа. Спадкоємцем померлої є її дочка - ОСОБА_2 - відповідач по справі, яка прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу. Посилався на те, що на час відкриття спадщини зобов'язання померлої ОСОБА_3 за договором позики по поверненню коштів залишились невиконаними. 13 квітня 2018 року він подав заяву про кредиторські вимоги до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу, а саме претензію кредитора за місцем відкриття спадщини у строк, визначений статтею 1281 Цивільного кодексу України. 16 квітня 2018 року він звернувся з письмовою вимогою до ОСОБА_2 , яку надіслав листом 17 квітня 2018 року з повідомленням про вручення та цінним листом також з повідомленням про вручення. Проте, відповідач, як спадкоємець майна померлої ОСОБА_3 , зокрема нерухомого майна - будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ухиляється від погашення боргів спадкодавця.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахування поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути на його користь з відповідача суму боргу за договором позики від 27 травня 2017 року у розмірі 60345,48 грн за рахунок спадкового майна, яке прийняв відповідач у спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , як спадкоємиці після смерті ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 в межах вартості отриманого у спадщину майна, а саме житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики від 27 травня 2017 року у розмірі 57260 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 червня 2022 року - без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Ботнаренко І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача адвокатка Боєва О.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання апеляційного суду не з'явилася. Про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що за умовами розписки від 27 травня 2016 року ОСОБА_3 взяла у ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 2000 доларів США та 4000 гривень, які зобов'язалась повернути після продажу будинку по АДРЕСА_2 (або його частини). У розписці зазначено, що у червні 2016 року житловий будинок виставлений на продаж. Конкретний строк повернення боргу уточнити не може (27 травня - 15 червня 2016 року). У розписці наявні підписи свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.11).
14 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з вимогою до ОСОБА_3 про повернення коштів, отриманих за договором позики, яку направив на адресу її місця проживання рекомендованим листом, та яка була отримана 16 вересня 2017 року (т.1 а.с.15, 16).
22 вересня 2017 року позивач повторно звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення коштів, отриманих за договором позики, яка була отримана нею 23 вересня 2017 року (т.1 а.с.16,17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (т.1 а.с.18).
Після смерті ОСОБА_3 04 грудня 2017 року Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Цариченко Ніною Вікторівною була заведена спадкова справа, зареєстрована у спадковому реєстрі за №47/2017 (т.2 а.с.3-70).
В матеріалах зазначеної вище спадкової справи міститься претензія позивача щодо заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 2000 доларів США та 4000 грн. відповідно до розписки від 27 травня 2016 року (т.2 а.с.36-40).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 2018 року №653 спадкоємцем майна, а саме житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , після померлої ОСОБА_3 є її дочка - ОСОБА_2 (т.2 а.с.66).
Згідно з висновком експерта від 14 лютого 2020 року №5308/5309/18-27 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , станом на момент проведення експертизи складає 1376661 грн 60 коп (т.1 а.с.156-165).
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 . Продаж житлового будинку вчинено за 511200 грн (т.1 а.с.166-168).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а оскільки зобов'язання, як спадкоємця, залишається невиконаним заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина перша ст.608 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Оскільки ОСОБА_3 померла, не виконавши своїх зобов'язань по поверненню боргу, ці правовідносини регулюються книгою шостою ЦК України.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Обов'язку кредитора своєчасно пред'явити вимогу до спадкоємців боржника кореспондує з обов'язком спадкоємців задовольнити такі вимоги повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
Тобто у будь-якому разі виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця без одночасного отримання ним майнової вигоди у виді спадкового майна.
Враховуючи зазначене вище та те, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , а зобов'язання його, як спадкоємця, залишається невиконаним, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, визначаючи дійсний розмір вимог кредитора, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розрахунок заборгованості повинен здійснюватися на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини, а тому, дійсно, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню в межах вартості отриманого у спадщину майна, а саме житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, під номером АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики від 27 травня 2017 року у розмірі 57260 грн (2000 доларів США х курс долара станом на 13 жовтня 2017 року 26,63 грн. = 53260 грн. + 4000 грн. = 57260 грн).
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 червня 2022 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 листопада 2022 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
О.А. Письменний