печерський районний суд міста києва
Справа № 757/66882/21-ц
Категорія 17
01 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних,
Позиція сторін у справі
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 08 травня 2019 року між сторонами укладено договір позики, на підтвердження якого ОСОБА_2 власноруч написано розписку про отримання від ОСОБА_1 у борг 42 000, 00 дол. США, які він зобов'язався повернути до 30 листопада 2020 року. Відповідач частково повернув суму позики, а саме 18.12.2020 р. та 29.03.2021 р. по 5 000 (п'ять тисяч) доларів США 00 центів. Тобто станом на дату подання позовної заяви залишок боргу складає 32 000 (тридцять дві тисячі) доларів США 00 центів. Оскільки сума позики в повному обсязі мені не повернута, а відповідач всіляко ухиляється від її повернення, уникає спілкування із позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки, тому позивач змушена захищати своє порушене право в суді.
В судове засідання позивач не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, її представник подав заяву про вирішення справи за відсутності позивача та в заочному порядку.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову у справі задоволено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року у справі відкрито провадження для розгляду у загальному порядку та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
08 травня 2019 року між сторонами укладено договір позики, на підтвердження якого ОСОБА_2 власноруч написано розписку про отримання від ОСОБА_1 у борг 42 000, 00 дол. США, які він зобов'язався повернути до 30 листопада 2020 року.
Відповідач частково повернув суму позики, а саме 18.12.2020 р. та 29.03.2021 р. по 5 000 (п'ять тисяч) доларів США 00 центів. Тобто станом на дату подання позовної заяви залишок боргу складає 32 000 (тридцять дві тисячі) доларів США 00 центів.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладених договорів незалежно від найменування документа, і з огляду на установлені результати робити відповідні правові висновки.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених правил правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року
у справі № 6-63цс13 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Позичальник взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконує, а тому заборгованість має бути стягнута з нього в судовому порядку з метою захисту порушеного права позивача.
За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.
Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц зазначено: «Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.».
Діюче законодавство встановлює можливість виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті та нарахування 3 % річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов'язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
Згідно з розрахунком позивача, сума 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 01.12.2020 року по 10.12.2021 року складає 1 042, 31 дол. США, які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 8 954, 90 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 03.12.1998 р.; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму боргу у розмірі 32 000 (тридцять двісті тисячі) доларів США та три проценти річних у розмірі 1 042 (одна тисяча сорок два) доларів США 31 центів, а разом: 33 042 (тридцять три сорок два) доларів США 31 центів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С. В. Вовк