Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 листопада 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2022 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022186010000932 від 09.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.361, ч.3 ст.190, ч.1 ст.263 КК України -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2022 року задоволено клопотання т.в.о. начальника відділення СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 грудня 2022 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 грн. В разі внесення застави покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.361, ч.3 ст.190, ч.1 ст.263 КК України за фактом того, що в червні 2022 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, спланувала заволодіти коштами громадян шляхом обману, під приводом вигаданої ситуації з потраплянням близьких та рідних останніх у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої необхідні грошові кошти на лікування. Володіючи організаторськими здібностями, невстановлена досудовим слідством особа залучила до злочинної схеми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які утримуються в ДУ «Рівненський СІ», на яких було покладено функції пособників, які повинні були сприяти у вчиненні злочинів шляхом пошуку та координації дій осіб, які мали прибувати за визначеними організатором місцями проживання потерпілих, отримувати кошти від останніх та, у подальшому, перераховувати на обумовлені карткові рахунки учасників злочинної групи. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, розуміючи, що злочинні дії вчинити самотужки не вдасться, оскільки вони перебувають в ДУ «Рівненський СІ», в червні-серпні 2022 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, залучили до вчинення злочину ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які, керуючись заздалегідь розробленим планом та розподілом ролей, повинні були отримувати кошти від потерпілих та перераховувати на попередньо обумовлені рахунки.
Невстановлена досудовим розслідуванням особа, вищевказані особи та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи мали єдиний намір по заволодінню коштами громадян, брали активну участь у заволодінні чужим майном, при цьому діяли з корисливих мотивів у своїх інтересах, кожен з вищевказаних осіб достовірно знав про незаконність своїх дій та дій іншого співучасника, бажав настання наслідків таких дій - заволодіння коштами громадян і своїми діями сприяв настанню таких наслідків, тобто діяв з прямим умислом. Між ними були чітко розподілені ролі і їх узгоджені дії були направлені на досягнення злочинного результату - заволодіння чужим майном.
Крім цього, ОСОБА_6 , 14.09.2022 року, маючи умисел на придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, близько 09:30 год. перебуваючи біля будинку № 22 по вул. Антонича у м. Львові, біля сміттєвому баку, знайшов (придбав) сімдесят шість патронів, які являються бойовими припасами до вогнепальної стрілецької зброї та в подальшому незаконно носив їх, помістивши у свій рюкзак, перемістив за адресою: АДРЕСА_1 та незаконно зберігав у своєму рюкзаку, без передбаченого законом дозволу.
14.09.2022 року під час проведення огляду місця події, працівниками ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, за вказаною адресою, було виявлено та вилучено з рюкзаку останнього патрони в кількості сімдесят шість штук, з яких п'ятдесят вісім патронів з маркуванням «270-82», «270-83», «270-88», що мають кулі зі стальним сердечником (ПС), вісімнадцять патронів з маркуванням «3-90», «3-82», що мають кулі трасуючі, являються боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї автоматів та кулеметів системи Калашникова, придатні до стрільби.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вказує, що заявлені прокурором ризики нічим не підтверджені та являються лише припущеннями.
Наголошує, що єдиною підставою для продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу є підозра у вчиненні тяжкого злочину, проте наявність лише підозри у вчиненні такого злочину не є визначальною та вичерпною підставою для тримання особи під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що рішення про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність прокурором існування ризику того, що підозрюваний може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, яка обумовлена тим, що ОСОБА_6 проживає у м. Львів, тому може вільно пересуватися по території України, покидати місце свого фактичного проживання на довгий період часу чи перебувати в будь-якому іншому місці, невідомому слідству, прокурору та суду.
Зокрема, під час апеляційного розгляду прокурор вказала, що до підозрюваного вже обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, під час якого останній вчинив спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, а також був оголошений в розшук.
Крім тоговстановлено, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, востаннє за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України вироком Сихівського районного суду Львівської області від 06.05.2019 року до 3 років і 6 місяців позбавлення волі, яке вже відбув, однак вказані факти свідчать про можливість продовження злочинної діяльності.
Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема і ті, на які посилаються захисник та підозрюваний в судовому засіданні, однак з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження строку застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Перевіряючи ухвалу слідчого судді в частині визначеного підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього
Тому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст.182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначив останньому заставу саме у розмірі, що зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається. Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а також яким дана належна оцінка, а тому апеляційна скарга захисника, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2022 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022186010000932 від 09.06.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.361, ч.3 ст.190, ч.1 ст.263 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3