10 серпня 2010 р. № 4/191-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Воліка І.М.
суддів :Капацин Н.В. -доповідача у справі,
Кролевець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші"
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009
у справі№ 4/191-08
господарського судуКиївської області
за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші"
до
треті особиКарапишівської сільської ради Миронівського району
Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківське МБТІ"
Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії
провизнання права власності на нерухоме майно
за участю представників від:
позивача Кирилюк О.М. (довір. від 14.01.10р.)
відповідача
третіх осібДаниленко О.Ю. -сільський голова посвідчення № 7 від 19.05.06р.
не з"явився
Денисов О.С. (довір. від 12.01.10р.)
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Карапиші" (Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Карапишівської сільської ради Миронівського району (Відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно -будівлю церкви, що знаходиться по вул. Мічуріна в с. Карапиші, Миронівського району, Київської області.
До участі у справі залучені треті особи: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківське МБТІ" (Третя особа-1) та Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії (Третя особа-2).
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2009р. у справі № 4/191-08 задоволено позовні вимоги СТОВ "Карапиші", визнано за СТОВ "Карапиші" право власності на будівлю церкви, що знаходиться в селі Карапиші, Миронівського району, Київської області, на відповідача покладено судові витрати.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що будівництво церкви в с. Карапиші розпочате Колгоспом ім. Щорса і завершене у 1995 році його правонаступником -Закритим акціонерним товариством "Колективне сільськогосподарське підприємство "Карапиші". У зв'язку з ліквідацією останнього його правонаступником стало СТОВ "Карапиші". Розподільчий баланс ЗАТ "Карапиші" станом на 30.03.2000р. та баланс СТОВ "Карапиші" станом на 01.04.2000р. свідчать про те, що все майно, кредиторська та дебіторська заборгованість ЗАТ "Карапиші" перейшли до СТОВ "Карапиші", згідно статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у даній справі скасовано рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2009р., прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові СТОВ "Карапиші".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з рішенням загальних зборів акціонерів АТ "Карапиші" від 15.01.2000р., оформленого протоколом № 1, передбачено необхідність створення СТОВ "Карапиші" на базі ліквідованого АТ "Карапиші" за рахунок передачі дебіторської і кредиторської заборгованості, але майнові права не можуть бути дебіторською або кредиторською заборгованістю. Доданими до матеріалів справи документами підтверджується факт того, що церква в селі Карапиші будувалася, як Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Щорса -замовник будівництва, так і територіальною громадою с. Карапиші. Відповідно до статей 17, 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кожна релігійна громада (парафія, церква тощо) або інша релігійна організація (монастир, релігійне братство або місія, духовний навчальний заклад) є власником придбаного чи створеного нею рухомого та нерухомого майна.
Не погоджуючись із вказаною постановою СТОВ "Карапиші" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у справі № 4/191-08 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2009р. у даній справі.
В касаційній скарзі заявник вказує на те, що в силу статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права та обов"язки колишнього підприємства, частина 1 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" передбачає, що право на участь у розподілі майна акціонерного товариства лише при його ліквідації. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги Указ Президента України від 03.12.1999р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", дав не правильну юридичну оцінку змісту протоколу загальних зборів акціонерів АТ "Карапиші" від 15.01.2000р. в частині правонаступництва лише дебіторської та кредиторської заборгованості, оскільки зазначене рішення свідчить про повне правонаступництво майна АТ "Капапиші" Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Карапиші", наявність передавального акта від 25.02.2000р. та балансів підтверджують перехід усіх основних фондів, оборотних коштів, всіх активів від АТ "Карапиші" до СТОВ "Карапиші".
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пункти 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, встановлюють, що обов"язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, реєстрації підлягають права власності тільки на об"єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Пункт 1.3 цього Положення передбачає, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно пункту 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об"єкти нерухомого майна, який є додатком № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення суду про визнання права власності на об"єкти нерухомого майна є підставою для реєстрації в БТІ права власності на нерухоме майно.
Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник може пред"явити позов про визнання його права власності, а відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
Як встановлено матеріалами справи та підтверджується рішенням місцевого господарського суду в 1993 році Колгоспом ім. Щорса розпочато будівництво церкви в селі Карапиші. В подальшому замовником підрядних робіт виступило Закрите акціонерне товариство "Колективне сільськогосподарське підприємство "Карапиші" (створене шляхом перетворення колгоспу ім. Щорса). До матеріалів справи додані договори з підрядними організаціями та трудовими колективами, згідно з якими колгосп ім. Щорса і ЗАТ "Карапиші" виступили замовниками підрядних робіт по будівництву церкви (т. 3, а.с. 86-108). Договори підряду, акти виконаних робіт, розрахункові відомості підтверджують, що ЗАТ "Карапиші" було платником за виконані роботи за об"єкт будівництва. Будівництво церкви і допоміжних будівель завершено у 1995 році Закритим акціонерним товариством "Колективне сільськогосподарське підприємство "Карапиші".
