05 серпня 2010 р. № 42/630
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу ВАТ "Київметробуд"
на постановуКиївського апеляційного
господарського суду від 22.03.2010 р.
у справі№ 42/630
за позовом ВАТ "Агропромислова група
"Закарпатський сад"
доВАТ "Київметробуд"
простягнення 7 698 807,84 грн.
за участю представників:
від позивача- Андрієнко П.В.
від відповідача- Полякова Т.І.
В судовому засіданні 29.07.2010 р. оголошено перерву до 05.08.2010 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2009 р. (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 р. (судді: Гарник Л.Л., Пантілієнко В.О., Іваненко Я.Л.), позов ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" задоволено: стягнуто з ВАТ "Київметробуд" на користь ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" 5 396 471,62 грн. боргу, 769 731,53 грн. інфляційних нарахувань, 176 852,24 грн. процентів річних, 1 355 752,45 грн. пені, 25 500 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Київметробуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
В оскаржуваних рішенні та постанові позивачем у справі зазначено ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад", на користь якого і стягнуто кошти з відповідача.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву до суду подано не самою юридичною особою, а Київською філією "Королівський замок" даної юридичної особи.
В тексті позовної заяви не міститься жодного посилання на те, що даний позов подано в інтересах ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад", а в прохальній частині позовної заяви взагалі не вказано особи, на користь якої просять стягнути кошти з відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Тобто, згідно вказаних положень норм чинного законодавства Київська філія "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" може діяти в інтересах самого товариства (юридичної особи) лише як представник та саме від його імені.
Також, в силу ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Проте, в матеріалах справи відсутня довіреність або інший документ, який би підтверджував право Київської філії "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" на представництво інтересів ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад".
З огляду на викладеде, суди попередніх інстанцій, без будь якої на це правової підстави, в порушення норм процесуального права, визначили позивачем у справі ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та стягнули на його користь кошти з відповідача.
При розгляді справи по суті заявлених позовних вимог судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2008 р. між ВАТ "Київметробуд" (Замовник) та Київською філією "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" (Виконавець) укладено договір № 2 (надалі -Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався за завданням Замовника виконати комплекс послуг з підсилення перекриття до відмітки нуль ТРК "Троїцький" за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 53/55, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані послуги.
Відповідно до п. 2.1. Договору вартість комплексу послуг визначається договірною ціною з розрахунку та становить: підсилення перекриття до відмітки "0,00" за один метр квадратний 2 743,20 грн., з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що строк виконання послуг за договором -30 днів від дня його підписання.
Також, судами встановлено, що згідно договірної ціни (кошторису) загальна ціна договору становить 5 996 471, 62 грн., разом з ПДВ.
Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на належне виконання Виконавцем своїх зобов'язань за Договором.
Даних висновків суди попередніх інстанцій дійшли, з огляду на Акт приймання виконаних послуг №1 за серпень 2008 року та Акт № ОУ -0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2008 р., які було підписано від Замовника Будівельно-монтажним управлінням № 3 ВАТ "Київметробуд".
Проте, судами попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, не було враховано твердження ВАТ "Київметробуд" про те, що Київською філією "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" послуги за Договором фактично надані не були. Відповідач стверджував, що дані обставини можуть бути підтвердженні навіть при візуальному огляді об'єкта.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій, для належного з'ясування обставин щодо виконання Київською філією "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" робіт за Договором, необхідно було витребувати у виконавця робіт первинні документи обліку та бухгалтерської звітності, які б підтвердили дійсність понесених ним витрат при здійсненні цих робіт.
В силу ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Тобто, для з'ясування зазначених вище питань суди попередніх інстанцій не були позбавленні права звернутися до положень ст. 41 ГПК України та призначити судову експертизу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у відповідності до ст. 21 ГПК України визначити особу позивача, що подав позов або в інтересах якого подано позов, перевірити, чи відповідає суб'єктивний склад сторін ст. 1 ГПК України, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ВАТ "Київметробуд" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. у справі № 42/630 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду міста Києва.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і Б. Грек
О. Подоляк