Справа № 991/5535/22
Провадження 1-кс/991/5553/22
17 листопада 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
15.11.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга №35 ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за його заявою № 15.
Вказана скарга на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 15.11.2022 була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3
1.Зміст поданої скарги
У своїй скарзі ОСОБА_1 вказує, що ним подано до СБУ заяву про вчинення кримінальних правопорушень за фактом винесення свідомо неправосудної Постанови від 05.10.2021 шляхом внесення до неї недостовірних відомостей суддею Оболонського районного суду ОСОБА_2
Так, у поданій до СБУ заяві ОСОБА_1 вказує, що Постановою Оболонського районного суду м. Києва по справі про адміністративне правопорушення від 05.10.2021 заявника визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено штраф в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. При цьому, заявник вказує, що суддею Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_2, яка розглядала відповідну справу, внесено до зазначеної постанови недостовірні відомості про начебто належне повідомлення його про призначене судове засідання, хоча матеріали справи містять докази про протилежне, і розглянуто судову справи за його відсутності, при тому що судова повістка заявнику не відправлялась.
У зв'язку з цим, заявник у своїй заяві просив СБУ внести до ЄРДР відомості про підозру вчинення суддею Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_2 злочинів, передбачених ст.ст. 161, 364, 365, 366, 367 та 375 КК України.
Водночас, 15.11.2022 заявник отримав відповідь від НАБУ про відмову внести відповідні відомості до ЄРДР за його заявою №15.
Враховуючи вказане, заявник просить задовольнити його скаргу, встановити бездіяльність, халатність відповідальних осіб НАБУ та зобов'язати останніх припинити таку бездіяльність, халатність та внести відомості про підозру вчинення суддею Оболонського районного суду ОСОБА_2 кримінальних злочинів, передбачених ст. 161, 364, 365, 366, 367 та 375 КК України, і надати витяг з ЄРДР потерпілому про внесення змін до ЄРДР та вручити йому пам'ятку про його права та обов'язки як потерпілого.
2.Позиція учасників судового засідання
У судове засідання заявник не з'явився, однак у своїй скарзі просив провести судове засідання за його відсутності, вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
Представники НАБУ в судове засідання не з'явилися, однак до його початку надіслали письмові пояснення, в яких просили відмовити у задоволені скарги, стверджуючи, що у поданій заяві не наведено достатній об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінальних правопорушень.
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, та враховуючи прохання скаржника здійснювати розгляд за його відсутності, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності вказаних осіб.
У зв'язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні серед іншого можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання ними заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
3.1. Щодо предметної підсудності
Порядок звернення із такими скаргами та їх розгляду слідчим суддею врегульовано ст. 304-307 КПК України.
Частиною 1 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС), - слідчим суддею ВАКС.
Питання предметної підсудності ВАКС врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України, яка передбачає перелік кримінальних правопорушень та умови, за яких вони віднесені до предметної підсудності ВАКС. До вказаного переліку не належать, зокрема, кримінальні правопорушення, передбачені ст. 356 КК України та ст. 367 КК України.
У зв'язку з цим, слідчий суддя не розглядатиме доводи скарги, які стосуються невнесення відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 161, 365, 366, 367 КК України, що не відносяться до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому обмежується розглядом вказаної скарги лише у частині невнесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, яке, за доводами заявника, вчинене суддею.
Так само слідчий суддя не розглядатиме доводи скарги, які стосуються невнесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 375 КК України, враховуючи що вказана стаття втратила чинність внаслідок визнання її неконституційною Рішенням Конституційного суду України № 7-р/2020 від 11.06.2020.
3.2. Щодо відсутності бездіяльності
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
Так, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п.4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п.1. ч.1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
З долученої до скарги заяви вбачається, що ОСОБА_1 порушував питання перед СБУ про необхідність внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за фактом того, що суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_2 розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно нього за його відсутності і винесла постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, вказавши у такій постанові про його належне повідомлення про дату та час судового засідання.
Проаналізувавши подану скаргу та долучену до неї заяву, слідчий суддя вважає, що в них відсутні відомості, які могли б об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення вказаними суддями кримінального корупційного правопорушення, а заявником не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
У поданій заяві відсутні конкретні відомі заявнику обставини вчинення суддею Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_2 дій, які б містили хоча б загальні ознаки об'єктивної сторони злочину, відповідальність за яке передбачена ст. 364 КК України, а саме - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Так, заявник не зазначає, які конкретні дії чи бездіяльність вказують на зловживання з боку судді та свідчать про використання наданих повноважень всупереч інтересам служби, так само не обґрунтовує, у чому полягав корисливий інтерес судді і за рахунок чого мало відбуватись отримання суддею неправомірної вигоди. Заявником жодним чином не обґрунтовано, яким чином дії судді завдали заявнику шкоду у зазначеному ним розмірі.
Натомість, у заяві висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, яке заявник робить, ґрунтуючись виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності процесуальних рішень та дій судді під час здійснення правосуддя.
У цьому контексті важливим є Висновок від 01.07.2013 Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства. Так, судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Також, слідчий суддя наголошує, що, згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права, а відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що незгода із прийнятими суддею процесуальним рішеннями в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявника та незгоди з процесуальними рішеннями суддів недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно суддів за фактами прийнятих ними процесуальних рішень і дій в ході здійснення правосуддя.
У даному випадку невиправданим є застосування механізму кримінального переслідування та процесуального примусу для дослідження інформації, зазначеної у поданій ОСОБА_1 заяві.
Керуючись ст.214, 303-304, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
1.У задоволенні скарги заявника ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_3