04 серпня 2010 р. № 15/136-09-4435
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційних скарг Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб", м. Одеса,
товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам", м. Одеса
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р.
у справігосподарського суду Одеської області
за позовомзаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особи Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ
до1) Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб",
м. Одеса,
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам", м. Одеса
провизнання недійсними договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього
за участю представників:
позивача: Манусов О.Г. (представник за дов. від 21.01.2010р. № 290/04/14-10),
відповідача 1: Матвєєв С.Е. (представник за дов. від 15.10.2009р. б/н),
відповідача 2: Матвєєв С.Е. (представник за дов. від 20.01.2010р. б/н),
прокуратури: Рудак О.В. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 14.04.08р. № 72)
Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р. та додаткових угод до нього №№ 1, 2, 3, 4, мотивуючи позов тим, що вищезазначений договір і додаткові угоди до нього суперечать інтересам держави та укладені з порушеннями норм чинного законодавства України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2010 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р. у справі № 15/136-09-4435, позовні вимоги прокурора залишені без задоволення.
Судові акти мотивовано відсутністю з боку Міністерства транспорту та зв'язку України належного погодження кінцевої редакції спірного договору, у зв'язку з чим цей договір з додатками є неукладеним та не може бути визнаний недійсним, що і зумовило відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, відповідачі звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, але з інших підстав, мотивуючи скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідачами подано клопотання про відкладення розгляду справи, які колегією відхиляються з огляду на те, що зазначені в клопотанні обставини не являються перешкодою для розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційні скарги задовольнити частково, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2006 р. між відповідачами у справі був підписаний договір № 1/2006 про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади без створення юридичної особи та спільно діяти з метою одержання прибутку і досягнення спільної мети.
Пунктом 13.1 договору встановлено, що він вступає в дію з моменту його підписання сторонами після обов'язкового погодження Міністерством транспорту та зв'язку України та продовжує свою дію терміном на 20 років, тобто до 06.02.2026 року.
ДП "Чорноморський яхт-клуб" листом від 23.01.2006р. № 2701/06 направило до Міністерства транспорту та зв'язку України проект спірного договору про спільну діяльність після розгляду якого Міністерство листом №745/16/10-06 від 03.02.2006р. повідомило про свою згоду щодо укладання зазначеного договору, але за певних умов, які в подальшому відповідач -1 виконав та, усунувши виявлені недоліки, повідомив про це Міністерство листом № 903/06 від 09.03.206р., за результатами розгляду якого від останнього зауважень більше не надходило.
Вказана переписка між позивачем та відповідачем -1 була предметом розгляду в суді 1-ї інстанції, за результатом якого місцевий господарський суд дійшов висновку про неукладеність спірного договору та відмову в позові в зв'язку з відсутністю погодження з боку Міністерства транспорту та зв'язку України кінцевої редакції цього договору .
Не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, відповідачі оскаржили його до суду апеляційної інстанції, який ухвалою від 26.02.2010р. прийняв скарги до провадження.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Як вбачається з тексту апеляційних скарг, останні мотивовані зокрема помилковістю висновку суду 1-ї інстанції щодо ненадання відповідачами доказів погодження спірного договору позивачем з посиланням на лист останнього №745/16/10-06 від 03.02.2006р., як належний та беззаперечний доказ такого погодження.
Однак суд апеляційної інстанції в порушення приписів наведених норм процесуального права вказані доводи заявників апеляційної скарги залишив без належної уваги та оцінки, про що відповідачі наголошують у касаційних скаргах до Вищого господарського суду України.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в апеляційному порядку всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає постанову господарського суду 2-ї інстанції такою, що підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду для перегляду.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р. у справі №15/136-09-4435 скасувати.
Справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для перегляду.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко