21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
14 лютого 2008 р. Справа № 11/69-05
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1)
до: 1. Державної податкової інспекції у м. Вінниці (код ЄДРПОУ 13344037 30-річчя Перемоги, 21,Вінниця,Вінницька область,21027)
2. Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області (21100 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29)
про повернення з Державного бюджету України 84823,1 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість
Суддя господарського суду
Секретар судового засідання
Представники :
позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 -за дорученням
1-го відповідача : - Скржешевський М.С., Киричинський С.П. - за дорученням
2-го відповідача - Іскра С.М. -за дорученням
Судовий експерт - Гребінна Г.М.
За клопотанням представників сторін звукозапис судового процесу не застосовується
Подано позов про повернення з Державного бюджету України 84823,1 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, в тому рахунку: 79472 грн. - основний борг з повернення ПДВ за період з жовтня 2003 року по березень 2004 р. та з травня 2004 р. по червень 2004 р., 5351,1 грн. - відсотки, нараховані на суму бюджетної заборгованості.
Рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. у даній справі скасовано постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2005 р., справу спрямовано на новий розгляд.
Новий розгляд справи відповідно до розділу УП «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адмінатративного судочинства здійснюється за правилами цього Кодексу.
За ухвалою суду від 06.12.2005 р. здійснено судово-бухгалтерську експертизу, на час якої провадження у справі було зупинено.
Після повернення справи з експертної установи провадження у справі ухвалою суду від 15.11.2007 р. поновлено з призначенням розгляду на 04.12.2007 р.
В судових засіданнях 04.12.2007 р. та 18.12.2007 р. оголошено перерву для надання сторонами необхідних для вирішення спору документів.
Ухвалою суду від 28.12.2007 р. здійснено заміну 2-го відповідача на належного, розгляд справи, у зв'язку з цим відкладено до 29.01.2008 р. В судовому засіданні 29.01.2008 р. оголошено перерву до 14.02.2008 р. для надання сторонами необхідних для вирішення спору документів.
В судовому засіданні 14.02.2008 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що позивач мав право на отримання з Державного бюджету податку на додану вартість та відсотків з суми бюджетної заборгованості, які є предметом спору, і правомірно їх отримав на підставі рішення суду у справі № 11/69-05 від 17.02.2005 р.
Представники 1-го відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що сума бюджетного відшкодування не підтверджена по ланцюгу постачальників контрагентів позивача, а тому у останнього не виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Однак він його отримав після постановлення рішення суду у справі № 11/69-05 від 17.02.2005 р.
Представник 2-го відповідача пояснив, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Держказначейства за висновком органу державної податкової служби або за рішенням суду, відшкодування ПДВ, яке є предметом даного спору, позивач отримав.
З пояснень представників сторін та матеріалів справи суд вбачає таке.
В рядках 21, 23, 25 податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2003 року, листопад 2003 року, грудень 2003 року, січень 2004 року, лютий 2004 року, березень 2004 року, травень 2004 року, червень 2004 року позивач задекларував до відшкодування податок на додану вартість у розмірі 94257 грн..
Із вказаної суми податковим органом 09.12.2003р. повернуто по декларації за жовтень 2003 року 5000 грн., 23.12.2003р. повернуто по декларації за жовтень 2003 року 7633 грн., 20.09.2004р. повернуто по декларації за листопад 2003 року 121 грн., 23.09.2004р. повернуто по декларації за листопад 2003 року 1000 грн., що стверджується виписками банку позивача по особовому рахунку від вказаних дат, випискою про стан рахунку в цінних паперах № 005103 від 23.09.2004р., копії яких долучені до матеріалів справи, та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях.
Довідками про результати документальних перевірок підприємця ОСОБА_1 щодо правильності визначення сум ПДВ, проведеними ДПІ у м. Вінниці 21.11.2003р., 30.01.2003р., 19.02.2004р., 19.07.2004р. та 10.11.2004р. правильність визначення позивачем сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України підтверджено.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.02.2005 р. у даній справі позов задоволено, постановлено стягнути на користь СПД ОСОБА_1: з Державного бюджету 79472 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та 5351,1 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості; з Державної податкової інспекції у м. Вінниці - понесені позивачем судові витрати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін.
25.04.2005 р. видано накази на виконання судових рішень у даній справі.
22.08.2005 р. Державним казначейством України наказ суду виконано, суму бюджетної заборгованості відшкодовано, що стверджується заявою відділення Державного казначейства у м. Вінниці № 02-80/876 від 18.10.2005 р. та копією виписки банку про проходження коштів (а.с. 3-6 т.2). Це також підтверджується представниками сторін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2005 р. судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справу спрямовано на новий судовий розгляд.
