17 листопада 2022 року м. Чернівці Справа № 727/3135/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Тодоряк Г.Д.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернівецької міської ради,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Одовічен Я.В., повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2022 року, -
У травні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в особі Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, в якому просила:
скасувати усиновлення ОСОБА_2 (до усиновлення - ОСОБА_4 ) громадянкою ОСОБА_1 , вчинене на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2008 року по справі №2-о-133/08;
внести зміни до актового запису про народження №1368 від 12.07.2008 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, а саме: змінити записи про матір дитини із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », про батька дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », інші відомості залишити без змін;
повернути ОСОБА_2 її прізвище до усиновлення - ОСОБА_4 ;
Провадження №22-ц/822/765/22
неповнолітню ОСОБА_2 передати під опіку органу опіки та піклування за місцем первинного обліку до її усиновлення.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.07.2008 року її заяву було задоволено та дозволено усиновити ОСОБА_4 , записати ОСОБА_5 її матір'ю, а ОСОБА_7 її батьком. Змінено прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », місце народження з «міста Чернівці» на «місто Київ», ім'я, по батькові та дату народження - залишено без змін.
Будучи матір'ю ОСОБА_2 позивач створила усі необхідні умови для виховання, розвитку та проживання дитини, турбувалася про її здоров'я.
Однак, в подальшому, у період спільного життя з ОСОБА_2 почали виникати проблеми. Остання без будь-яких причин самовільно залишала місце проживання та навчання, створювала конфліктні ситуації з однолітками. У 2015-2016 роках дівчина періодично втікала з дому та власними силами була розшукана матір'ю.
Надалі позивач помітила в поведінці ОСОБА_2 дивні прояви, замкнутість та агресивність, емоційну напруженість й неконтрольовану поведінку, у зв'язку з чим виникла необхідність у посиленому контролі за діями ОСОБА_2 , постійного супроводу з боку матері до місця навчання та відвідування занять. Під час бесід щодо причин втечі ОСОБА_2 вдавалася до маніпулювання, перекручування фактів та брехні.
У листопаді 2019 року позивач вимушена була звернутися до поліції із заявою про зникнення ОСОБА_2 , за вказаним фактом було внесено відомості до ЄРДР. Впродовж двох тижнів працівники поліції вживали слідчих заходів, за результатами яких ОСОБА_2 було розшукано та виявлено на території Черкаської області. При спілкуванні ОСОБА_2 розповіла, що їй хотілося побути одній. У пошуковій історії інтернет-браузеру мобільного телефону, яким користувалася дівчина, було виявлено, що остання переглядала матеріали суїцидального характеру.
На подальші прохання позивачки не втікати з дому та належно себе поводити ОСОБА_2 погрожувала їй тим, що знову втече, вчинить суїцидальні дії.
Позивач неодноразово зверталася за допомогою до психологів. З листопада 2019 року з ОСОБА_2 періодично проводилися психологічні консультації. У 2022 році мав місце випадок госпіталізації неповнолітньої до лікувального закладу у зв'язку з медикаментозним отруєнням лікарськими засобами, які остання випила навмисно.
05.02.2022 року ОСОБА_2 поїхала до м.Кіцмань, оскільки хотіла побути наодинці. Після цього вона поїхала до м.Вижниця, де перебувала до 07.02.2022 року, та того ж дня неповнолітня зателефонувала до начальника ювенальної превенції та попросила про допомогу. Зокрема, просила помістити її до Центру соціально-психологічної реабілітації, де б вона могла поспілкуватися з психологом.
Через неодноразові втечі з дому ОСОБА_2 було взято на профілактичний облік в секторі ювенальної превенції Чернівецького районного управління ГУНП в Чернівецькій області.
За вказаними фактами відносно позивача неодноразово складались протоколи про адміністративне правопорушення за ст.184 ч.1 КУпАП. Вона почала піддаватися тиску з боку працівників поліції, які намагаються її звинуватити у протиправній поведінці по відношенню до ОСОБА_2 .
Наголошувала, що між нею як усиновлювачем та усиновленою дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, у зв'язку з чим вважає, що наявні підстави для скасування усиновлення на підставі саме п.3 ч.1 ст.238 СК України.
