Номер провадження 22-ц/821/1449/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №696/389/22 Категорія: 304090000 Ніколенко О.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
17 листопада 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в жовтні 2017 року позивачем запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю вказаного проекту є той факт, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорту та РНОКПП у мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення.
18.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 18.02.2021. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 09.02.2022 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Банк 09.01.2022 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчиняв жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п. 5.18, п. 5.19 кредит став у форматі «на вимогу».
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 09.02.2022 становить 35340,76 грн в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 35340,76 грн; загальний залишок за відсотками 0,00 грн; заборгованість за пенею та комісією 0,00 грн.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 - 35340,76 грн заборгованості за кредитом станом на 09.02.2022 та судові витрати в розмірі 2481,00 грн.
Заочним рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ «Універсал Банк» надано суду лише розрахунок заборгованості, за договором № б/н від 18.02.2021, укладеним між Банком та ОСОБА_1 , станом на 09.02.2022.
Водночас, позивач, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних доказів про те, що він, у відповідності до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» направляв відповідачеві Push-повідомлення чи будь-які інші вимоги із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Крім того, у матеріалах справи відсутня виписка по рахунку боржника, яка б підтверджувала факт надхоження коштів від позивача та факт їх витрачання відповідачем у відповідній сумі. Відсутні відомості про те, що вказана інформація надходила на мобільний додаток відповідача, зокрема і про те, що остання отримала кредитний ліміт на суму 100 000 грн, так як вказана сума не значиться в анкеті-заяві. На підтвердження даних фактів не надано довідку про те, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеності та необґрунтованості повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду АТ «Універсал Банк» звернулося з апеляційною скаргою в якій вказує, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з недотриманням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга, крім доводів наведених у позовній заяві, мотивована тим, що висновки суду ґрунтуються, в тому числі, на ненаданні позивачем доказів отримання відповідачем кредитних коштів та руху коштів по рахунку.
При цьому, відповідно до частини 7 статті 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак, суд першої інстанції не надав можливості банку надати відповідні докази, внаслідок чого не з'ясував усіх обставин справи, обмежившись наявними в матеріалах справи доказами та власними переконаннями, у зв'язку з чим не дослідив в повному обсязі позовну заяву та додані до неї докази.
Вказує, що сума позовних вимог банку підтверджується наданим розрахунком заборгованості, а також випискою про рух коштів по картці. Відкриття рахунку на ім'я позичальника ОСОБА_1 підтверджується самою анкетою заявою за підписом позичальника, де вона просить відкрити їй рахунок, та довідкою про наявність карткового рахунку.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.
Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.02.2021 ОСОБА_1 склала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму зазначену у мобільному додатку (а.с. 10).
Відповідно до п. 1, п. 3, складеної ОСОБА_1 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank» визначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує на зобов'язується виконувати його умови. Вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, та отримала їх примірник у мобільному додатку.
ОСОБА_1 погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або Банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви Банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с. 18-29).
Банком до позову також додано паспорт споживчого кредиту, де зазначені тип картки, процентна ставка за кредитом, розмір обов'язкового щомісячного платежу за кредитом, санкції за порушення зобов'язань за кредитом, розмір комісій, пені, штрафів, порядок та умови їх нарахувань (а.с. 30-31).
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за договором, станом на 09.02.2022, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 35340,76 грн (а.с. 16-17).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:
«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Установлено, що в анкеті-заяві від 18.02.2021 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банком вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах,установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, не пред'явлено.
У позовній заяві банку міститься лише вимога про стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 35340,76 грн.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
На підтвердження розміру заборгованості банком було надано до суду першої інстанції розрахунок заборгованості по кредиту.
Водночас, суд першої інстанції вважав такий розрахунок недостатнім доказом на підтвердження наявної заборгованості по кредиту.
В апеляційній скарзі, вказуючи на порушення судом норм процесуального права та на неповноту з'ясованих судом обставин, банк посилається на те, що суд не надав можливості банку додати докази на підтвердження наявної заборгованості у разі наявності у суду сумнівів у достовірності та достатності розрахунку, як доказу у справі.
Позивачем до апеляційної скарги долучено виписку по руху коштів та довідку про наявність карткового рахунку.
У відповідності до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з приписами частини 7 статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів, зважаючи на предмет доказування та сприяючи повноті та всебічності судового розгляду та встановленню дійсних обставин справи, вважає за можливе прийняти вказані докази банку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, долучені банком докази у виді довідки про відкритий рахунок, виписка про рух коштів разом з розрахунком заборгованості повинні бути дослідженні судом для встановлення об'єктивних, повних обставин справи та підлягають оцінці нарівні з іншими доказами у їх сукупності у порядку статті 89 ЦПК України.
З довідки про наявність рахунку від 30.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито гривневий рахунок у АТ «Універсал Банк» НОМЕР_1 (а.с. 122).
Зазначений номер рахунку також вказаний у анкеті-заяві підписаній відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів про встановлення відповідачу кредитного ліміту у розмірі 100 000 грн, який вказаний банком у позовній заяві.
В той же час, необхідно врахувати наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Отже, виписка по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням чи користувався відповідач кредитними коштами (чи отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купував товари та чи перерахував кошти на інші рахунки), якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі, та чи не перевищує сума повернутих відповідачем кредитних коштів суму отриманого ним кредиту.
Відповідно до виписки по руху коштів по картці станом на 30.08.2022 року, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 29 200 грн.
Дослідивши надану банком виписку, колегія суддів вважає встановленим той факт, що відповідач користувалася наданими банком коштами, а саме купувала товари, оплачувала послуги та періодично здійснювала поповнення картки.
Водночас, у даній виписці міститься інформація про списання банком відсотків та щомісячних платежів, які, як було зазначено вище судом, не обумовлювалося сторонами договірних відносин у підписаній анкеті-заяві від 18.02.2021 року.
Таким чином, оскільки в анкеті-заяві від 18.02.2021 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом і щомісячних платежів, а тому такі кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Отже, здійснивши власний підрахунок з наданої виписки про рух коштів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем витрачено коштів по тілу кредиту у сумі 49 806,01 грн, а погашено у сумі 25 014,96 грн, а тому розмір боргу складає 24 791,05 грн.
Отже, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, та враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, дане свідчить про порушення прав кредитора.
Як того вимагають приписи частини 4 статті 263 ЦПК України, колегією суддів застосовано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 18.02.2021 року у розмірі 24 791,05 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4351, 40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді