Справа № 755/21745/21
"15" листопада 2022 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12021100040003364 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з незакінченою середньою освітою, учня 9-го класу ЗОШ №42 м.Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
законного представника
малолітнього потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
законного представника
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
20.11.2021 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_3 разом із малолітніми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебували в парковій зоні поблизу ЗОШ №258, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Шалетт, 1-А, де побачив малолітнього ОСОБА_11 , який йшов на зустріч з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В цей час у неповнолітнього ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_3 умисно, з корисливих спонукань, підійшов до малолітнього ОСОБА_11 та висловив вимогу віддати наявні в останнього грошові кошти та наніс удар своїм коліном в область живота потерпілого, утримуючи останнього своєю рукою за капюшон куртки. В подальшому неповнолітнім ОСОБА_3 було нанесено приблизно 3 удари в область живота.
Після чого малолітній ОСОБА_11 дістав із зовнішньої кишені куртки власний мобільний телефон, під чохлом якого знаходилися грошові кошти в сумі 50 гривень однією купюрою та передав грошові кошти неповнолітньому ОСОБА_3 , які останній попередньо вимагав. В результаті отриманого останнього удару потерпілий втратив рівновагу та впав на землю.
Завершивши свої злочинні дії, неповнолітній ОСОБА_3 , зберігаючи викрадене майно при собі, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми злочинними діями неповнолітній ОСОБА_3 завдав матеріальної шкоди малолітньому потерпілому ОСОБА_11 у розмірі 50 гривень 00 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Від надання на пропозицію суду показань та відповідей на запитання прокурора, захисника та суду по суті пред'явленого обвинувачення, відмовився надавати пояснення та відповідати, посилаючись на норми ст.63 Конституції України. Протиправні діяння, які ставляться йому у провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється. Проживає з батьком, а також бабусею та її іншими онуками. На даний час навчається у ЗОШ №258 м.Києва, займається футболом. Після скоєного зробив для себе висновки, зобов'язується в подальшому подібного ніколи не вчиняти.
Потерпілий ОСОБА_11 , допитаний судом в режимі дистанційного судового засіданняя, суду показав, що 20.11.2021 року він гуляв разом з другом, провів його додому, після чого йому зателефонував товариш та сказав, що їм потрібно зустрітись біля школи. Він підійшов до входу школи, поговорив з товаришем та вже збирався повертатись додому і раптом до нього підійшов обвинувачений та попросив телефон. В цей час до них підійшли ще три хлопці та стали навколо нього. Після цього до нього підійшов ОСОБА_12 та вдарив його у живіт разів 5-6 та почав вимагати якийсь борг перед ОСОБА_13 , про який йому нічого не відомо, та щоб він став на коліна та вибачився. Оскільки в нього під чохлом телефону лежало 50 гривень, він віддав йому ці 50 гривень однією купюрою, та, оскільки така ситуація в нього в житті була вперше і йому було страшно, він став на коліна та вибачився. Після цього вони пішли, а він зателефонував брату та розповів, що сталось. Коли він повернувся додому в нього дуже болів живіт, а тому він разом з батьками поїхав до лікаря, де йому провели обстеження.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила суду про те, що обвинувачений повністю відшкодував їм завдану моральну та матеріальну шкоду, жодних претензій до нього вони не мають. Просила суд не позбавляти обвинуваченого волі.
Також, з досліджених судом, у порядку ст.358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV КПК України, в їх системному зв'язку, судовим слідством встановлено, що обставини регламентовані ст.91 вказаного Кодексу, є дійсними та доведеними у повні мірі.
