04 серпня 2010 р. № 22/493
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Жукової Л.В.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі філії в м. Бориспіль Київської області
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.04.2010
у справі№ 22/493
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі філії в м. Бориспіль Київської області
доАкціонерного страхового товариства "Вексель"
простягнення страхової виплати та штрафних санкцій
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача ОСОБА_1 (дов. №39 від 01.03.2010);
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 29.07.2010 змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя -Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Жукова Л.В.
Встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №22/493 (суддя Самсін Р.І.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі філії в м. Бориспіль Київської області (надалі позивач/ скаржник) до Акціонерного страхового товариства "Вексель" (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 6 000,00 грн. страхової виплати за договором СП №001/03-02/07 від 03.03.2008, 648,73 грн. пені, 216 грн. інфляційних втрат, 107,29 грн. 3% річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) вказане рішення місцевого суду скасовано, в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України; обґрунтовуючи підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.
Оскільки ухвалами Вищого господарського суду України від 09.07.2010 явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 1115 ГПК України та не є підставою для відкладення розгляду справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що :
03.03.2008 між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) укладений генеральний договір СП №001/03-02/07 добровільного страхування кредитних ризиків при кредитуванні фізичних осіб (надалі договір страхування).
Предметом укладеного між сторонами договору страхування є страхування ризиків за кредитами, наданими страхувальником (позивачем) фізичним особам, з метою відшкодування заподіяних страхувальнику збитків, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням ними своїх зобов'язань за кредитними договорами (п. 1.1.).
Згідно з реєстром кредитних договорів, укладених позивачем в період з 01.04.2008 по 30.04.2008 на страхування відповідачу передано ризик неповернення кредиту за договором №55-08 від 16.04.2008, укладеним з ОСОБА_2, з визначеною страховою сумою 6 000,00 грн.
Страховим випадком за договором страхування є: несплата позичальником кожного чергового платежу за кредитом та/чи процентів при настанні строку платежу, передбаченого графіком відповідно до кредитного договору; несплата позичальником останнього платежу за кредитом та/чи процентів при настанні строку платежу, передбаченого конкретним договором.
Листом №02-22.2/76 від 21.04.2009 позивач повідомив відповідача, що станом на 21.04.2009 мала місце прострочена заборгованість за кредитом в сумі 6 000,00 грн. відповідно до кредитного договору №55-08 від 16.04.2008, укладеного з позичальником ОСОБА_2; заявою про здійснення страхової виплати №1-12/325 від 21.04.2009 позивач просив за результатами розслідування страхової події прийняти рішення про здійснення страхової виплати АКБ "Національний кредит" та перерахувати суму страхової виплати в розмірі 6 000,00 грн.
Листом №3725 від 13.05.2009 відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні страхової виплати, обґрунтовану тим, що відповідно до п. 7.2. договору страхування, п.п. 16.4.9, 16.4.8 Правил добровільного страхування кредитів, страхувальник зобов'язаний надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки страхового ризику та надалі інформувати його про зміни у страховому ризику, пов'язані з його збільшенням; проте, страхувальником (позивачем) не було повідомлено страховика (відповідача) про внесення змін №1 від 06.10.2008 до договору кредитування №55-08, якими змінено перенесення дат та сум чергових платежів за кредитом та процентами, в результаті чого не було укладено реєстру кредитних договорів, що є невід'ємною частиною договору страхування і згідно з п. 1.3. договору такий ризик вважається незастрахованим.
Пунктом 4.1. договору страхування визначений перелік страхових випадків, які не визнаються страховими подіями. Даний перелік подій, що не визнаються страховими випадками, і відповідно до п. 8.5 договору страхове відшкодування, за наявності яких виключається, є вичерпним. Проте, підстави, з яких відповідач відмовляється здійснювати страхове відшкодування, серед вказаного переліку, відсутні, а тому, відповідач не повинен був відмовляти у виплаті страхового відшкодування.
Зміни, внесені позивачем та ОСОБА_2 до договору кредитування, не передбачають збільшення суми кредитування, або ж зміни кінцевого терміну погашення кредиту чи відсотків, а стосуються зміни графіку погашення кредитних коштів, що не можна вважати збільшенням страхового ризику.
Згідно з ч. 3 ст.19 Закону України "Про страхування" та ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін.
Пунктом 9.1. генерального договору страхування передбачено, що страхових несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику пені, яка обчислюється від суми страхової виплати, що підлягає сплаті, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 6 000,00 грн. страхового відшкодування, 107,29 грн. 3% річних, 216,00 грн. збитків від інфляції та 648,73 грн. пені, розмір якої був перерахований судом з урахуванням обмежень, встановлених законом.
Скасовуючи рішення та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Позивачем не було дотримано умов та вимог, укладеного між сторонами у справі договору страхування, оскільки позивач не повідомив відповідача про внесення змін № 1 до договору кредитування, що є порушенням п. 7.2. договору, яким передбачено, що страхувальник зобов'язаний надавати страховику достовірну інформацію, що стосується предмету цього договору, а також інформацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про зміни у страховому ризику, пов'язані з його збільшенням, а також п. 6.5. договору, відповідно до якого у випадку збільшення розміру кредиту та/ або процентів за його користування за кредитним договором, ризик за яким є застрахованим згідно з цим договором, страхова сума за таким кредитним договором підлягає коригуванню, в зв'язку з чим відповідно до цього договору вносяться зміни до укладеного реєстру в частині кредитного договору. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на порушення позивачем Правил добровільного страхування кредитів №305 від 14.02.2007, зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №1670722 від 23.07.2007 (надалі Правила).
Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із частиною другою ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За умовами укладеного договору страхування СП №001/03-02/07 від 03.03.2008 передбачено, зокрема, покриття такого з ризиків, як несплата позичальником останнього платежу за кредитом та/чи процентів при настанні строку платежу, передбаченого конкретним кредитним договором (п. 3.1.2 договору).
Відповідно до частини першої ст.25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування».
Згідно з частиною другою ст. 26 Закону України «Про страхування»умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Оцінюючи встановлені обставини, як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, суду необхідно виходити з приписів зазначених норм закону.
Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, з якими погодився апеляційний суд, страховик визначив порушення позивачем пунктів 16.4.9.1, 16.4.9.2 Правил страхування, що полягало в неповідомленні позивачем відповідача про внесення змін №1 до договору кредитування, укладеного між позивачем та ОСОБА_2
Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що вказане порушення Правил страхування не входить до передбаченого п.4.1 договору страхування переліку подій, які не визнаються страховими випадками, та можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, внесення змін до кредитного договору №55-08 не вплинуло на розмір суми кредиту (6 000,00 грн.), ризик по неповерненню якого відповідач взяв на себе відповідно до договору кредитування та додатку №1 до вказаного договору (порядковий № 6 реєстру кредитних договорів, укладених позивачем за період з 01.04.2008 по 30.04.2008, а.с. 18), а виключно, на графік погашення кредитних коштів.
Таким чином, апеляційним судом не спростовано висновок місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом та договором підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.
З огляду на те, що підставою скасування рішення господарського суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційною інстанцією приписів Закону України "Про страхування", а судом першої інстанції з достовірністю встановлено наявність підстав для виконання страховиком зобов'язань з виплати страхового відшкодування і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, то рішення місцевого господарського суду про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі філії в м. Бориспіль Київської області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 у справі №22/493 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі №22/493 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
Л.В. Жукова