Провадження № 11-кп/803/3218/22 Справа № 183/2086/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022131370000380 від 21.03.2022 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сєвєродонецьк, громадянин України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий,-
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 листопада 2022 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 52 000 грн.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину та покарання, що загрожує, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, вік та стан здоров'я обвинуваченого, а також те, що обвинувачений має місце постійного проживання на тимчасово окупованій території України, не працює, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому вважав можливим продовжити застосувння до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на неповноту судового розгляду, внаслідок чого було постановлене необґрунтоване рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону. Зазначає, що суд, задовольняючи клопотання прокурора не надав належної оцінки тим обставинам, що ризики у цьому провадженні, про існування яких вказує сторона обвинувачення, є недоведеними та перестали існувати, з огляду на те, що він отримує пенсію по інвалідності та має місце проживання у м. Дніпрі, у разі його звільнення, що спростовує заявлені ризики та свідчить про можливість застосування до нього більш м"якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Окрім того, обвинувачений посилається на необґрунтованість пред"явленого йому обвинувачення, яке належними доказами не підтверджується, тому просить ухвалу скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за № 12022131370000380 від 21.03.2022 щодо ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
23.03.2022 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який за наслідками розгляду клопотання прокурора неодноразово продовжувався в установленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та покарання, що загрожує, у разі визнання його винним у вчиненому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_6 має місце постійного проживання на тимчасово окупованій території України, не працює, й що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу, зокрема й особистого зобов"язання, про що йдеться в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи скарги обвинуваченого про те, що ризики у провадженні є недоведеними, не заслуговують на увагу, оскільки ризики, вказані в ухвалі, судом встановлені та підтверджуються наявними у провадженнями доказами, відповідно до яких, ці ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту таких надано не було.
Що стосується доводів скарги обвинуваченого щодо необґрунтованості пред"явленого йому обвинувачення то вони не заслуговують на увагу, оскільки на цьому етапі провадження суд не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Окрім того, суд правомірно та обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 182,183 КПК України, визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого у цьому провадженні.
За таких обставин, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала є вмотивованою і обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3