05 серпня 2010 р. № 7/518
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Демидової А.М. - головуючого, Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства палива та енергетики України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р.
у справі№ 7/518
за позовомБорзнянської міської ради
до1. ВАТ "Чернігівгаз";
2. Міністерства палива та енергетики України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП "Борзнагаз"
провизнання права власності на об'єкти газотранспортного господарства та зобов'язання вчинити певні дії
Подана Міністерством палива та енергетики України касаційна скарга № 17/817 від 21.05.2010 р. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито".
Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Підпунктом "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставку державного мита з позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Водночас відповідно до п.п. 37, 38 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо), а заяви по спорах, пов'язаних з поповненням недостачі або з вилученням лишку власних оборотних коштів, а також інші заяви по спорах про розрахунки при передачі підприємств, будинків і споруд оплачуються митом за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру. Вартість позову, з якого обчислюється мито, визначає позивач, а у встановлених випадках - господарський суд.
Оскільки спори про визнання права власності незалежно від способу захисту (пред'явлення віндикаційного, негаторного позову чи позови про визнання права) мають вимоги майнового характеру і передбачають в залежності від постановленого у справі рішення зміну належності спірного майна, тому державне мито при поданні таких позовних заяв сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто як із заяв майнового характеру.
При цьому, відповідно до п. 33 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита" з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.
Міністерство палива та енергетики України у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. у справі № 7/518 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Тобто, скаржник фактично просить переглянути судові рішення у повному обсязі, які містять висновки як щодо майнових вимог (визнання права власності та зобов'язання передати майно), так і щодо немайнових вимог (зобов'язання внести зміни до наказу).
Таким, чином державне мито за скаргою Міністерства палива та енергетики України у даному випадку підлягає сплаті як за вимоги майнового характеру, так і за вимогу немайнового характеру. При цьому відповідно до вимог п. 33 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита" за вимогу майнового характеру державне мито повинно бути сплачене з урахуванням вартості спірного майна.
Враховуючи балансову вартість спірного майна, яка відповідно до матеріалів справи становить 850 400,83 грн., додана до касаційної скарги квитанція № 279 від 21.05.2010 р. про сплату 468,50 грн. не може бути визнана судом належним доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, в силу ст. 110 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.
Оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята 23.03.2010 р.
Міністерство палива та енергетики України звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, яку було надіслано до Київського апеляційного господарського суду згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті 21.05.2010 р.
Таким чином, касаційну скаргу Міністерство палива та енергетики України подано після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання, однак до скарги не додано клопотання про відновлення цього строку.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.
Зазначені обставини є підставами для повернення касаційної скарги без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Міністерства палива та енергетики України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. у справі № 7/518 повернути скаржнику.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.А. Кролевець
С.Р. Шевчук