04 серпня 2010 р. № 38/303-40/223-45/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Жукової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний"
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду міста Києва
16.03.2010
Київського апеляційного господарського суду
01.06.2010
у справі№ 38/303-40/223-45/13
за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до
треті особи1.Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний"
1. Федерація профспілок України
2. ОСОБА_4
3. ОСОБА_5
4. ОСОБА_6
5. ОСОБА_7
провизнання недійсним договору купівлі-продажу
у судовому засіданні взяли участь представники:
- Фонду державного майна України
- прокуратуриВолошина Т.М.;
Ходаківський М.П.;
- відповідачів
- третіх осіб1.Довганенко Д.В.;
2.Лащук В.А.; Діденко І.М.;
1.Царенко О.В.; 2.ОСОБА_4; 3.ОСОБА_5; 4.ОСОБА_6; 5.ОСОБА_8;
Згідно з розпорядженням В.о. Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 29.07.2010 № 02.02-10/381 розгляд справи № 38/303-40/223-45/13 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Жукова Л.В.
21.08.2007 заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) до Київського відділення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі - АТ "Укрпрофоздоровниця") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" (далі - TOB "Зоряний") про визнання недійсним договору купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 4 жовтня 1993 року, укладеного між АТ "Укрпрофоздоровниця" та TOB "Зоряний".
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 38/303-40/223-45/13 (колегія суддів у складі: Балац С.В.-головуючий, Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В.- головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено повністю. За рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" повернути Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" все одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993; зобов'язано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" все одержане за договором купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня від 04.10.1993.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 у справі № 38/303-40/223-45/13, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Треті особи -1, 4, 5 надали відзиви на касаційну скаргу відповідача-2, в яких треті особи 4, 5 просять оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення, а третя особа -1 повністю підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", з метою подальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управлінням; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.
04.12.1991 між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", до статутного фонду якого Радою Федерації незалежних профспілок України внесено санаторно-курортні заклади профспілок України, а 23.12.1991 здійснена державна реєстрація цього товариства.
25.03.1993 Федерацією професійних спілок України була прийнята постанова № ІІ-3-20 "Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових і безперспективних лікувально-оздоровчих закладів АТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до якої правлінню Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" було дозволено реалізацію на конкурсних засадах основних фондів лікувально-оздоровчих збиткових закладів, зокрема, відділення санаторію ім.1 Травня.
На підставі зазначеної постанови, 04.10.1993 між АТ "Укрпрофоздоровниця" та TOB "Зоряний" укладено договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня (далі договір), відповідно до якого відповідач 1 продає основні нерухомі засоби, будівлі, споруди, інженерні мережі відділення санаторію ім. 1 Травня, з земельною ділянкою, площею 2,7 га, розташовані по вул. 9 лінія в Пуща-Водиці м. Києва, а відповідач 2 купує за договірною ціною в сумі 30 млн. крб.
Відповідно до статті 111-21 ГПК України вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.
Згідно із статтею 111-12 вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Постановою Верховного Суду України від 16.09.2008 у даній справі, постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2009 у даній справі встановлено, що майно передане до статутного фонду АТ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.
Статтею 225 ЦК УРСР передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Згідно зі статтею 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня укладено з порушенням вимог ст. 225 ЦК УРСР, оскільки АТ "Укрпрофоздоровниця" не мало права розпоряджатись майном відділення санаторію ім. 1 Травня, так як право продажу майна відділення санаторію ім. 1 Травня належить Фонду державного майна України.
В свою чергу, суди, встановивши, що договір купівлі-продажу відділення санаторію ім. 1 Травня укладено з порушенням вимог ст. 225 ЦК УРСР, керуючись приписами частини першої статті 48 ЦК УРСР (чинного на час укладення договору), якою передбачено, що угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною, правомірно задовольнили позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу та відповідно до частини 2 ст. 48 ЦК УРСР, яка кореспондується із ст. 216 Цивільного кодексу України застосували наслідки недійсності договору.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності для звернення Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом про визнання спірного договору недійсним, оскільки: місцевим господарським судом встановлено, що з листів Прокуратури Подільського району м. Києва від 10.04.1998 № 9/352-Ж, від 05.04.2000 № 118, відповідача 2 від 11.12.2003 № 36, від 10.03.2004 № 43, Прокуратури Оболонського району м. Києва від 10.01.2004 № 1054ж, з колективної заяви мешканців будинку № 50-Б по вул. М. Юнкерова від 16.04.2007, вбачається, що питання, порушені в зазначених листах, стосуються житлових прав мешканців будинку № 50-Б по вул. М. Юнкерова, та дій посадових осіб ТОВ ВПК "Зоряний" відносно мешканців зазначеного будинку, питання правомірності відчуження державного майна за спірним договором в названих листах не порушувалось, а тому вказаними листами не підтверджується факт того, що Генеральна прокуратура України була обізнана з порушеннями майнових прав держави; крім того, позивачем у даній справі в інтересах якого звернувся Заступник Генерального прокурора України є Фонд державного майна України, який не є стороною за спірним договором, в той час як приписи статті 76 ЦК УРСР так і статті 261 нині чинного ЦК України пов'язують початок перебігу строку позовної давності з виникненням права на позов саме у особи, права якої порушено, тобто в даному разі -у позивача з цієї справи, а не у прокурора, який статусу позивача не має, а є самостійним учасником судового процесу.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що приймаючи постанову від 16.09.2008 у даній справі та зазначаючи про перебування спірного майна в державній власності, Верховний Суд України "незаконно скасував постанову Вищого господарського суду України від 05.06.2008р.", оскільки рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 встановлено, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції а тому суди попередніх інстанцій незаконно із вказівкою на приписи ст. 111-21 ГПК України послалися на вказану постанову Верховного Суду України, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
По-перше, рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 було прийнято 11.03.2010, тобто, після прийняття постанови Верховним Судом України від 16.09.2008 у даній справі; по-друге, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України "Про судоустрій України" (чинного на час прийняття рішень у справі) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Безпідставним є й посилання скаржника на преюдиціальність фактів встановлених рішенням господарського суду під час розгляду справи № 137/7, оскільки предметом вказаної справи були позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" і питання про визнання права власності на спірне майно судом у справі № 137/7 не досліджувалося і не встановлювалося.
Всі інші доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-побутовий комплекс "Зоряний" залишити без задоволення, рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 у справі № 38/303-40/223-45/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Л.В. ЖУКОВА