Посилаючись на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, просила суд позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Наводить обставини, викладені в позовній заяві, описує обставини, які склалися у стосунках між нею як матір'ю та донькою ОСОБА_2 , що зводяться до відсутності порозуміння між ними, небажання доньки дослухатися до матері, постійні конфлікти, що закінчуються залишенням місць навчання та проживання без будь-яких пояснень з боку ОСОБА_2 , та проявляється зневага до матері, втрати останньою авторитету у доньки, що, в свою чергу, позначилося і на здоров'ї позивача.
Вважає, що її присутність у житті доньки як матері швидше шкодить, ніж допомагає у її розвитку, а тому виходячи з інтересів дитини дійшла такого рішення про скасування усиновлення.
Також вказує, що її позиція була підтримана висновком органу опіки та піклування від 17.06.2022 року, в якому міститься рекомендація щодо доцільності скасування усиновлення, що буде відповідати інтересам дитини.
Крім іншого, не погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виховання нею доньки ОСОБА_2 , так як такий зроблений на підставі постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, однак, остання як матір вживала всіх необхідних та можливих заходів для врегулювання ситуації, спрямовувала всі свої дії для різностороннього розвитку дитини, тощо.
Стверджує, що у ОСОБА_2 у період 2022 року були виявлені психічні розлади, остання перебувала на лікуванні в КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» та потребує допомоги, у зв'язку з чим позивач дійшла висновку, що в найкращих інтересах дитини за обставин, які склались, є необхідність надання дитині допомоги з боку дитячих психологів та соціальних педагогів, психотерапевтів, через застосування комплексної програми реабілітації та реабілітації дитини, що, на даний час, є можливим лише у спеціалізованих дитячих закладах, де є відповідні фахівці, чого на даний час усиновлювач не в змозі самостійно забезпечити у домашніх умовах в силу незалежних від неї причин.
Вважає, що тривалий час між усиновлювачем та усиновленою склалися незалежно від волі усиновлювача стосунки, які роблять неможливими спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, що позбавляють усиновлювача можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов'язків.
У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Чернівецької міської ради як орган опіки та піклування просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, оскільки скасування усиновлення з підстав п.3 ч.1 ст.238 СК України є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачем та її представником суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між усиновлювачем і дитиною склалися незалежно від її волі стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Наведені позивачем обставини не свідчать про те, що зміна поведінки дитини в негативну сторону, з приводу чого виникли конфліктні відносини й призвело до ускладнень стосунків між ними, сталася поза волею позивача, оскільки встановлені у справі обставини вказують на те, що поведінка ОСОБА_1 також вплинула на їх стосунки з дитиною, адже ОСОБА_11 проживає з позивачем з моменту усиновлення - з серпня 2008 року, тобто її вихованням позивач почала займатися коли їй було ще 3 роки 4 місяці.
Усиновивши малолітню ОСОБА_11 у трирічному віці ОСОБА_1 зобов'язалася прийняти її до своєї сім'ї, стати її матір'ю назавжди, а не на певний період часу, незалежно від труднощів, які можуть виникнути у житті. Позивач дала надію дитині на спільне майбутнє, на те, що вона стане її підтримкою та опорою у житті.
ОСОБА_12 виховувалась у сім'ї позивача чотирнадцять років. Такий тривалий період часу безумовно свідчить про те, що між ними склались родинні відносини. Фактично усе своє свідоме життя дівчина провела поруч із ОСОБА_1 та сприймала її саме як мати.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників справи суд дійшов до висновку, що відносини, які існують на даний час між усиновлювачем і дитиною, пов'язані перш за все з конфліктом між ними та ускладнені особливостями перехідного віку дитини. Перехідний вік дитини безумовно вносить свої корективи, дорослим стає важче знайти спільну мову з дітьми. Проте, вказана обставина не свідчить про те, що дитина стає чужою, а лише намагається знайти свій шлях у житті. Дитячий протест - це звертання «почуй мене», воно потребує розуміння з боку дорослого, а не тиску та образи натомість. Дитина не може з усіх аспектів оцінити свої вчинки, а доросла людина може і повинна пояснити та підтримати дитину, не залишаючи її наодинці з власними проблемами. Важливо показати, що доросле життя - це коли людина усвідомлює переваги і ризики і сама відповідає за свої вчинки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.07.2008 року заяву ОСОБА_5 про усиновлення дитини було задоволено. Дозволено ОСОБА_5 усиновити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Чернівці, записати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її матір'ю, а ОСОБА_7 - її батьком. Змінено прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », місце народження з «місто Чернівці» на «місто Київ», ім'я, по-батькові та дату народження залишено без змін. Зобов'язано відділу РАЦС Чернівецького міського управління юстиції внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , №1368 від 12.07.2005 року (а.с.11-13).
