Номер провадження 2/754/4319/22
Справа №754/5701/22
10 листопада 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
законного представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до Київської міської ради, треті особи: П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Служба у справах сім'ї та дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно у порядку спадкування, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Київської міської ради про визнання права власності на майно у порядку спадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивачки. Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є його дочка - позивачка ОСОБА_2 . В установлений законом строк законний представник позивачки ОСОБА_1 звернулася до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа. Спадковим майном є Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса від 25.10.2019 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не було надано оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Всі документи знаходяться у третьої особи ОСОБА_3 , яка відмовляється їх надати на вимогу позивачки та державного нотаріуса. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 21.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
02.08.2022 року до суду була подана уточнена позовна заява ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року відкрито провадження у справі.
02.09.2022 року до суду надійшов Відзив представника відповідача на позов, в якому представник просить розглянути справу відповідно до вимог діючого законодавства та проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.
У судовому засіданні законний представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача - Київської міської ради - у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму листі просить проводити розгляд справи в його відсутність.
Представник третьої особи - П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори - у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму листі просить розгляд справи проводити в його відсутність.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА - у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму листі просить проводити розгляд справи в його відсутність.
Третя особа - ОСОБА_3 - у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.
Вислухавши пояснення законного представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Позивачка ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
В установлений законом строк законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 - її мати ОСОБА_1 - звернулась до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим було відкрито спадкову справу.
До складу спадкового майна входить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи померлому ОСОБА_4 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва 26.11.1988 року.
Крім цього, померлий ОСОБА_4 був спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_5 , який належало 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , тобто мав право на спадкування 1/6 частини вказаної квартири. 30.06.2009 року ОСОБА_4 отримав свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , але в органах державної реєстрації вказане свідоцтво до дня смерті не зареєстрував.
Таким чином, спадковим майном після смерті ОСОБА_4 є Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 25.10.2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці відмовлено через відсутність у неї оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім1єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, як це передбачено ч. 1 ст. 1268 ЦК України.
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги за законом є його дочка ОСОБА_2 .
Право власності померлого ОСОБА_4 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданого Відділом приватизації Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва 26.11.1988 року (1/3 частина) та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.06.2009 року (1/6 частина).
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 328, 1268 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до Київської міської ради, треті особи: П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Служба у справах сім'ї та дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Законний представник позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Київська міська рада, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Третя особа - П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, адреса: м. Київ, вул. Закревського, 47.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: м. Київ, пр.. Маяковського, 21Г.
Третя особа - ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлений 17 листопада 2022 року.
Суддя О.В.Лісовська