04 серпня 2010 р. № 53/195-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали
касаційної скаргиПП "ЗПК"
на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р.
у справігосподарського суду Харківської області
за позовомВАТ "Державний експортно-імпортний банк"
до
3-тя особаПП "ЗПК"
ТОВ "Електро-промбуд"
простягнення 80000 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
Рішенням від 27.10.2008 господарського суду Харківської області в задоволенні позову позовом про стягнення з відповідача 80000 грн. вартості заставленого майна відмовлено.
Постановою від 05.02.2009 Харківського апеляційного господарського суду вказане рішення скасовано, позов задоволено.
Ухвалою від 11.02.10 Харківського апеляційного господарського суду заяву ПП "ЗПК" про перегляд зазначеної постанови за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду, ПП "ЗПК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов кредитної угоди № 6805К9 від 25.02.2005, укладеної між ВАТ “Укрексімбанк” та ПП “Дарт” останньому було відкрито не відновлювальну кредитну лінію у розмірі 168000 євро з терміном погашення - 25.02.2008 року.
В забезпечення даної угоди 25.02.2005 між її сторонами укладено договір застави № 6805Z16 від 25.02.2005, за яким банку було передано в заставу обладнання, в тому числі млин Р6-АВМ-15, заставною вартістю 164800 грн. Договір застави посвідчено нотаріусом та внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна 02.03.2005 року.
Непогашення заставодавцем - ПП "Дарт" зобов'язань за кредитною угодою стало підставою для вчинення позивачем виконавчих написів, в процесі виконання яких, заставлене майно на прилюдних торгах було частково реалізоване, а щодо залишку не реалізованого у виконавчому провадженні майна між ВАТ "Укрексімбанк" і ПП "Дарт" було укладено мирову угоду.
11.06.2007 Балаклійським районним судом Харківської області було визнано вказану мирову угоду, укладену з метою запобігання здешевлення та переоцінки заставного майна позивача в процесі виконавчого провадження і ПП “Дарт”, та було зобов'язано протягом 3-х місяців з моменту визнання судом мирової угоди здійснити реалізацію майна, яке є предметом застави та обтяжене іншим чином в ході виконавчого провадження, за найбільш вигідними цінами по узгодженню з позивачем, з подальшим направленням грошових коштів на погашення заборгованості за кредитною угодою від 25.02.2005 року.
Також судом апеляційної інстанції з'ясовано, що в порушення умов мирової угоди без здійснення реальних розрахунків і без погодження з позивачем умов реалізації ПП "Дарт" реалізовано заставне майно, в тому числі і млин Р6-АВМ-15, ПФ “Орієнтир” за договором купівлі-продажу № 7 від 11.06.2007 та передано останній за актом приймання-передачі від 11.06.2007 року.
В подальшому, 30.07.2007 ПФ “Орієнтир” поставила заставне майно, в тому числі і млин Р6-АВМ-15, ПП “ЗПК” за договором № 2, яке за поставлений товар розрахувалося векселем.
04.07.2008 ПП “ЗПК” продало ТОВ “Електро-промбуд” договором № 1 млин Р6-АВМ-15 та отримало грошові кошти в сумі 80000 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що підставою для прийняття постанови від 05.02.2009 Харківського апеляційного господарського суду про скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2008 стало те, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення вартості майна з особи до якої з підстав, зазначених в Законі України “Про заставу”, предмет застави перейшов у власність. При цьому, судом враховано, що станом на 24.07.2008 обов'язок по сплаті заборгованості за кредитною угодою № 6805К9 від 25.02.2005 ПП “Дарт” виконано не було і згідно приписів мирової угоди від 05.06.07 заставодавця було зобов'язано здійснити реалізацію майна, яке є предметом застави, на умовах договору. Отже з врахуванням приписів ст.ст. 19, 27, 52 Закону України "Про заставу", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що грошові кошти з такого моменту набули статусу предмета застави, а враховуючи, що грошові кошти, отримані ПП “ЗПК” за договором № 1 від 04.07.2008 є коштами, одержаними з вартості заставного майна, відповідно вони підлягають стягненню в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою № 6805К9 від 25.02.2008 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали правомірно зауважено, що ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи і повинні мати істотне значення для справи.
З врахуванням вказаного обгрунтованим вбачається висновок апеляційного господарського суду, що отримані ПП “ЗПК” документи виконавчого провадження, згідно яких, 11.06.2007 позивач надав до Балаклійського ВДВС письмову заяву, в якій просив закінчити виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису № 2950 від 29.09.2006 та для виконання мирової угоди просив зняти арешт, накладений на заставне майно, не є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки факти, зазначені в документах виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису № 2950 від 29.09.2006, не мають істотного значення для справи. Так, знаходження (відсутність) заставленого майна під арештом та в реєстрі заборон відчуження не є підставою для прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 та не спростовує права позивача на звернення стягнення на грошові кошти, одержані відповідачем з вартості заставного майна.
Крім вказаного, заявник як на нововиявлену обставину посилався на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2009 у справі № Б-19/156-07, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.06.2007 № 7, укладений між ПП “Дарт” та ПФ “Орієнтир”, яку Харківським апеляційний господарським судом обгрунтовано не взято до уваги, оскільки однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. При цьому, сам по собі факт визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.06.2007 № 7 ще не тягне за собою спростування обставин, які були покладені в основу постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 року, до того ж, копію ухвали господарського суду Харківської області від 18.09.2009 у справі № Б-19/156-07 не було засвідчено належним чином.
В частині посилань заявника на розгляд господарським судом Харківської області справи №55/270-09 де предметом розгляду є вимога про визнання недійсним договору від 30.07.2009 р. № 2, укладеного між ПФ “Орієнтир” та ПП “ЗПК”, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що таке посилання, в порушення ст. 33 ГПК України, не підтверджено жодним доказом та не може бути прийняте апеляційним господарським судом в якості нововиявленої обставини.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвалу Харківського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу від 11.02.2010 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 53/195-08 залишити без змін.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.