1-кп/754/953/22
Справа № 754/8404/22
Іменем України
17 листопада 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022000000000316 від 16.06.2022 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст 442 КК України, -
за участю сторони обвинувачення: - прокурора ОСОБА_4 ,
за участю сторони захисту: - обвинуваченого ОСОБА_3
- захисника ОСОБА_5 , -
У провадженні Деснянського районного суду м. Києва знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст 442 КК України.
11.11.2022 року захисник звернувся до суду з клопотанням про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід є безпідставним та необґрунтованим, не відповідає вимогам КПК, рішення про застосування запобіжного заходу ухвалювалось при неповному з'ясування обставин та спираючись на висновки, що не відповідають обставинам справи, із порушенням норм процесуального права.
Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання захисника підтримав та звернув увагу суду на незадовільний стан свого здоров'я.
Прокурор проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу заперечував.
Заслухавши доводи захисника та обвинуваченого, а також думку прокурора, судом встановлено наступне.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Як встановлено судом, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, - до 03.12.2022 року.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На даний час, обставини, які послужили підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення. Крім того, під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було встановлено наявність існування ризиків того, що обвинувачений спробує переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджатиме кримінальному провадженню, а саме: ухилятиметься від забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Вказані підстави підтверджували потребу у триманні обвинуваченого під вартою, у зв'язку з чим судом не встановлено підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Крім того, що стосується даних зазначених стороною захисту щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 та вжиття судом відповідний заходів реагування, судом встановлено таке.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює обов'язок держави гарантувати, з урахуванням практичних вимог режиму позбавлення волі, належний захист стану здоров'я та добробуту осіб, яких позбавлено волі, серед іншого шляхом забезпечення їх необхідною медичною допомогою.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» адміністрація місця попереднього ув'язнення, серед іншого зобов'язана забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням у значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що начальник Державної установи «Київській слідчий ізолятор», повинен забезпечити додержання права ОСОБА_3 на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за станом здоров'я ОСОБА_3 і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування (в тому числі проведення оперативного втручання - за умови таких рекомендацій) відповідно до встановленого діагнозу, у зв'язку із чим надає свою згоду на етапування останнього у разі необхідності до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначень лікаря.
Отже, враховуючи, що обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятора, покладається на керівника такої установи, який зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів, а також приймаючи до уваги скарги захисника на незадовільний стан здоров'я, суд вважає за необхідне зобов'язати начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання права обвинуваченого ОСОБА_3 на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування згідно встановленого діагнозу, у зв'язку із чим суд надає свою згоду на етапування, за необхідності, останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначення лікаря. Про вжиті заходи необхідно повідомити ОСОБА_3 та суд.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 3,5,6, Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст.ст. 177, 331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, - відмовити.
Зобов'язати начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання права обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження останнього та забезпечення можливості відповідного лікування згідно встановленого діагнозу, у зв'язку із чим, суд надає свою згоду у разі необхідності на етапування останнього до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначення лікаря. Про вжиті заходи повідомити суд.
Копію ухвали направити для виконання до філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1