Рівненський апеляційний суд
Іменем України
16 листопада 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 липня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022181230000018 від 03лютого 2022 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого, не працюючого, який відбуває покарання у ДУ «Полицька ВК №76»,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, -
Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.391 КК України та призначено покарання виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, для чого ухвалено перевести його до ДУ «Рівненській слідчий ізолятор». Зарахувати до строку покарання у вигляді позбавлення волі строк перебування ОСОБА_6 в слідчому ізоляторі, з дня фактичного прибуття до ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" по день набрання вироком законної сили включно.
За вироком суду ОСОБА_6 вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань при таких обставинах.
Так, будучи засудженим вироком Острозького районного суду Рівненської області від 04.11.2020 року за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців, за ч.2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129 та ч.2 ст. 194 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Здолбунівського районного суди Рівненської області від 24.04.2019 року та призначено остаточне покарання за сукупності вироків у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців та відбуваючи покарання у Державній установі «Полицька виправна колонія (№76)», ОСОБА_6 на шлях виправлення не став, зарекомендував себе з негативної сторони, систематично порушував встановлений режим утримання, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі поміщався до дисциплінарного ізолятору установи (ДІЗО) та переводився в приміщення камерного тину (ПКТ).
Так, 22.11.2021 року засуджений ОСОБА_6 , був попереджений про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України, тобто вчинення злісної непокори законним вимогам адміністрації виправних установ.
У подальшому, на підставі ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 07.12.2021 року, яка ніким не оскаржена та не скасована, за постанови начальника державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» від 14.12.2021 року ОСОБА_8 , засуджений ОСОБА_9 , переведений до приміщення камерного типу строком на 1 (один) місяць за систематичпі порушення режиму утримання.
Однак, після відбуття призначеного дисциплінарного стягнення у приміщенні камерного типу, засуджений ОСОБА_6 позитивних висновків для себе не зробив та продовжував грубо порушувати встановлений режим утримання.
Зокрема, 02.02.2022 року, о 13 год. 05 хв., у кімнаті для сушіння одягу відділенні соціально-психологічної служби №7 Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)», що в с.Іванчі Вараського району Рівненської області, засудженому ОСОБА_6 представником адміністрації установи доведено, що згідно затвердженого графіку чергувань засуджених у кімнаті для сушіння одягу відділенні СПС №7 установи відповідно до вимог ч. 5 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, в порядку черговості в неробочий час, без оплати праці він є черговим по благоустрою та поліпшення житлово-побутових умов засуджених відділення №7. Засудженому ОСОБА_6 , адміністрацією установи дано встановлену законодавством вказівку здійснити лакування вішалки та дерев'яних конструкцій в кімнаті для сушіння одягу, для цього було виділено змінний одяг, лак, щітку, та засоби індивідуального захисту (рукавиці, респіратор, захисні окуляри).
Однак, засуджений ОСОБА_6 , будучи забезпеченим у повному обсязі, одягненим та взутим по сезону, нагодованим по нормі та за станом здоров'я маючи можливість виконувати законні вимоги адміністрації колонії щодо проведення дорученої роботи, умисно, протиправно, без поважних на те причин, маючи можливість виконати законну вимогу, у відкритій, демонстративній та вираженій зухвалій формі категорично відмовився її виконувати та у подальшому виконувати не збирається. Будь-яких поважних причин для відмови від роботи засуджений ОСОБА_6 , не висловлював.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 покликається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 вже тривалий час відбуває призначене вироком Острозького районного суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року покарання та перебуває в ДУ «Полицька ВК (№ 76)», де, на думку сторони захисту, існує упереджене ставлення працівників колонії до засуджених.
Вважає, що суд не взяв до уваги, що правопорушення вчинене ОСОБА_6 могло бути спровоковане адміністрацією виправної установи.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, має позитивні наміри на життя після звільнення та щодо подальшого працевлаштування, на досудовому слідстві вину в скоєному злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому злочині та сприяв його розкриттю, шкода, завдана кримінальним правопорушенням відсутня, обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 та активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину.
Просить змінити вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 липня 2022 року відносно ОСОБА_6 за ст. 391 КК України та пом'якшити призначене покарання, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Острозького районного суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу, в апеляційній скарзі не оскаржується, сторона обвинувачення апеляційної скарги не подавала, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги захисника стосуються невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Проте, такі твердження до уваги судом не приймаються з врахуванням наступного.
Так, відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимогст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з вимогами ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вищевказані вимоги матеріального права при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання були повністю дотримані судом першої інстанції.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інтанції з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та відношення останнього до вчиненого. При цьому, місцевий суд у вироку навів переконливі доводи про можливість та необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.391 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, зокрема, принципу часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком - вироком Острозького районного суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року.
Так, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому врахував, що вчинений ним злочин, передбачений ст.391 КК України, згідно із ст.12 цього ж Кодексу залежно від ступеня тяжкості, відноситься до нетяжких, у вчиненні якого обвинувачений свою вину не визнав та не розкаявся.
З достатньою повнотою судом було взято до уваги і дані про його особу, зокрема, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, раніше судимий, відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Полицька виправна колонія (№76), за місцем відбування покарання характеризується негативно.
Зокрема, відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_6 , останній за час відбуття покарання у ДУ "Полицька ВК-76" зарекомендував себе з негативної сторони, допустив шістнадцять порушень режиму відбування покарання. Стягнення не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, в т.ч. два рази поміщався до ДІЗО та один раз переводився до ПКТ. Заохочень не має. Перебуває на профілактичному обліку в установі як особа, схильна до нападу на адміністрацію та особа, схильна до втечі.
Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено, обставиною, яка обтяжує покарання судом визнано рецидив злочину.
Проаналізувавши вищенаведене, апеляційний суд вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог закону та в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочину, особу винного й інші обставини кримінального провадження.
За таких обставин, призначене обвинуваченому покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, й не є надто суворим в даному випадку.
Враховуючи вищенаведені обставини провадження та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання за ст.391 КК України та на підставі ч.1 ст.71 цього ж Кодексу, відповідає тяжкості вчиненого та особі винного.
Таким чином, підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання, з мотивів наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, апеляційний суд не вбачає.
Вирок суду першої інстанції є законним, обгрунтованим та вмотивованим.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 липня 2022 року відносно ОСОБА_6 за ст. 391 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3