Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
03.06.2010Справа №2-1/2384-2010
за позовом Заступника прокурора Нижньогірського району, (97100, АР Крим, смт. Нижньогірське, вул. Шкільна, 8а), в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58а, 59) в особі Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, к.109),
до відповідача Фермерського господарства «Марія», (97121, АР Крим, Нижньогірський район, с. Омелянівка, вул. Садова, 81),
про стягнення 46 292,75 грн.,
Суддя Л. О. Ковтун
від позивача Тур К.С. - представник, довіреність від 23.04.2008р.,
від відповідача Лемиш Р.Г. - представник, довіреність від 02.04.2010р.,
від прокуратури Меренцов С.І., прокурор відділу прокуратури АР Крим,
Суть спору: Заступник прокурора Нижньогірського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Фермерського господарства «Марія» про стягнення заборгованості в сумі 43000,00грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1 161,00грн., річних в розмірі 272,14 грн. та пені в розмірі 1 859,61грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов'язання за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 23 від 22.12.2008р. в частині дотримання строків повернення грошових коштів, що й зумовило звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідач частково визнав позовні вимоги в сумі 42000,00грн., заявив клопотання про відстрочку виконання рішення до жовтня 2010 року. З нарахуванням річних, витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та пені не згоден.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв'язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд
22.12.2008р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Марія» укладений договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 23 (договір, аркуш справи 26).
Відповідно до пункту 1 договору Укрдержфонд в особі відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Марія» в сумі 136 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.
Згідно з пунктом 4.1 договору фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 22.12.2011р. та повертається згідно з встановленим графіком.
Позивач відповідно до умов договору перерахував на рахунок фермерського господарства «Марія» суму позики в розмірі 136 000,00грн., що зокрема підтверджується платіжним дорученням № 327 від 24.12.2008р. (аркуш справи 25).
У порушення умов договору №23, відповідач свої зобов'язання щодо повернення частини позики в сумі 45000,00грн. у строк до 22.12.2009р. виконав частково в сумі 2000,00грн., у зв'язку із чим станом на час розгляду справи заборгованість підприємства становить 43000,00грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.
Дослідивши надані докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З предмету договору, укладеного між сторонами у справі, вбачається, що він має ознаки договору про надання позики, відносини щодо якого регулюють цивільно-правові зобов'язання.
За загальним правилом за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.
У розумінні діючого законодавства зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором позики суду не надано.
Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 43000,00грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності заявлення позивачем до стягнення інфляційних витрат та річних, оскільки пунктом 5.1 договору передбачено їх нарахування у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги), який в свою чергу встановлений до 22.12.2011року.
Вимоги Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства «Марія» пені в сумі 1859,61грн. також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
У відповідності до статті 547 ЦКУ правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.
Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою вчиняється, також, у письмовій формі.
З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання відповідача, застосування до Фермерського господарства «Марія» відповідальності у вигляді неустойки є неправомірним.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 43000,00грн.
При цьому, заявлене відповідачем у порядку статті 121 ГПК України клопотання про відстрочку виконання рішення до жовтня 2010 року, яке обґрунтоване тяжким фінансовим становищем на підприємстві, що склалось внаслідок світової економічної кризи 2008-2009 років підлягає задоволенню внаслідок відсутності жодних заперечень фонду підтримки фермерських господарств.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84,85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства «Марія», (97121, АР Крим, Нижньогірський район, с. Омелянівка, вул. Садова, 81; банківські реквізити: рахунок № 2600612127 у Нижньогірському відділенні КРД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 380805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25140558) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, к.109 ,банківські реквізити: рахунок 37124012000822 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 380805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 22236140) заборгованість в сумі 43000,00грн.
В іншій частині в позові відмовити.
Відстрочити виконання рішення господарського суду АР Крим від 03.06.2010р. у справі № 2-1/2384-2010 до 01.10.2010р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.