Дані, регламентовані ст.91 КПК України, встановлені також і з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 року у справі №521/11693/16-к, а саме: судом встановлено, що обставини, визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст.91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст.84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як-то:
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.11.2021 року (том 1 а.с.143-144);
- протокол огляду місц події від 20.11.2021 року - відкритої діляни місцевості , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та ілюстративна таблиця до протоколу (том 1 а.с.145-150);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.12.2021 року, за участю ОСОБА_11 , відповідно до якого останній повідомив, що на фото №1 зображено особу, яка 20.11.2021 року відкрито викрав в нього грошові кошти та наніс йому декілька ударів. Згідно додатку до протоколу на фото №1 зображений ОСОБА_3 (том 1 а.с.151-153);
- висновок експерта №042-1753-2021 від 20.12.2021 року, згідно якого аналіз наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності питань поставлених на вирішення, дає підстави зробити наступні висновки. Як вбачається із дослідженої медичної документації, є вичерпні відомості стверджувати, що під час огляду лікарями швидкої медичної допомоги 20.11.2021 року, у ОСОБА_11 клінічними лікарями не було зафіксовано наявності та розвитку небезпечно-загрозливих для життя явищ. Під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 20.11.2021 року (під час огляду лікарем/лікарями Київської міської дитячої клінічної лікарні №2), у ОСОБА_11 клінічними лікарями не було зафіксовано достатнього об'єму клінічних даних, які дозволяють стверджувати про наявність у нього тілесних ушкоджень. Діагнози, які були встановлені ОСОБА_11 під час його звернення по медичну допомогу після подій 20.11.2021 року - “забій м'яких тканин потиличної ділянки; забій грудної клітини; забій передньої черевної стінки” об'єктивними клінічними даними не підтверджені; на момент огляду усіма лікарями (які надавали певний об'єм медичної допомоги ОСОБА_11 ) не було описано морфології стану м'яких тканин зазначених анатомічних ділянок, що позбавляє можливості судити про характер змін, які клінічно лікарі описували як “забої”; жодним чином не відображено об'єму та характеру функціональних порушень з боку органів грудної порожнини, черевної порожнини; під час проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини не було виявлено жодних ознак змін, а тим більш, ушкоджень органів черевної порожнини. З урахуванням вищевикладеного, від судово-медичної оцінки встановлених діагнозів належить утриматися, відповідно п. п. 4.6. та 4.13.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (том 1 а.с.154-158);
- протокол проведення слідчого експерименту від 07.12.2021 року за участю потерпілого ОСОБА_11 з додатком до протоколу (том 1 а.с.159-163);
- протокол проведення слідчого експерименту від 08.12.2021 року за участю свідка ОСОБА_9 з додатком до протоколу (том 1 а.с.164-168).
Крім того, судом досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_3 (том 1 а.с.169-174) та досліджено в порядку ст.359 КПК України відеозаписи.
Відповідно до ст.487 КПК України суд під час судового розгляду даного кримінального провадження з'ясував умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого:
1) склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батька до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї;
2) обстановку в школі, де навчається неповнолітній, його ставлення до навчання, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
3) зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 суду пояснив, що його син ніколи раніше не вчиняв жодних правопорушень, має належні умови виховання, є єдиною дитиною в сім'ї, виховується без матері, оскільки вона померла 4 роки тому. В школі характеризується посередньо, додатково займається у секції футболу. З приводу даної події вони провели виховну бесіду з сином, останній шкодує про вчинене, зробив для себе належні висновки, більше такого ніколи не вчинить та готовий відвідувати психолога для корекції поведінки, про що він просить суд .
Гарантією виконання органом досудового розслідування вимог ст.9 КПК України є використання всіх джерел доказування, збирання та закріплення кожного доказу у суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Порушення вимог закону при отриманні доказу виключає використання останнього, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.
В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив зазначені вище докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і встановив правильність збору стороною обвинувачення та закріплення кожного з них.
Крім того, жодної із передбачених законом обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_3 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст.ст.22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами.
Суд, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_11 , вважає їх послідовними, оскільки, допитаний у судовому засіданні, він давав чіткі та логічні покази, деталізуючи їх, вони повністю відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Суд розцінює їх як достовірні, приймає як доказ вини обвинуваченого і вважає, що вони в сукупності з іншими дослідженими судом доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку по справі.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Кваліфікуючі дії обвинуваченого, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.04.2018 у справі №658/1658/16-к.
Зокрема, суд враховує, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати також як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неповнолітній вік обвинуваченого, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, відношення обвинуваченого до вчиненого, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, повне відшкодування завданої шкоди, думку потерпілого, законний представник якого в судовому засіданні повідомила про, те що йому відшкодовано заподіяну шкоду та просила не позбавляти обвинуваченого волі.
Обставинами, що пом'якшують покарання неповнолітнього ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття у скоєному, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи положення ст.ст.75, 104 КК України, думку потерпілого, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробовуванням, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).
Відповідно до ст.76 КПК України при покладенні обов'язків на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд враховує, що орган пробації у досудовій доповіді надав висновок, в якому, враховуючи інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).
Судові витрати, цивільний позов та речові докази по справі відсутні.
Керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395, 485, 487 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, з урахуванням наданих у досудовій доповіді рекомендацій.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Матеріали кримінального провадження №12021100040003364 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/21745/21.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення його резолютивної частини вручити прокурору, обвинуваченому, його законному представнику та захиснику, а також законному представнику неповнолітнього потерпілого. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1