Справа №:755/6837/18
Провадження №: 1-кп/755/1144/22
"10" листопада 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040003289 від 04.04.2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, працюючого не офіційно вантажником на ринку, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-20.04.2012 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 6 роки та 6 місяців; 21.10.2014 звільнений з Білоцерківської виправної колонії Київської області № 35 по відбуттю строку покарання;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду після скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018100040003289 від 04.04.2018 року відносно ОСОБА_3 , за ч.2 ст.185 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів посилаючись на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуванням обвинуваченого від суду, у зв'язку із чим його було оголошено у розшук, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 та ОСОБА_3 заперечили проти заявленого прокурором клопотання, пояснивши, що ОСОБА_3 не переховувався від суду. Вказали, що він з'являється в судові засідання Деснянського районного суду м. Києва та просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
На цей час обвинувачений, представник потерпілого та свідки в даному кримінальному провадженні не допитані.
Докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує наступне.
Відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 20.04.2012 Деснянським районним судом м. Києва за ч. З ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 6 роки та 6 місяців; 21.10.2014 звільнений з Білоцерківської виправної колонії Київської області № 35 по відбуттю строку покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, раніше судимий.
Так суд враховує, що ОСОБА_3 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у скоєнні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Суд сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором, зокрема вони є дійсними не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
У той час, за правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Поряд з цим, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання; репутація; майновий стан; розмір майнової шкоди, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, не сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.
Разом із тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, яке він не змінював, працівники поліції до нього за місцем його проживання не приходили та не повідомляли про необхідність явки до суду. Про розгляд справи судом не був обізнаний.
За таких умов, суд приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим вважає, що на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (взяття під варту), про який ідеться в клопотанні прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин суд, враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків, визначеного ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику, вважає за необхідне у задоволенні клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою відмовити та обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, а саме з 22.00 години до 06.00 години наступної доби, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 194, 314, 315, 369-372, 376 КПК України,
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби строком на два місяці із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.00 години до 06.00 години наступної доби за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду із встановленою періодичністю;
- не відлучатися з місця свого проживання без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та засобів телефонного зв'язку;
- здати при наявності на зберігання до відповідних ОДВ свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду негайно.
Зобов'язати орган УП негайно доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання - АДРЕСА_1 .
Роз'яснити обвинуваченому, що УП з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нею зобов'язань.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання обвинуваченого та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_5 .
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Суддя