10 серпня 2010 р. № 15/112
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представника позивача А. Овсійчука (дов. від 09.08.10), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Рівненського обласного управління на рішення господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року у справі № 15/112 за позовом відкритого акціонерного товариства “Новоград-Волинський завод сільгоспмашин” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Рівненського обласного управління, про визнання договору недійсним,
У липні 2009 року відкрите акціонерне товариство “Новоград-Волинський завод сільгоспмашин” звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, треті особи: відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Рівненського обласного управління та приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 грудня 2005 року №181.
Ухвалою господарського суду від 29 липня 2009 року приватного нотаріуса виключено з числа учасників судового процесу.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2009 року (суддя В. Коломис), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року, позов задоволено.
Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Рівненського обласного управління просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 26 грудня 2005 року сторони уклали договір № 181 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався в 2005 році виготовити та поставити покупцю борошномельний агрегат АБМ-0,3М “Колосок” і дробарку ДЗМ-0,8 в кількості 2 шт., а відповідач (покупець) - сплатити вартість отриманої продукції в строки та по цінах, вказаних в договорі. Загальна сума договору складала 92 034 грн. 84 коп.
Порядок розрахунків за договором сторони погодили наступним чином: попередня оплата в сумі 14 080 грн., а решту - 69 430 грн. покупець зобов'язувався сплачувати протягом 18 місяців, а за користування товарним кредитом протягом вказаного терміну покупець зобов'язався сплачувати продавцю 15 відсотків річних від залишкової вартості агрегатів (пункт 3.1 договору).
Виконання зобов'язань за договором забезпечено заставою борошномельного агрегату на суму 71 030 грн., про що укладено договір застави від 18 січня 2006 року.
Поряд з цим, 26 грудня 2005 року сторони уклали й інший договір купівлі-продажу № 181 (далі - спірний договір), згідно умов якого продавець зобов'язався в 2005 році виготовити та поставити покупцеві борошномельний агрегат АБМ-0, 3М “Колосок”, а покупець сплатити його вартість-165 000 грн. на умовах попередньої оплати.
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2009 року у справі № 1-85/09, яка набрала законної сили, за обвинуваченням представника відкритого акціонерного товариства “Новоград-Волинський завод сільгоспмашин”, який уклав спірний договір, у службовій підробці документа (частина 1 статті 366 Кримінального кодексу України) встановлено, що спірний договір було підроблено з метою набуття підприємцем ОСОБА_2 права власності на борошномельний агрегат АБМ-0.3М “Колосок”.
За правилами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За змістом статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року у справі № 15/112 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Рівненського обласного управління без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
СуддяІ. М. Васищак
СуддяВ. М. Палій