18 серпня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому її матір'ю зазначено позивачку (а.с.51).
З характеристики, наданої директором Чернівецького ліцею №3 та класним керівником, вбачається, що ОСОБА_11 навчалася у Чернівецькому ліцеї №3 медичного профілю Чернівецької міської ради з 01.09.2018 року по червень 2021 року. З 01.09.2021 року була переведена на екстернатну форму. За роки навчання проявила себе здібною, творчою ученицею, демонструючи високий та достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів. Брала активну участь в організації та проведенні позакласних заходів. Не завжди знаходила спільну мову з однокласниками. У стосунках з дорослими відзначалась виваженістю, повагою і толерантністю, але проявляла до них недовіру. Потребувала особливого контролю з боку вчителів та класного керівника. Були спроби покинути навчальний заклад під час навчального процесу без дозволу. З метою запобігання таких випадків проводились виховні заходи: бесіди щодо попередження бродяжництва, зустрічі з представниками превентивних служб (а.с.20).
Згідно звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини від 09.04.2009 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 . Стан здоров'я дитини нормальний, фізичний та розумовий розвиток відповідає віку дитини. Пристосування дитини до сім'ї без особливих складнощів, нормально, адаптація до садочка триваліша. Дитина відвідує дитячий садочок, дуже комунікабельна, має друзів, не конфліктує з однолітками. Звіт підписаний матір'ю ОСОБА_5 . На звороті наявний запис матері від руки, в якому остання зазначає, що любить її всім серцем. Повідомляє, що дитина емоційна, допитлива, чутлива, болісно реагує на критику. Росте доброю і чемною дитиною, співчуває і підтримує її (а.с.76).
За результатами складеного 22.07.2010 року звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 . Стан здоров'я дитини задовільний, фізичний та розумовий розвиток відповідає віку дитини. Пристосування дитини до сім'ї: були проблеми в перші місяці. Зараз між мамою та дитиною зменшилися непорозуміння. Відвідує ДНЗ №28, має друзів, прагне бути лідером. Дівчинка любить свою маму (а.с.77).
Із звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини від 09.06.2011 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , вбачається, що стан здоров'я дитини нормальний, фізичний та розумовий розвиток випереджає вік дитини. Женя добре читає, переказує, вміє рахувати, займається гімнастикою. Пристосування дитини до сім'ї хороше. Женя слухає мати, проблеми, які були спочатку, нівелювалися. Дитина відвідує ДНЗ №28, має багато друзів, радісна, щаслива (а.с.78).
Згідно звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини від 12.03.2014 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 . «Стан здоров'я дитини задовільний, фізичний та розумовий розвиток випереджає вік дитини. Дівчинка відвідує музичну школу та художню гімнастику. Стосунки між дитиною та матір'ю хороші, повне взаєморозуміння. Женя знає про те, що вона усиновлена, але дуже любить свою маму, скарг немає. Дитина навчається в 3-му класі ЗОШ №41 на високому рівні. В класі товаришує з однією дівчинкою, з іншими не знаходить спільну мову. Мамі запропоновано звернутися до дитячого психолога» (а.с.79).
За результатами складеного 24.03.2017 року звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 . Стан здоров'я дитини задовільний, фізичний та розумовий розвиток відповідає віку дитини. ОСОБА_12 в добрих стосунках з мамою. Інколи проявляє впертість і завжди має власну точку зору. Дівчинка комунікабельна, багато читає, різносторонньо розвинута. Конфліктів з мамою немає. ОСОБА_12 навчається з ЗОШ №2, відвідує музичну школу, займається художньою гімнастикою (а.с.80).
Зі звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини від 22.09.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , вбачається, що стан здоров'я дитини задовільний, фізичний та розумовий розвиток відповідає віку дитини. Дівчинка закінчила музичну школу на відмінно, має здібності до малювання, спорту. Стосунки між дитиною та матір'ю добрі, довірливі, але інколи виникають конфліктні ситуації, внаслідок яких ОСОБА_14 може залишити постійне місце проживання. Дитина навчається в 10-му класі ЗОШ №2 на високому рівні (а.с.81).
