31 березня 2010 р. № 2/23-НМ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С.,
суддів:Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуБердичівської міської ради
на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 року
у справі№2/23-НМ господарського суду Житомирської області
за позовом1) Бердичівської міської ради
2) Виконавчого комітету Бердичівської міської ради
до1) Приватного підприємства "Аліна"
2) Приватного підприємця ОСОБА_4
3) Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації"
проскасування права власності, знесення приміщення та звільнення земельної ділянки,
за участю представників сторін від:
позивачів:1) Павлішина Т.В. -за довіреністю від 31.12.2009р.
2) Павлішина Т.В. -за довіреністю від 31.12.2009р., Тимошенко А.Г. -за довіреністю від 31.12.2009р.
відповідачів:1) ОСОБА_7 -керівник
2) ОСОБА_7 -за довіреністю від 27.12.2008р.
3) не з'явились
Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 30.03.2010р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.08.2009р. (суддя Тимошенко О.М.) в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2009р. (судді Іоннікова І.А. -головуючий, Веденяпін О.А., Черпак Ю.К.) рішення господарського суду Житомирської області від 10.08.2009р. скасовано в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати право власності на торгівельний павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинено провадження у справі в цій частині; в решті рішення залишено без змін.
Позивач-1 в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення, з підстав, викладених в касаційній скарзі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить постанову залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №693 від 19.12.1996р. на підставі поданого гр. ОСОБА_11 клопотання припинено останнім право користування земельною ділянкою площею 58кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, та надано в тимчасове користування строком на 3 роки за рахунок земель загального користування на умовах оренди громадянці ОСОБА_12 для встановлення торгівельного павільйону.
26.11.1998р. між гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу металевого торговельного павільйону площею 45,7кв.м, розташованого по АДРЕСА_1.
25.12.1998р. між гр. ОСОБА_14 (продавець) та гр. ОСОБА_13 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив металевий кіоск площею 11,0 кв.м, розташований по АДРЕСА_1.
20.09.1999р. між гр. ОСОБА_13 та гр. ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу цілого торговельного павільйону площею 54,6кв.м., виготовленого з металу, який знаходиться по АДРЕСА_1.
Право власності на торговельний павільйон зареєстровано комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" за гр. ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.1999р.
01.12.1999р. на підставі рішення виконкому Бердичівської міської ради №750 від 25.11.1999р. останнім укладено з підприємцем ОСОБА_4 договір тимчасового короткострокового користування земельною ділянкою загальною площею 103кв.м строком до 3-х років для обслуговування належного йому торговельного павільйону, розташованого по АДРЕСА_1.
25.01.2001р. між підприємцем ОСОБА_4 та приватним підприємством "Аліна" укладено договір безоплатного користування спорудою, відповідно до умов якого підприємець передав, а підприємство прийняло у тимчасове користування нежитлову споруду за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,6кв.м, у тому числі площа торговельного залу 34,9кв.м.
Розмір земельної ділянки, що передавалась у користування разом з об'єктом становила 103кв.м.
Відповідно до заяв підприємця ОСОБА_4 строк дії договорів оренди зазначеної земельної ділянки неодноразово підлягав поновленню.
Так, відповідно до договору оренди земельної ділянки №108 від 14.03.2006р., укладеного між Бердичівською міською радою та підприємцем ОСОБА_4, строк дії договору встановлено до 16.08.2006р.
Після закінчення терміну дії договору оренди №108 від 14.03.2006р. підприємець ОСОБА_4 продовжував використовувати земельну ділянку, у зв'язку з чим Бердичівська міська рада та виконком Бердичівської міської ради звернулись до суду з позовом до відповідачів про скасування права власності на торговельний павільйон, зобов'язання ПП ОСОБА_4 власними силами знести торгівельний павільйон та зобов'язання ПП ОСОБА_4 привести земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути її власнику -територіальній громаді міста в особі Бердичівської міської ради.
Що стосується позовних вимог про знесення приміщення та повернення земельної ділянки її власнику, мотивувальна частина рішення місцевого господарського суду не містить жодних доводів, доказів та посилань на законодавство, з урахуванням яких позивачам відмовлено в зазначеній частині позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ПП ОСОБА_4 знести торгівельний павільйон, привести земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути її власнику, виходив з того, що оскільки на момент прийняття судового рішення дії КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" не були визнані неправомірними щодо державної реєстрації торговельного павільйону як об'єкту нерухомості, змін в Реєстр прав власності на нерухоме майно не було внесено, законність набуття права власності на спірний торговельний павільйон жодною стороною не оспорюється, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо знесення торговельного павільйону, який знаходиться в АДРЕСА_1. Також на думку апеляційного господарського суду, у позивачів відсутні підстави для ствердження, що підприємцем ОСОБА_4 спірна земельна ділянка самовільно зайнята з огляду на укладення договору оренди, а закінчення терміну дії цього договору може слугувати самостійною підставою для звернення позивачів до суду щодо захисту їх прав і оспорюваних законом інтересів з урахуванням норм цивільного і земельного законодавства.
Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу частини першої статті 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як встановлено при розгляді справи, умовами договору оренди сторони обумовили надання в оренду земельної ділянки до 16.08.2006р.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
З приписів наведеного законодавства вбачається, що нормами спеціального Закону не передбачається автоматична пролонгація договору оренди після закінчення строку його дії.
При цьому, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності на землю від імені відповідної територіальної громади є прийняття нею рішення у тому числі про надання земельної ділянки в оренду чи про продовження вже укладеного договору оренди або про відмову в оренді земельної ділянки (п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Статтею 34 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Вищевикладені норми спеціального законодавства суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин не застосував, у зв'язку з чим не встановив наявність чи відсутність підстав для користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова в частині зобов'язання ПП ОСОБА_4 знести торгівельний павільйон, привести земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути її власнику підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд в зазначеній частині до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності на торговельний павільйон, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі в цій частині. Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Тобто, БТІ в розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень. Відтак, спір в частині зобов'язання Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати право власності на торговельний павільйон не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
За таких обставин постанова апеляційного господарського суду в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати право власності на торговельний павільйон є правомірною і в цій частині скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.п.1, 3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 року та рішення господарського суду Житомирської області від 10.08.2009 року у справі №2/23-НМ в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_4 власними силами знести за його рахунок малу архітектурну форму (кіоск) - торгівельний павільйон, виготовлений з металу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_4 привести земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути її власнику -територіальній громаді міста в особі Бердичівської міської ради з підписанням акту прийому-передачі в порядку, передбаченому законодавством, скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
В іншій частині постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 року у справі №2/23-НМ залишити без змін.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький