Номер провадження 1-кп/754/1056/22
Справа№754/9926/22
Вирок
Іменем України
15 листопада 2022 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 22022011000000056 від 18.10.2022 р. відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , не судимого,
про обвинувачення за ч. 2 ст. 436-2 КК України,
за участі сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,
сторони захисту - захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
-обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 обвинувачуєтьсяу вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, а саме, у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України за наступних обставин.
Так, 24.10.1945 р. набув чинності Статут ООН, підписаний 26.06.1945 р., яким фактично створено дану організацію.
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 р. про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21.12.1965 р., що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10.1970 р., що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16.12.1970 р., що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (XXIX) від 14.12.1974 р., що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов'язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у ст.ст. 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 (XXIX) від 14.12.1974 р., серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового або іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництву у Європі від 01.08.1975 р., який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, р. що вступила в дію 26.01.1910 р., і 07.03.1955 р. визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24.08.1991 р. Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Відповідно до п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 р. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництву у Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Згідно до п. п. 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995 р., укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав- учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.
31.05.1997 р., відповідно до положень Статуту ООН та зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництву в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 р. та Федеральним Законом Російської Федерації № 42-ФЗ від 02.03.1999). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 р. (ратифікований Російською Федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей належить до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
Згідно ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до ст. ст. 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська. Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, АР Крим є невід'ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22.02.2022 р. Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволене.
24.02.2022 р. Російська Федерація відкрито вторглася в Україну, коли її Збройні Сили о 03 год 40 хв перетнули державний кордон у Луганській області.
Того ж дня, 24.02.2022 р. о 04.30 год. за київським часом Президент Російської Федерації, виступаючи на центральних телеканалах російського телебачення, оголосив про проведення на території України так званої «спеціальної воєнної операції» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Відразу після цього Збройні Сили Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та Збройних Сил Російської Федерації, почали наносити ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від м. Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу міст Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з територій Російської Федерації, Республіки Білорусь та тимчасово окупованого Росією Криму.
У зв'язку з цим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який у подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 р., № 259/2022 від 18.04.2022 р., № 341/2022 від 17.05.2022 р., № 573/2022 від 12.08.2022 р. неодноразово продовжувався, востаннє до 21.11.2022 р.
Однак, не дивлячись на те, що Російська Федерація відкрито вторглася на територію України та здійснює агресивні військові дії та військові злочини проти мирного населення, намагаючись захопити її території та знищити державний суверенітет, знаходячись у м. Києві, у невстановленому місці та невстановлений час, але після 24.02.2022 р., у ОСОБА_3 виник та сформувався стійкий умисел, направлений на поширення у соціальних мережах, якими він користується, серед необмеженого кола користувачів та відвідувачів останніх, матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікація її учасників.
З метою поширення зазначених матеріалів, ОСОБА_3 вирішив використати створений ним у забороненій Указом Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на території України російській соціальній мережі «ВКонтакті» профіль під псевдонімом « ОСОБА_6 » (посилання на профіль: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який згодом перейменував на « ОСОБА_7 », до якого мав постійний доступ, який здійснював через мережу «Інтернет» за допомогою належних йому мобільного телефону стільникового зв'язку «Хіаоті Redmi S2» із абонентським номером НОМЕР_1 та персонального комп'ютера «QUBE». При цьому, ОСОБА_3 переслідував мету поширення відповідних заборонених матеріалів як серед 42 осіб, які є його «друзями» у вказаній соціальній мережі, так і серед необмеженого кола осіб, для чого відкрив вільний доступ відвідувати його профіль, переглядати публікації, здійснювати їх поширення, коментувати, ставити вподобання тощо.
23.04.2022 р. о 15.23 год. ОСОБА_3 , використовуючи власний персональний комп'ютер QUBE, під'єднаний до мережі «Інтернет», перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим єдиним умислом, знаючи про діючий в Україні військовий стан через агресивну війну з боку Російської Федерації, у своєму профілі, зареєстрованому у забороненій соціальній мережі «ВКонтакті», під псевдонімом « ОСОБА_6 », під публікацією у себе в альбомі, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15.05 год., і на якій зображено латинську літеру «Z» на фоні Державного Прапора України (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_2 5?z=photo179801244_457246111%2Ерhotos179801244), поширив коментар з текстом на російській мові такого змісту: «...ну типа я украинец, но который поддерживает действия России а не хохляндии», який був доступний для перегляду, поширення, коментарів, вподобань як його «друзям» у соціальній мережі, так і необмеженому колу користувачів зазначеної соціальної мережі.
