Справа № 127/25017/22
Провадження № 3/127/8313/22
17 листопада 2022 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
03 жовтня 2022 року інспектором СЮП ВП Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Гноцем Д. О. складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Відповідно до цього протоколу остання не належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання своїх неповнолітніх дітей, яке виразилось у тому, що 30.09.2022 близько 10:00 год за місцем проживання поліцейськими було відвідано останню з приводу не виходу на навчання її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 01.09.2022 по 30.09.2022, котрі не забезпечені засобами для належного навчання, чим порушено вимоги ст. 150 СК України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за допомогою SMS повідомлення, з підтвердженням доставлення по вказаному у протоколі контактному номеру зв'язку особи. Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв/клопотань по справі від особи не надходило. У своїх письмових поясненнях до протоколу остання зазначила про відсутність коштів для організації та забезпечення навчання дітей у дистанційному он-лайн режимі, за першої ж нагоди фінансових можливостей забезпечить дітям технічне підключення до навчального процесу.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
ОСОБА_1 , будучи обізнаною про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, розглядом справи не цікавиться. З урахуванням викладеного, зважаючи на строки розгляду справи, вважаю за можливе розглянути справу у її відсутність, оскільки присутність особи при розгляді даної категорії справ в розумінні ст. 268 КУпАП не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази, суддя дійшла наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 184 КУпАП передбачено адміністративне правопорушення, що виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Судом прийнято до уваги, що під невиконання обов'язків по вихованню і навчанню дітей варто розуміти різні форми дій (бездіяльності), у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання неповнолітніх. Ухилення батьків і осіб, що їх замінюють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.
Як убачається з фабули протоколу сер. ВАВ №428394 від 03.10.2022 у порушення вимог ст. 150 СК України ОСОБА_1 не забезпечила своїх неповнолітніх дітей засобами для належного навчання, в результаті чого вони не відвідували дистанційно у вересні 2022 року онлай-уроки в школі, де навчаються. Вказане підтверджується заявою КЗ «Вінницький ліцей №26 ім. Героя України Д. Майбороди» від 29.09.2020 №02-35/271 до СЮП ВП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.
Разом з тим, наданими суду доказами достовірно не встановлено у діянні ОСОБА_1 наявності складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 184 ч.2 КУпАП, зокрема, ухилення особою від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Сам факт невиходу дітей на навчання у дистанційному режимі протягом вересня 2022 року, беззаперечно не підтверджує обставину її ухилення від виконання батьківських обов'язків, адже матеріали справи не містять доказів перевірки зазначених особою пояснень по обставинам справи, в т.ч. щодо матеріального стану особи, рівня доходів її сім'ї, житлово-побутових умов проживання дітей, трудової зайнятість самої особи, тощо.
Слід також врахувати, що режим дистанційного навчання за своєю суттю, як частина інтерактивного електронно-цифрового зв'язку між особами, крім іншого передбачає необхідність додаткових матеріальних витрат на здійснення технічного підключення користувача в он-лайн режимі, обов'язковими та базовими умовами чого є наявність/придбання відповідних технічних засобів, оплата телекомунікаційних послуг з підключення до мережі Інтернет.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.09.2022, остання не заперечує факт пропуску дітьми навчання в школі протягом місяця, але вказує на незадовільне матеріальне становище та брак коштів, чим і зумовлені такі обставини.
Враховуючи наведене при розгляді даної справи є необхідним перевірити та з'ясувати саму можливість забезпечення з боку ОСОБА_1 дітей технічними засобами для дистанційного доступу до навчального процесу, тобто чи є в її діях/бездіяльності протиправна поведінка, яка свідчить про свідоме нехтування батьківським обов'язком у даному випадку за реальної можливості або ж у її відсутності. Наразі, сукупністю зібраних по справі доказів такі обставини з'ясувати неможливо.
Крім того, подані матеріали не містять належних доказів про те, що ОСОБА_1 раніше притягалась до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 або ч. 2 ст. 184 КУпАП і вчинила правопорушення повторно. Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення сер. ВАВ №428394 від 03.10.2022 про те, що остання раніше притягалась до адміністративної відповідальності з вказівкою на складений відносно неї протокол, за наданою сукупністю матеріалів вказаної обставини не підтверджує.
Натомість, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, компетентним органом можливе лише за наявності в матеріалах справи всіх доведених обставин щодо його складу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.
Тобто, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Отже, за досліджених обставин справи суд не вбачає достатніх доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Оскільки складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, суд вважає, що в даному випадку склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, відсутній.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.184, ст. 247, 280, 283, 287 КУпАП, суд
Закрити провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: