Справа № 727/8939/22
Провадження № 2/727/1819/22
16 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Літвінова О.Г.
при секретарі Вальків А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ТК ПАНОРАМА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив :
Директор приватного підприємства «ТК Панорама» Несен Руслан звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:
- стягнути на користь приватного підприємства «ТК Панорама» з ОСОБА_1 заборгованість за Договором у розмірі 17732,99 гривень.
В обґрунтування позовної вимоги посилався на те, що 15 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «ТК ПАНОРАМА» був укладений договір № 347 на обслуговування та управління майном будівлі критого ринку-торгового комплексу, за яким позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати функції з обслуговування торгового приміщення № 347, загальною площею 28,80 кв.м., критого ринку торгового комплексу, що належить відповідачу на праві власності, згідно Договору дарування нежилого приміщення від 09.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 3900, та загальних площ критого ринку-торгового комплексу - загальне та неподільне майно, що є у спільній частковій власності Замовника, згідно Договору дарування частки нежитлових приміщень від 09.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 3902, а Відповідач (Замовник за Договором) взяв на себе зобов'язання надати Позивачу (Виконавцю) в управління для належного обслуговування загальне та неподільне майно, та своєчасно сплачувати послуги, на умовах даного Договору. 11 лютого 2022 року відповідач подала заяву із проханням переглянути оплату за обслуговування, починаючи з жовтня 2021 року, оскільки магазин, зі слів Відповідача, «був залишений і об'єм послуг не був повний». Однак, Відповідач не надала жодних доказів, які б звільняли її від виконання зобов'язань за Договором, а сам факт тимчасового закриття магазину не є підставою для несплати понесених Позивачем витрат, необхідних для обслуговування торгового комплексу, в якому знаходиться даний магазин. Тим більше, саме звернення про надання знижки вже свідчить про те, що Відповідач визнає свій борг, однак відмовляється сплачувати. 17 лютого Позивач надав відповідь, згідно із якою послуги, що надаються по Договору є систематичними, плата за них формується виходячи із загальної вартості витрат, необхідних для обслуговування та ремонту будівлі критого ринку - торгового комплексу, придбання необхідного обладнання, витрат, пов'язаних з обслуговуванням прилеглої території, витрат на сплату орендної плати за земельну ділянку, тощо, а тому не може бути зменшена. Про результат розгляду звернення Відповідач була повідомлена засобами телефонного зв'язку, під час телефонної розмови остання повідомила, що має бажання отримати відповідь особисто, однак не з'явилась, тому відповідь була направлена листом. Тому, станом на 31 серпня 2022 року загальна сума заборгованості відповідача становить 17732,99 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 99 копійок.
В судове засідання сторони не з'явилися, хоча були повідомленні належним чином про місце та час розгляду справи.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшло письмове пояснення в якому вона зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки визначенні суми заборгованості є необґрунтованими позивачем. Зокрема, позивач самостійно, в односторонньому порядку, діючи в порушення вимог договору №347 від 15.12.2013 року укладеною між мною та ПП «ТК Панорама» на протязі тривалого часу здійснював підвищення суми сплати за комунальні платежі, без укладання додаткового договору чи змін умов основного договору. Крім того на момент подачі поданого позову залишилося не узгодженим визначення конкретної суми по сплаті нею комунальних платежів, яка за умовами вказаного договору визначена у сумі 615 грн., тому вбачається грубе порушення та недотримання укладеного між ними договору. Незважаючи на незаконні дії позивача, 02.11.2022 року було здійснено оплату ПП «ТК Панорама», а саме 17773 грн. та 4263 грн. Вказану суму, сплачено тільки з тих підстав, щоб продовжити підприємницьку діяльність, а не з умов визнання позовних вимог ПП «ТК Панорама».
Суд, дослідивши письмові документи, приходить до наступного висновку.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Крім того, у статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
За загальним правилом, передбаченим у ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно правових відносин.
За вимогами ч. 1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а також фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 ч. 1 ст.20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до цивільного суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією цивільних судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Предметом судового розгляду в даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором на обслуговування та управління майном будівлі критого ринку-торгового комплексу№347 від 15.12.2013 р. у розмірі 17732,99 гривень.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.
За таких обставин, даний спір за своїми ознаками належить до спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду
Отже, позивач, звертаючись до Шевченківського районного суду м. Чернівці в порядку цивільного судочинства необґрунтовано визначив належність спору до цивільної юрисдикції всупереч до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, які виникли з господарського договору.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що заявлена позивачем вимога підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.260-261, 353ЦПК України суд, -
Провадження у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «ТК ПАНОРАМА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Роз'яснити позивачеві - приватного підприємства «ТК ПАНОРАМА», що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя О.Г.Літвінова