23.04.2022 р.о 20.09 год. ОСОБА_3 , використовуючи власний персональний комп'ютер QUBE, під'єднаний до мережі Інтернет, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим єдиним умислом, знаючи про діючий в Україні військовий стан через агресивну війну з боку Російської Федерації, у своєму профілі, зареєстрованому у забороненій соціальній мережі «ВКонтакті», під псевдонімом « ОСОБА_6 », під публікацією у себе в альбомі, розміщеній о 15.05 год., і на якій зображено латинську літеру «Z» на фоні Державного Прапора України (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_2 5?z=рhoto НОМЕР_2 _457246111 %Fpotos179801244), поширив коментар з текстом на російській мові такого змісту: « ОСОБА_8 , я не поддерживаю войну в прямом ее смысле, как и братоубийство двух ранее союзных народов которых раскололи ублюдки правящие нашими государствами, я поддерживаю Россию в ее стремлении очищения Украины от нацизма который последнее время все активнее набирал обороты среди всех слоев населения. Мне искренне жаль нормальных люде й которые пострадали от всего этого говна, но не нацистов которые хотят смерти русского народа самыми кровавыми и жестокими способами просто «потому что это русские, а русских убивать и травить пачками», який був доступний для перегляду, поширення, коментарів, вподобань як його «друзям» у соціальній мережі, так і необмеженому колу користувачів зазначеної соціальної мережі.
01.05.2022 р. о 01.02 год. ОСОБА_3 , використовуючи власний персональний комп'ютер QUBE, під'єднаний до мережі Інтернет, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим єдиним умислом, знаючи про діючий в Україні військовий стан через агресивну війну з боку Російської Федерації, у своєму профілі, зареєстрованому у забороненій соціальній мережі «ВКонтакті», під псевдонімом « ОСОБА_6 » поширив публікацію з текстом на російській мові наступного змісту: «Если поддерживать Украину, то только Советскую, про-российскую, и с денацификацией! Слава Русским воинам!», (посилання на публікацію: https://vк.соm/4еhado335?z=рyoto-164473005_457241080%2Fwall179801244-6231), який був доступний для перегляду, поширення, коментарів, вподобань як його «друзям» у соціальній мережі, так і необмеженому колу користувачів зазначеної соціальної мережі.
09.06.2022 р. р. о 15.15 год. ОСОБА_3 , використовуючи власний персональний комп'ютер QUBE, під'єднаний до мережі Інтернет, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим єдиним умислом, знаючи про діючий в Україні військовий стан через агресивну війну з боку Російської Федерації, у своєму профілі, зареєстрованому у забороненій соціальній мережі «ВКонтакті», під псевдонімом « ОСОБА_6 », під публікацією у себе в альбомі, розміщеній о 15.05 год., і на якій зображено латинську літеру «Z» на фоні Державного Прапора України (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_2 :: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), поширив коментар з текстом на російській мові такого змісту: «...ну будем надеяться на лучшее, на победу Росин и освобождение Украины от нацистов и выплаты 40 миллиардов пиндостании», який був доступний для перегляду, поширення, коментарів, вподобань як його «друзям» у соціальній мережі, так і необмеженому колу користувачів зазначеної соціальної мережі.
16.06.2022 р. о 08.40 год. ОСОБА_3 , використовуючи власний персональний комп'ютер QUBE, під'єднаний до мережі Інтернет, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим єдиним умислом, знаючи про діючий в Україні військовий стан через агресивну війну з боку Російської Федерації, у своєму профілі, зареєстрованому у забороненій соціальній мережі «ВКонтакті», під псевдонімом « ОСОБА_6 », під публікацією у себе в альбомі, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15.05 год., і на якій зображено латинську літеру «2» на фоні Державного Прапора України (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_5 ), поширив коментар з текстом на російській мові такого змісту: «...Хотелось бы уже поскорее свержения киевского режима и пидарасов которые этим всем заправляют(», який був доступний для перегляду, поширення, коментарів, вподобань як його «друзям» у соціальній мережі, так і необмеженому колу користувачів зазначеної соціальної мережі.
Відповідно до висновку експерта № 16205/18005-18017 від 26.08.2022 р. за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення, вищевказані коментарі та пости, поширені 23.04.2022 р. о 15.23 год. та о 20.09 год., 01.05.2022 р. о 01.02 год., 09.06.2022 о 15.15 год., 16.06.2022 р. о 08.40 год., виправдовують, визнають правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також глорифікують осіб, які здійснюють збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України.
ОСОБА_3 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, а саме, у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України.
25 жовтня 2022 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор і обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 436-2 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 , а саме, за ч.2 ст. 436-2 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, із встановленням іспитового строку.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до вимог ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер підозри та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 25 жовтня 2022 року про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, і призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов"язати ОСОБА_3 періодично з"являтися до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Головуючий -