Відповідно листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернівецькій області від 30.03.2022 року малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до обліків Інформаційного порталу Національної поліції неодноразово була фігурантом події - зникнення особи, зареєстрованої 06.07.2021 року, 02.09.2021 року, 05.02.2022 року (а.с.48).
З витягу із сайту bukinfo.com вбачається, що малолітня ОСОБА_2 пішла на навчання та додому не повернулася у листопаді 2019 року, у зв'язку з чим працівниками поліції та Національної гвардії здійснювався її розшук (а.с.14-15).
Востаннє неповнолітня ОСОБА_2 залишила місце свого постійного проживання у лютому 2022 року, після чого 07.02.2022 року звернулась до органів поліції про надання їй допомоги щодо повернення до м. Чернівці. При цьому, остання особисто подала заяву до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, в якій попросила повернути її не додому за місцем реєстрації, а в Центр СПРД, що знаходиться по АДРЕСА_2 у зв'язку з частими конфліктами з мамою (а.с.16-17, 21).
З пояснень ОСОБА_2 інспектору СЮП ВП ГУНП в Чернівецькій області вбачається, що остання цілеспрямовано після додаткових занять вирушила до м. Кіцмань, а згодом до м. Вижниця з метою побути на самоті, просила помістити її до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей (а.с.22).
Із дослідженої судом психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеної Центром соціально-психологічної реабілітації дітей, встановлено, що дівчина емоційно не стійка, піддається емоційним поривам. Реакції збудження гасяться важко. Критика до власної поведінки, за умови наростання емоційного збудження, відсутня. В такі моменти схильна до вербальної та фізичної агресії. В складних життєвих обставинах спостерігаються втечі як спосіб самозахисту та/чи можливість уникнення прямого конфлікту/тиску. Потребує тактильного контакту від дорослих, з якими побудувала довірливе спілкування. Часто проявляє потребу в усамітненні, самоізоляції. Спостерігається потреба в безпечному просторі, підтримці та теплому ставленні. ОСОБА_12 комфортно в тому середовищі, в якому відсутні знецінення її якостей, критика її дій, зовнішня маніпуляція емоціями та вчинками. Дівчина потребує зовнішнього безумовного інтересу, підтримки в її переживаннях, думках, поглядах. Схильна до обману, що є однією з причин виникнення конфліктів в дитячому колективі. Рекомендовано подальшу роботу з психологом (а.с.26-27).
30.03.2022 року малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було взято на облік як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах, у зв'язку з систематичним залишенням постійного місця проживання (а.с.83).
У червні 2022 року практичними психологами Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ССД ЧОДА було складено висновок психологічного дослідження, відповідно до якого характерними емоційними станами для ОСОБА_12 є відчуття страху та сорому. Це стримує її у прояві власних почуттів, висловленні та задоволенні потреб, що не може не впливати на динаміку контактів із дорослими. Внутрішній конфлікт самооцінки ОСОБА_15 проявляється в полярних позиціях - від почуття власної нікчемності, меншовартості до переоцінки власних здібностей. Зазвичай причиною цього конфлікту є незадоволення потреб дитини з боку значимих дорослих: схвалення, прийняття дитини, її ідентифікація з материнською фігурою. Рекомендований стиль виховання - ліберальний (я чую дитину і не тисну на неї, а дозволяю (безоціночно, без критики та висміювання) говорити те, що вона хоче та відчуває, і тоді, коли їй безпечно). В даному випадку сталість, поступовість та послідовність у побудові й підтриманні цікавого діалогу можуть фундаментально впливати на формування емоційної близькості між батьками та дівчиною та, відповідно, на здобуття останньою успішного досвіду соціальної адаптації та безпечного дорослішання (а.с.84-88).
Також, матеріали справи містять відомості про складання на ОСОБА_1 адміністративних протоколів від 08.04.2021 року згідно ч.1 ст.184 КУпАП №ВАБ/600051, від 03.09.2021 року №ВАБ/632565; від 05.05.2022 року №ВАБ/403810 (а.с.29-30).