Згідно акта комісії про прийняття закінченого будівництва в експлуатацію від 23.12.1994р. будівлю церкви з оцінкою якості роботи "добре" прийнято до експлуатації (т. 4, а.с. 176).
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 15.01.2000р. ліквідовано Закрите акціонерне товариство "Колективне сільськогосподарське підприємство "Карапиші" і його правонаступником стало Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Карапиші".
Пункт 1.1 Статуту СТОВ "Карапиші", зареєстрованого Миронівською районною державною адміністрацією 25.02.2000р., передбачає правонаступництво СТОВ "Карапиші" від ліквідованого Акціонерного товариства закритого типу "Колективне сільськогосподарське підприємство "Карапиші". Членами ліквідаційної комісії ЗАТ "Карапиші" за передавальним актом від 25.02.2000р. передано СТОВ "Карапиші" все майно, майнові права і обов"язки цілісного майнового комплексу ЗАТ "Карапиші".
Невірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо правонаступництва майна від ЗАТ "Карапиші" до СТОВ "Карапиші", де він зазначає, що правонаступництво СТОВ "Карапиші" витікає з рішення загальних зборів АТ "Карапиші" від 15.01.2000р. і передбачає правонаступництво лише кредиторської і дебіторської заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 26 Цивільного кодексу України УРСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту, а якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації.
Статут СТОВ "Карапиші" зареєстровано Миронівською райдержадміністрацією 25.02.2000р., пункт 1.1 якого передбачає, що СТОВ "Карапиші" є правонаступником ліквідованого Акціонерного товариства закритого типу "Карапиші". Статут СТОВ "Карапиші" не містить виключення щодо активів чи пасивів, окремого майна ліквідованого ЗАТ "Карапиші.
В частині 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на час створення СТОВ "Карапиші", закріплено положення про те, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять всі майнові права і обов"язки колишнього підприємства.
Тобто, правонаступництво майнових прав ліквідованого Закритого акціонерного товариства "Карапиші" Товариством з обмеженою відповідальністю "Карапиші" підтверджується установчими документами.
Крім того, при визначенні правонаступництва суттєве значення мають також фактично здійсненні організаційно-економічні перетворення. За передавальним актом від 25.02.2000р. (т.3, а.с. 6), розподільчим балансом станом на 30.03.2000р. (т.3, а.с. 7) ЗАТ "Карапиші" передало СТОВ "Карапиші" все майно, майнові права і обов"язки цілісного майнового комплексу ЗАТ "Карапиші" у повному обсязі згідно балансу підприємства, на СТОВ "Карапиші", як правонаступника покладено відповідальність по зобов"язаннях ЗАТ "Карапиші", в тому числі по забезпеченню обліку майнових паїв засновників ліквідованого ЗАТ "Карапиші".
Посилання апеляційного господарського суду на Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 222 від 30.12.1998р. є недоцільним, оскільки предметом даного спору не є дослідження порядку ліквідації Акціонерного товариства "Карапиші".
Оскільки, до набрання чинності Цивільним кодексом України право власності на церкву не зареєстровано, відповідно до частини 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України слід керуватися приписами нового Цивільного кодексу, стаття 331 якого, зокрема частина 2, передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Частина 1 статті 376 Цивільного кодексу України містить застереження, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Жодним учасником цього процесу не надано інформації (доказу), що будівлю церкви збудовано без належно затвердженого проекту, чи збудовано в 1995 році церкву з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 4, статті 6 Закону України "Про господарські товариства", частини 4 статті 87, частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту та вважається створеним з дня його державної реєстрації, а в силу частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків відповідно до установчих документів та закону.
Статут СТОВ "Карапиші" зареєстровано Миронівською райдержадміністрацією 25.02.2000р., а пункт 3.1 цього Статуту встановлює, що основною метою Товариства є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація.
Тобто Статутом СТОВ "Карапиші" встановлено, що діяльність Товариства має сільськогосподарське призначення.
Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя, несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Враховуючи, що церква в с. Карапиші збудована за рахунок коштів сільськогосподарського підприємства (т. 1, а.с. 75-85), знаходиться на його балансі (т.1, а.с. 37-38), збудована на землях сільськогосподарського призначення у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позову і визнання за позивачем права власності на церкву. Це також прямо кореспондується з приписами частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом апеляційної інстанції без достатніх на це підстав зроблено висновок про те, що будівництво церкви здійснювалося територіальною громадою с. Карапиші, оскільки в силу Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відомості про господарську операцію та її здійснення підтверджується первинними документами, а стаття 9 цього закону містить обов"язкові вимоги до первинних документів.
Заяви громадян про фінансову чи трудову участь у будівництві церкви не містять ознак первинних документів і не можуть підтверджувати факт їх участі у будівництві церкви в с. Карапиші.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у даній справі не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Рішення господарського суду Київської області від 07.08.2009р. у справі № 4/191-08 залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші" задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у справі № 4/191-08 скасувати.
Рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2009р. у справі № 4/191-08 залишити без змін.
Головуючий - суддя І.М. Волік
Судді Н.В. Капацин
О.А. Кролевець