Висновком судової експертизи № 974 від 09.11.2007 р. та первинними бухгалтерськими документами правильність формування позивачем податкового кредиту підтверджена.
Разом з тим 1-й відповідач вважає, що позивач не набув права на бюджетне відшкодування, оскільки факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету не підтверджений по ланцюгу до виробника, оскільки проведеними зустрічними перевірками встановлено, що контрагенти контрагентів позивача не сплачували податок на додану вартість до бюджету, в тому рахунку через ліквідацію та скасування їх державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ, а документальною перевіркою контрагента позивача СПД ОСОБА_9 встановлено заниження останнім податку на додану вартість за період існування взаємовідносин з позивачем податку на додану вартість на 116575 грн. за рахунок завищення податкового кредиту, у зв'язку з тим, що він мав взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності.
Заслухавши пояснення представників сторін, судового експерта, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з пунктами 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит за загальним правилом вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)(пп. 7.5.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість).
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).
Згідно з пп. 7.7.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла у період, стосовно якого розглядається даний спір, далі - Закон «Про податок на додану вартість») у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України (пп. 7.7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.
Згідно з п.8.2 ст. 8 Закону «Про податок на додану вартість» для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день.
Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування (п. 8.6 ст. 8 Закону «Про податок на додану вартість»).
Згідно з Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим спільним наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 р. за N 263/2067, відшкодування ПДВ здійснюється Державним казначейством України протягом п'яти днів за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Факт вивезення позивачем товарів за межі митної території України (експорт), сплати податку на додану вартість у ціні придбаних товарів та правильність визначення сум податкового зобов'язання і податкового кредиту підтверджуються вантажно-митними деклараціями, господарськими договорами, платіжними документами, висновком судової експертизи, довідками ДПІ у м. Вінниці про результати документальних перевірок щодо правильності визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування з бюджету позивачем, первинними бухгалтерськими документами позивача, висновком судової експертизи, іншими матеріалами справи та поясненнями представників сторін в судових засіданнях.
В деклараціях з податку на додану вартість позивач виявив бажання отримати бюджетне відшкодування в сумі 94257 шляхом перерахування 100% на рахунок в установі банку. На момент подання позовної заяви позивачеві відшкодовано 14785 грн.
Поданий позивачем розрахунок відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість, відповідачами не заперечений, відповідає моменту виникнення заборгованості, строку її дії та часткового відшкодування, а отже приймається судом.
Водночас заперечення ДПІ у м. Вінниці не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується зокрема принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
23.02.2006 р. Верховною Радою України прийнято Закон 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) і протоколів ( 994_535, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527 ) до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
Відповідно до статті 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Як випливає з положень Закону «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту звітного відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом «Про податок на додану вартість» не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент платника не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У рішенні від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України», що стосується відшкодування податку на додану вартість, Європейський суд з прав людини зокрема зазначив «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник, був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Позиція, що право платника на бюджетне відшкодування не залежить від дій його контрагентів (а тим більше осіб, які є контрагентами його контрагентів по ланцюгу), у сфері податкового обліку та оподаткування, якщо він безпосередньо не був залучений до зловживань, внаслідок яких податок не сплачено до бюджету, знайшла відображення також в Постановах Верховного Суду України зокрема від 18.04.2006 р., 11.10.2006 р. (копії яких є в матеріалах справи).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач набув права на бюджетне відшкодування і позов заявлено ним правомірно.
Разом з тим, на час розгляду справи обставини змінились, і позивач отримав бюджетне відшкодування разом з процентами. Від відшкодування йому понесених судових витрат на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивач відмовився, вимагаючи разом з тим відшкодування понесених витрат на оплату судової експертизи (заява подана його представниками в судовому засіданні 14.02.2008 р.). Тому позов задоволенню не підлягає без застосування положень ст. 265 КАС України про поворот виконання.
Виходячи з наведеного та положень ч. 1 ст. 94 КАС України, позивачу з Державного бюджету відшкодовуються витрати на оплату судової експертизи (що стверджується платіжним дорученням № 123 від 27.11.2007 р., а.с. 59 т. 5) в розмірі 2028,04 грн.
Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 8, 86, 158, 159, 160,162, 163, 167, 255, 257 КАС України,-
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України через відповідний орган державного казначейства на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 2028,04 грн. витрат на оплату судової експертизи.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя
Повний текст постанови складено 15.02.2008 р.