Із висновку органу опіки та піклування від 17.06.2022 року про доцільність скасування усиновлення неповнолітньої ОСОБА_2 вбачається, що мати ОСОБА_1 фактично самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, беручи до уваги думку дитини, яка через почуття страху не може повернутись до неї на виховання. Орган опіки та піклування вважає скасування усиновлення ОСОБА_1 щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.238 СК України (воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання) є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с.71-75).
Також, з довідки Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №01-07/74 від 11.05.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 , яка перебуває в закладі з 07.02.2022 року, згідно книги відвідування вихованців мати з 03.04.2022 року не відвідувала, не телефонувала і не цікавилася станом її здоров'я та особливостями перебування у Центрі (а.с.89).
Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифікованої Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15.02.2011 із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Згідно зі ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом ст.12 вказаного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Зазначені положення закріплені в ст.207 СК України.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою ст.232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав матері (батька) стосовно дитини, яка не є ЇЇ кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №204/586/20.
У ч.1 ст.238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:
1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому, зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.12 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктом 13 вказаної постанови Пленуму роз'яснено, що усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
З огляду на викладене, одним з головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім'я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.
Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування усиновлення ОСОБА_1 посилалася саме на п.1 та п.3 ст.238 СК України, відповідно до яких усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, та між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, проте обґрунтовувала лише підстави, визначені п.3 ч.1 ст.238 СК України, що зводилися до неможливості подальшого виконання батьківських обов'язків з боку матері по відношенню до дитини.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та юридичних осіб у спосіб, визначений законами України, але в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до суду із заявою про усиновлення ОСОБА_5 стверджувала, що прийняла виважене рішення усиновити дитину, створила всі необхідні умови для її виховання, розвитку, знає її стан здоров'я.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 238 СК України, для скасування усиновлення,- відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Сама по собі зміна поведінки дитини в негативну сторону, вчинення нею крадіжок, виникнення конфліктних відносин між дитиною та її однолітками, дитиною та матір'ю, що призвело до ускладнень стосунків між ними й роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, - не є підставою для скасування усиновлення дитини, а пов'язані перш за все зі складнощами у відносинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ускладнені особливостями перехідного віку дитини.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не взяття судом першої інстанції до уваги висновку органу опіки та піклування, то колегія суддів вказує наступне.
В силу ч.5-6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Дійсно, згідно вказаного висновку орган опіки та піклування вказав, що ОСОБА_1 фактично самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, беручи до уваги думку дитини, яка через почуття страху до матері не може повернутись до неї на виховання, та дійшов висновку про доцільність скасування усиновлення саме в інтересах дитини.
При цьому, суд першої інстанції не погодився з таким виходячи з того, що при розмові з ОСОБА_2 остання повідомила, що любить маму, має бажання спілкуватися з нею, однак через страх до матері не хоче до неї повернутися на виховання.
А тому, згідно обставин справи та досліджених доказів колегія суддів констатує, що складнощі у стосунках, які склалися між усиновлювачем і дитиною, виникли від підходів виховання та сприйняття їх під час перехідного періоду дитиною (дій та/або бездіяльності обох учасників), потребували залучення для допомоги їх налагодження уповноважених державою органів, через що скасування усиновлення дитини є недоцільним, так як відносини, які виникли між усиновлювачем і дитиною, пов'язані перш за все з конфліктом між ними та ускладнені особливостями перехідного віку дитини, а психоемоційний стан ускладнився саме через подання матір'ю позову про скасування усиновлення.
Крім того, неможливість виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків позивачі не довели і суди не встановили, оскільки доводи позовної заяви та обставини справи зводяться до конфліктів між матір'ю та дитиною, складнощів у вихованні, складного психоемоційного стану дитини.
Апеляційний суд також зазначає, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що зміна поведінки дитини в негативну сторону сталася поза волею позивачки, оскільки встановлені у справі обставини вказують на те, що поведінка позивача (відсутність звернень за супроводом до Служби у справах дітей також ) вплинула на їх стосунки з дитиною, адже дитина проживає з позивачкою з моменту встановлення над нею опіки, тобто її вихованням позивачка почала займатися коли їй було три роки.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже питання скасування усиновлення на підставі п.1 ч.1 ст.238 СКУ не вирішувалося.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Інші наведені в апеляційній скарзі посилання висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Лисак І.Н.
Судді: Височанська Н.К.
Перепелюк І.Б.